WWW-іртуальні гроші: чи варто зв’язуватися?

Сергій НОВІКОВ

Поширення розрахунків «електронними грішми» в системах на зразок WebMoney Transfer стримується відсутністю гарантій збереження грошей.

«Борознячи» простори інтернету, можна натрапити на багато пропозицій щось купити чи продати. При цьому як засіб платежу часто пропонується використати так звані електронні гроші — електронний еквівалент звичайних грошей.

У розвинених країнах такий спосіб проведення розрахунків уже став загальноприйнятим. Щодня через рахунки великих фірм і пересічних користувачів у цих системах проходять сотні тисяч доларів: за допомогою платіжних систем E-Gold, PayPal і подібних до них продається-купується обладнання, автомобілі, здаються в оренду приміщення тощо. І це вважається цілком нормальною практикою. Не говорячи вже про послуги, безпосередньо пов’язані з інтернетом.

Проте це «в них». У нас же донедавна про подібні платіжні системи не мали жодного уявлення. Утім, тепер дедалі частіше можна натрапити на повідомлення про російську платіжну систему WebMoney Transfer і деякі інші.

Як працюють такі системи? Клієнт реєструється в системі і вносить на банківський рахунок платіжної організації деяку суму цілком реальних грошей. Внесок можна зробити по-різному: готівкою в уповноваженому обмінному пункті системи, безготівковим платежем, поштовим переказом, придбати передоплачену картку (схожу на картки передоплачених послуг мобільного зв’язку). Платіжна організація відкриває користувачеві в системі «електронний гаманець» (аналог банківського рахунка), на який вноситься така сама сума електронних грошей у відповідній валюті. У системі WebMoney Transfer такі гроші називаються титульними знаками WM і можуть бути представлені в чотирьох валютах: долар (WMZ) США, євро (WME), російський рубль (WMR) і гривня (WMU).

Крім того, користувачеві привласнюється секретний код (так званий ключ), яким підтверджується право доступу до «електронного гаманця». Електронний гаманець дає змогу здійснювати й витратні, і прибуткові операції: в нього можуть зараховуватися гроші від інших користувачів системи. Саме ця властивість дає змогу реалізувати за допомогою систем, подібних до WebMoney, системи електронної комерції.

На чому ж заробляє така платіжна організація? Все дуже просто. Внесення грошей в «електронний гаманець» здійснюється «один до одного», а от за будь-яку іншу операцію, будуть це електронні платежі чи виведення грошей із системи (готівкою або на банківський рахунок), стягуються комісійні. Так, за здійснення кожної операції (за винятком операцій з гаманцями одного користувача) WebMoney бере комісійні в розмірі 0,8% суми платежу. У будь-якому разі сума комісії становитиме не менш як 0,01 титульного знака (WM) (долари, євро, рублі чи гривні). Проте є й обмеження суми комісійних «зверху»: система не візьме з однієї операції більшу суму комісійних, ніж 50 доларів чи євро, 1500 рублів чи 250 гривень (залежно від валюти операції).

Комісійні — це перша, але не єдина стаття доходів. Друга стаття забезпечується тим, що платіжна організація, яка обслуговує згадану систему, отримує у своє розпорядження цілком реальні гроші, які можуть «працювати» і давати дохід в іншій сфері, доки «електронні гроші» користувачів «крутяться» всередині системи. Перевищення «вхідного» потоку грошей (тобто грошей, які користувачі вносять у систему) над вихідним потоком (грошей, що вилучаються з системи) забезпечується тим, що внесення грошей безплатне, а при їхньому вилученні стягуються комісійні. Ну що, безплатного нічого не буває, а комісійні цілком компенсуються зручністю й оперативністю розрахунків у мережі.

За інформацією, розміщеною на офіційному сайті системи WebMoney (www.webmoney.ru), за 2002 рік у ній було проведено:

• доларових операцій на суму 58,18 млн WMZ;
• рублевих операцій на суму 137 млн WMR.

Як оцінювати ці цифри? Багато це чи мало?

З погляду пересічного обивателя, напевно, чимало. Проте враховуючи, що наведено цифри за рік, для серйозного бізнесу це копійки. Через будь-який, навіть не найбільший, банк за рік проходять значно більші суми. Це свідчить про те, що бізнес ще не повірив подібним платіжним організаціям. І для такої недовіри є вагомі підстави (див. «Говорить представник громадської організації»).

Утім, може, й не треба зараз вимагати неможливого? Зрештою, порівняно з тим самим Заходом у нас електронні платіжні системи знаходяться у «зародковому» стані й обслуговують своє вузьке коло користувачів: індивідуальних користувачів інтернету і дрібний бізнес у сфері hi-tech. А згодом, коли електронний ринок зміцніє, на нього, можливо, звернуть увагу й великі «гравці».

Цікаво, а яка думка про WebMoney і подібні до них системи в органів виконавчої влади? Наскільки законні розрахунки в таких системах?

Держфінмоніторинг у листі від 02.12.2003 №?1826/30420-4 «Про правомірність використання системи трансферу майнових прав WebMoney Transfer суб’єктами підприємницької діяльності» зазначає: «Обов’язковою умовою законного проведення взаєморозрахунків фізичними і юридичними особами України за допомогою платіжних систем є наявність відповідного дозволу чи реєстрації, згідно із Законом «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні».

Відповідно до цього закону такий дозвіл має видати Національний банк України.

У відповіді на запит Нацбанк вказав на те, що питання емісії й обігу «електронних грошей» ще не знайшли відображення в законодавчих і нормативно-правових актах, але робота в цьому напрямі ведеться (див. «Що відповів Нацбанк»).

