Сезон «Сандори»

Богдан МАЛИНОВСЬКИЙ

На околиці села Миколаївське, що вже давно перетворилося на передмістя Миколаєва, працює найпотужніше в Україні сокове підприємство — компанія «Сандора».

У сезон на підприємство надходять свіжі томати і яблука, вишні й черешні, абрикоси й персики, сливи та груші. Після того як неякісну продукцію відбракують вручну, овочі або фрукти дроблять, протирають і пропускають через стерилізатор. У цей довжелезний змійовик з широких нержавіючих труб під тиском надходить пара. Якщо подача пари випадково припиниться, комп’ютер дає команду негайно злити геть кілька тонн продукції. «Отже, котельня, яка подає пару, на соковому заводі — одна з найважливіших ділянок», — говорить директор заводу «Сандора» Віктор Баулін. Після стерилізації сировину пропускають через вакуумно-випарну установку, отримуючи концентрований сік або пюре, що може довго зберігатися в асептичних ємностях, поки не надійде замовлення від цеху приготування соків.

У несезон на «Сандору» прибувають не вантажівки з фруктами, а рефрижератори з металевими бочками. У них зберігаються мішки з асептичного матеріалу, що нагадує фольгу, обгорнуті додатково поліетиленом, в яких міститься концентрований сік або пюре екзотичних заморських фруктів. Момент, коли їх відкривають і закачують вміст до ємностей з нержавіючої сталі, — єдиний, коли продукт контактує з навколишнім середовищем. Увесь подальший шлях концентрати або пюре, а згодом — соки проходять через герметично закриті нержавіючі трубопроводи і ємності, які після кожного використання ретельно промиваються. Особлива увага — до ємностей з написом «Дитяче харчування». Це сировина, яку використовують для дитячої лінійки під маркою «Сандорик».

Відповідно після того, як концентрат викачали з мішка, ні продукт не контактує з навколишнім середовищем, ні працівники не контактують з продуктом. Цим Віктор Баулін особливо пишається, згадуючи, наскільки великим був (через велику частку ручної праці) вплив навколишнього середовища на продукцію на консервних заводах за радянських часів. Водночас у цехах постійно працюють прибиральниці — ідеальна чистота підтримується для перестрахування. А на вході скрізь висять спеціальні лампи, що відлякують комах.

Не було за радянських часів і лабораторії в кожному цеху. Контролювалися, відповідно до ГОСТу (чинного й нині), всього три параметри якості соку. «Сандора», щоб домогтися високого рівня якості, за своєю ініціативою почала контролювати 20 параметрів. Згодом виявилося, що підприємство в такий спосіб виконало більшу частину роботи з упровадження системи контролю безпеки харчових продуктів HACCP.

Сам процес розливу закритий від стороннього ока. Він відбувається у спеціальній камері кожної з 14 машин, що вишикувалися в шеренгу в цеху розливу. Гість виробництва може бачити тільки труби, які подають сік до розливної машини, і стрічку тетра-паківського картону. Як з неї формується рукав і як він наповнюється соком, показує лише електронна схема на самій машині. А?за склом, яке огороджує спеціальну камеру, видно лише, як миттєво обрізаються з двох боків і обжимаються пакети з соком.

Далі соки надходять на склад, трохи менший від футбольного поля, звідки їх і відвантажують споживачам. А поруч люди в зелених робах з написом «Сандора-Буд» споруджують нові складські площі. «Сандора» готується до нового сезону, в якому планує знову збільшити обсяги виробництва.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар