Міна уповільненого самоврядування

Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ

Вибори до органів місцевого самоврядування за новим законом на пропорційній основі кардинально змінять розстановку сил у регіонах і підірвуть монополію місцевих чиновників на владу.

Відтепер виборці голосуватимуть тільки за партійні списки, з яких формуватимуться районні, міські та обласні ради. Виборчі комісії також формуватимуться з представників партій. Цей закон — останній у переліку вимог лівої опозиції, які виконують фракції пропрезидентської більшості в обмін на обіцянку комуністів та соціалістів проголосувати за конституційну реформу.

Скільки повноважень «проковтнуть» партії?

У прийнятому законі найбільший скептицизм у експертів викликає здатність українських партій «проковтнути» несподівано надані повноваження. За даними Комітету виборців, в Україні близько 18 тисяч депутатів різних рівнів і близько 33 тисяч виборчих дільниць. Отже, щоб покрити всі дільниці й висунути кандидатів на всі посади, чисельність партії має становити 51 тисячу осіб. Однак потрібно ще комусь агітувати й організовувати роботу добровольців. Оглядачі та регіональні партійні функціонери стверджують, що жодна з реальних партій, попри декларації, не має достатньої кількості членів для проведення повноцінної виборчої кампанії.

Також виникає проблема відповідної професійної підготовки членів дільничних комісій від політичних партій. «Ми ведемо багато програм з місцевого самоврядування — організація місцевих референдумів, створення комітетів самоврядування тощо. Низові партійні організації дуже рідко беруть участь у такій роботі. Зазвичай ініціатива надходить або безпосередньо від органів самоврядування, або від громадських організацій», — говорить експерт Комітету виборців України Андрій Тута. Не в захваті від закону й голова парламентського Комітету з питань місцевого самоврядування Анатолій Матвієнко: «Район і область з погляду місцевого самоврядування, як його подає Конституція, є рівнем спільних інтересів територіальних громад. У разі пропорційних виборів щонайменше половина сіл чи районів можуть залишитися без свого представництва. Слід спочатку спробувати змішану систему. Поспіх, з яким було ухвалено закон, наробить нам ще багато клопоту».

Оглядачі також висловлюють занепокоєння тим, що місцеві олігархи купуватимуть низові партійні організації, а отже, партії втрачатимуть контроль над своїми структурами.

Верхи подарували низам революцію

Водночас місцеві партійні лідери вважають, що новий закон пожвавить життя їхніх організацій, оскільки до партійних структур прийдуть охочі стати депутатами різних рівнів. Місцеві організації завжди були слабким місцем українських партій, і пропорційні вибори до парламенту створювали сприятливий грунт для конфліктів між низами, які «тягнуть на собі вибори», і партійними верхами, які, за словами рядових партійців, «не бачать далі стін Верховної Ради». «Новий закон усуває цю суперечність. Ті досить яскраві політичні особистості, які не потрапили у прохідну частину партійного списку, можуть пробувати себе на регіональному рівні», — вважає політолог Віктор Небоженко.

Партійці не відкидають можливості «купівлі» низових організацій, але стверджують, що така небезпека змусить партії створювати більш жорстку й дисципліновану структуру. Експерти також відзначають суттєве зменшення можливості для використання адмінресурсу завдяки обов’язковому формуванню виборчих комісій з представників партій.

Палким прихильником нової системи є соціаліст Юрій Луценко: «Сьогодні майже кожен мер контролює близько двох третин депутатів своєї ради за рахунок того, що всі вони або бюджетники, або працівники його апарату.

Така сама ситуація в обласних і районних радах. Зміни, які ламають таку практику, — справді революційні. Побоювання, що якісь парторганізації можуть бути скуплені владою чи олігархами, не безпідставні, але сьогодні округи у Верховну чи обласну ради скуповуються напряму. Цю проблему можна розв’язати, тільки змінивши систему правління і склад керівництва державою».

Щороку ми з друзями... змінюємо Конституцію

Загалом спрогнозувати зміни в системі місцевого самоврядування на довгострокову перспективу досить складно. Оскільки, з одного боку, на виході є ризик повного краху партій, якщо вони не контролюватимуть своїх осередків, через які влада формуватиме виборчі комісії та проводитиме депутатів. З іншого — можлива руйнація «кумівської» системи в місцевому самоврядуванні, коли всі важливі питання життя міста чи району вирішує «батько», усі посади обіймають віддані йому люди, а будь-який непослух жорстко карається. «Унаслідок упровадження цього закону політичний ландшафт зміниться, стане еклектичним, — прогнозує Володимир Небоженко. — Наприклад, мер великого міста належатиме до однієї партії, а більшість у раді — до іншої.

Також гостро постане проблема розподілу власності між центром і регіонами. Якщо партії отримують владу від населення, то вони повинні мати певні повноваження. А згідно з Конституцією, в обласних і районних радах виконавчих органів немає. Тут не обійдеться без постійних конфліктів між облрадами і губернаторами, райрадами і райадміністраціями. Виникне потреба в докорінному реформуванні органів місцевого самоврядування і внесення відповідних змін до Конституції».

«Ще не все довирішено»

Тим часом і провладні, і опозиційні політики припускають, що 2006 року вибори до рад усіх рівнів не обов’язково відбуватимуться за законами, ухваленими на підставі домовленостей між лідерами більшості й лівою опозицією. Оскільки виборчі закони, швидше за все, зазнають суттєвих змін після того, як конституційну реформу буде завершено.

Саме про це, власне, й говорив у останньому інтерв’ю «Контрактам» лідер «Нашої України» Віктор Ющенко. За його словами, комуністи та соціалісти, які зараз відчувають себе переможцями (мовляв, більшість іде їм на поступки і приймає ті закони, на яких наполягає опозиція) після завершення політреформи опиняться перед «розбитим коритом». Оскільки у влади є ще час і можливості, щоб «підкоригувати» ухвалені закони так, щоб від початкового задуму в них мало що залишиться.

Днями Президент чесно попередив українських громадян про можливість саме такого варіанта: «За період до кампанії 2006 року парламентарі мають більше ніж достатньо часу для вдосконалення виборчого законодавства». Так що в питанні про те, за якими правилами обиратимемо владу 2006 року крапку ставити зарано.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар