|
|
|||||
| 22 Листопад 2008, Субота |
|
Українською На русском | ||||
![]() |
Ділові новини | Прес релізи | Бізнес-події | Форум | Власний рахунок | Авто | Нерухомість | Робота |
| Український дiловий тижневик "Контракти" / № 14 вiд 05-04-2004 | РЕКЛАМА | ПЕРЕДПЛАТА 2009 | ||
|
Від Донецька до ВаршавиІндустріальний союз Донбасу став жертвою подвійних стандартів. Два роки тому, в квітні 2002-го, Польща анонсувала програму реструктуризації сталеливарної галузі, що мала передувати вступові країни до Євросоюзу. Варшава повинна була переконати Єврокомісію, що її металургія виживе на єдиному євроринку без державних дотацій. На той час Польща вже імпортувала 3,12 млн тонн сталі в рік, внутрішнє споживання становило 6,7 млн тонн. Згідно з планом реструктуризації, заради ефективної конкуренції з іноземцями чотири польських виробники (Huta Katowice, Huta Cedler, Florian і Huta Sendzimira) об’єдналися в холдинг Polskie Huty Stali (PHS). Активи концерну, що створюється, становлять близько 3,5-4 млрд злотих. Згодом близько 40% акцій цього холдингу планували продати стратегічному інвесторові. Незабаром антимонопольний орган Євросоюзу дозволив компанії LNM Group здійснити купівлю 69% акцій PHS (до речі, з 6 млн тонн споживаної руди 5 млн мають українське походження). Сума угоди становила $1,98 млрд з урахуванням боргів компанії. Історія одного тендера Реструктуризація заводу Huta Czestochowa стартувала того ж 2002 року. На першому її етапі було створено компанію-оператора Huty Stali Czestochowa (HSC), яка орендувала майно заводу на десять років. Власником HSC стало фінансове товариство «Силезія», підконтрольне польському міністерству держмайна. Треба вважати, надалі не виключався продаж HSC з одночасною реалізацією операційного майна, що перебувало в оренді, або формування на базі HSC повноцінного металургійного виробництва. У червні 2003-го Міндержмайна оголосило конкурс з продажу активів Huta Czestochowa. На той час меткомбінат HSC нагромадив неабиякі борги перед кредиторами і державою (за деякими даними, 1,2 млрд злотих і близько $300 млн). Польський уряд виключає можливість списання заборгованості, тому очікуваний інвестор повинен самотужки погасити всі борги. В Європі їх не чекали Майже півроку в Україні вірили, що корпорація «Індустріальний союз Донбасу» купить активи Huta Czestochowa, але наприкінці лютого цього року стало відомо, що переможцем конкурсу визнано LNM. Дивний факт: українські політичні еліти — опозиція і представники влади — одностайно засудили дискримінацію українських інвесторів польськими чиновниками. Цікаво, що Брюссель, який досі хворобливо сприймає будь-які прояви приватизаційної кривди в Україні, за ситуацією в Польщі спостерігав аж надто спокійно. Млява реакція Брюсселя на прохання України компенсувати втрати ринків збуту (в грудні минулого року Єврокомісія відмовилася збільшувати квоти вітчизняних експортерів) змусила українських виробників вжити превентивних заходів. Піонером у цьому напрямку виявилася корпорація ІСД. Наприкінці грудня минулого року ІСД став власником 80% акцій найбільшого угорського меткомбінату Dunaferr. Корпорація, інтегрувавши у свій технологічний ланцюжок потужності Dunaferr, автоматично дістала вихід на загальноєвропейський ринок повз інститут квот і мит ЄС. До речі, в конкурсі з продажу Dunaferr, ІСД отримав гору над LNM Group і російською компанією «Сєвєрсталь». Після «угорського тріумфу» корпорація з потенціалом 9 млн тонн сталі на рік, змусила посунутися тоді панівних на ринку Східної Європи LNM (володіє потужностями в Чехії, Польщі і Румунії) і US Steel (меткомбінати в Словаччині і Сербії). Потужності цих двох виробників у регіоні становили, відповідно, 12,5 млн і 4,3 млн тонн сталі на рік. Зрозуміло, конкуренти на такому вузькому ринку не потрібні. Крім того, дискримінація ІСД в Польщі активно сприяла LNM, яка обіцяла варшавським чиновникам побудувати завод Hundai, який споживав би продукцію гіганта LNM. Подвійні стандарти Отже, з’ясувалося, що польський приватизаційний процес дуже нагадує український, попри близькість Варшави до членства в ЄС. Навіть заява пана Шараварського, який займався нещасливим тендером, про те, що «прийняття цього рішення перейшло на рівень прем’єр-міністра і президента Республіки Польщі», нагадує українські реалії — з тим лише винятком, що у Києві про це заявляти не прийнято. Цікаво, що під час конкурсу з продажу HSC (18 вересня 2003 року) ВР провалила два законопроекти — шестирічну Програму приватизації і законопроект «Про Фонд держмайна України», які регламентують урядове підпорядкування та парламентську підзвітність ФДМУ. Програма, схвалена урядом ще в лютому минулого року, передбачала заміну терміну «промисловий інвестор» на термін «конкурс з обмеженою участю». Ідея обмежених конкурсів полягала в тому, що Кабмін набував права самостійно вирішувати, хто може брати участь у приватизаційних конкурсах з продажу стратегічних об’єктів, а хто ні. Таким чином, наявні подвійні стандарти: український Кабмін обурюється тим, що польський уряд, ігноруючи конкурси, сам обрав інвестора для свого стратегічного підприємства, і водночас обстоює запровадження практично таких самих норм в Україні. До речі, саме після «польського уроку» в багатьох урядових скептиків з’явилося цілком резонне запитання: якщо уряд Януковича не зміг захистити «своїх», то чого чекати іншим українським «шукачам» європейських заводів? Утім, повний ступінь цивілізованості українського Кабміну стане зрозумілим у приватизації Криворізького гірничозбагачувального комбінату окислених руд, на пакет акцій якого претендуватиме й компанія LNM.
|
|
|
|
|
|
Редакцiя: т/ф:(044) 391-51-75. Iнтернет-проект: |
|