І що ж робити: чекати ухвалення (затвердження, підписання тощо) відповідного законодавства чи працювати вже зараз? На це запитання навряд чи можна дати універсальну відповідь. Однак слід зазначити, що поява спеціального законодавства з питань електронних платежів не приведе до миттєвих змін у цій сфері. «Світле електронно-платіжне майбутнє» вмить не настане, як воно не настало у зв’язку з ухваленням і набранням чинності Законів України «Про електронні документи й електронний документообіг» і «Про електронний цифровий підпис».

Тому, відповідаючи на запитання: «А чи варто зв’язуватися?», підприємцю треба визначитися, чого він очікує від платіжної системи.

Якщо сфера діяльності підприємця — інформаційні послуги (товар — інформація професійного чи розважального характеру) і при цьому в інтернеті на неї є попит, то кращого платіжного засобу, ніж «електронні гроші», напевно, й не знайдеш.

Для компаній, що торгують матеріальним товаром (книгами, касетами, електронікою), відкриття інтернет-магазину, що приймає електронні платежі, — це більшою мірою робота на перспективу, на створення прогресивного іміджу. Треба усвідомлювати, що вітчизняний покупець не хоче купувати товар, який ще не потримав у руках. І в будь-якому разі треба пам’ятати про те, що сфера електронних платежів не врегульована законодавчо. Робота з такою системою заснована тільки на договірних відносинах. У разі спірної ситуації обстояти свої інтереси в суді буде дуже проблематично.

---

Що відповів Нацбанк

Витяг з листа від 20.11.2003
№ 25-209/1539-8608

Питання емісії й обігу «електронних грошей» ще не знайшли відображення в законодавчих і нормативно-правових актах унаслідок їхньої новизни для України.

Ураховуючи підхід до цих питань Європейського Парламенту й Ради Європейського Союзу (Директива 2000/46/ЄС від 18.09.2000), Національний банк України вбачає своє завдання у створенні правової основи, яка сприятиме виявленню потенційних переваг «електронних грошей», допоможе уникнути перешкод при впровадженні технологічних нововведень і забезпечить потреби електронної торгівлі в Україні.

Нині Національний банк України, згідно зі ст. 93 Конституції України і ст. 7, 40, 56 Закону України «Про Національний банк України», розробляє пропозиції щодо правового визначення поняття «електронні гроші», систем розрахунків «електронними грішми», та переліку операцій з «електронними грішми».

---

Коментар

Олександр ЛЯЛЬКА, президент Всеукраїнської молодіжної організації «Молодь проти корупції»:

— Сьогодні інтернет-торгівля в Україні знаходиться в зародковому стані. Звісно, головна причина — це, як і раніше, низькі доходи більшості громадян, яким усі ці передові досягнення поки що не доступні. Проте навіть у тих, кому інтернет доступний, виявляється особливість вітчизняного менталітету: нашого обивателя складно переконати щось купити, не давши потримати товар, як кажуть, «в руках». Є й ще одна причина. Вона полягає в нерозвиненості наявної мережевої інфраструктури, зокрема платіжної. Так, сьогодні можна почути про «електронні гроші», платіжні системи в мережі інтернет, про ту саму WebMoney, наприклад. Однак вони ще не викликають довіри. Так, для здійснення «копійчаних» платежів за якісь дрібні товари чи послуги це зручно. Але довіряти оператору системи значні суми, певно, передчасно. Діяльність подібних платіжних систем наразі перебуває поза законодавчим полем, користувач системи не захищений від можливих зловживань як організаторів платіжних систем, так і третіх осіб і в разі виникнення проблем залишається з ними «сам на сам». Утім, не хочеться бути голослівним. З ініціативи підприємців — членів нашої організації ми направили відповідні запити до Нацбанку і Держфінмоніторингу.

Сергій АНДРІЄНКО, начальник відділу юридичної фірми «Ін’юрполіс» (Харків):

— За бажання в чинному законодавстві України можна було б спробувати знайти деякі натяки на системи, подібні до російської WebMoney. Так, згідно із Законом України «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні», платіжна організація — це юридична особа, яка є власником або дістала право на використання товарного чи інших знаків, що ідентифікують належність платіжних карток або інших платіжних інструментів до платіжної системи, і яка визначає правила роботи платіжної системи, а також виконує інші функції із забезпечення діяльності платіжної системи й несе відповідальність згідно із законом і договором. Справді, WebMoney Transfer теоретично можна вважати міжнародною платіжною системою, а російську Cermex Limited S. A. — міжнародною платіжною організацією. Проте річ у тім, що, згідно з тим самим законом, міжнародна платіжна система не може сама від себе надавати фінансові послуги на території України.

Такі послуги надаються лише фінансовою установою, внесеною до Державного реєстру фінансових установ згідно із Законом України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг». Своєю чергою, такі установи мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем про членство чи участь у таких системах після отримання відповідного дозволу НБУ. Жодного дозволу НБУ, звичайно, немає. Такі платіжні системи, з погляду вітчизняного законодавства, навіть не є фінансовими установами, їхній статус законодавчо не визначено. Тому в разі виникнення конфліктної ситуації, пов’язаної з проведенням розрахунків у електронній системі, навряд чи суд зможе ухвалити інше рішення, окрім як відмовити в позові. У?кращому випадку справа розглядатиметься, але дуже довго у зв’язку з новизною відносин, які виникають у межах електронних платіжних систем. Тому на сьогодні навряд чи доцільно працювати в таких системах з великими сумами.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар