|
|
|||||
| 22 Листопад 2008, Субота |
|
Українською На русском | ||||
![]() |
Ділові новини | Прес релізи | Бізнес-події | Форум | Власний рахунок | Авто | Нерухомість | Робота |
| Український дiловий тижневик "Контракти" / № 14 вiд 05-04-2004 | РЕКЛАМА | ПЕРЕДПЛАТА 2009 | ||
|
Польський вектор ЄвропиОстанні п’ятнадцять років Україна постачала в Польщу сировину, а звідти брала готові товари. Все зміниться 1‑травня, коли Польща прокинеться в Єдиній Європі. Україна не інвестує в Польщу Головними статтями вітчизняного експорту є мінеральні ресурси — залізні та магнітні руди, вироби металургії, продукція хімічної промисловості, вироби з деревини. Натомість Польща везе на східний ринок сільськогосподарську продукцію, продукти харчування, будматеріали, меблі, вироби легкої промисловості тощо. Експорт перших двох позицій, за прогнозами експертів, особливо посилиться з «червоної» дати вступу Польщі до ЄС, відколи Унія жорстко збільшуватиме щорічне квотування цих видів товарів на 10%. Інвестиційна співпрація між Україною і Польщею, з огляду на те, що обидві держави є країнами, які приймають інвестиції, була незначною. З $1 млрд, які польські фірми, за оцінками Нацбанку Польщі, вклали в «чужу» економіку, українцям перепало не більш як $153 млн. Ці кошти скеровані переважно у сферу фінансів, страхування і кредитів, торгівлю, машинобудівну, металообробну, харчову, легку та хімічну галузі промисловості. А інвестиції з боку України в польську економіку на кінець 2000 року взагалі не перевищували півмільйона доларів. Якщо польський капітал зміцнив своїми коштами в Україні майже одну тисячу підприємств, то частка української фінансової допомоги Польщі торкнулася 47 тисяч фірм за участю іноземного капіталу. Найгучніший приклад великих намірів українського бізнесу, в особі ІСД, вкласти кошти у флагмана польської металургії «Гуту Ченстохову» — це швидше виняток з інвестиційних правил, на який здатні потужні фінансово-промислові групи. Торік до компанії «Хортекс», яка спеціалізується на заморожуванні овочів та фруктів, виявляла інтерес донецька фірма «Геркулес». На думку експертів, якщо великі українські інвестори торують стежки в Річ Посполиту, то відбувається це з яскраво вираженими геоглобальними намірами — прихопити польський ринок, щоб консолідувати своє виробництво і плани з тамтешнім. Як це вже широким жестом зробив російський «Газпром», інвестувавши 1999 року в споріднену польську галузь понад $150 млн. Перші кроки Середній український бізнес не наважується на участь у польських підприємствах чи започаткуванні в РП власної справи, де інвесторами-рекордсменами є Німеччина, США, Франція, Голландія, Італія. Тому що головні ринкові приваби, які, за дослідженнями різних польських інституцій, стимулюють активний прихід у Річ Посполиту західних інвесторів, — дешеві трудові ресурси (мінімальна зарплата в Польщі — $210), впевненість у ринках збуту, низька конкурентність місцевих підприємств та інші — українці мають на рідних теренах. Крім того, додатковою перешкодою для сміливих інвестиційних планів земляків є бюрократична тяганина при оформленні заходоорієнтованої інвестиції, яка починається вже на українському боці. Тож якщо поодинокі українські підприємці й ризикують кинути якір у польській економічній бухті, то вони віддають перевагу спрощеним, тобто тіньовим, інвестиціям, які не фіксує жодна статистика. Прецедентна спроба мережі швидкого харчування «Піца Челентано» та «Картопляна хата» офіційно розгорнути в Польщі через випробуваний в Україні франчайзинг вилилася у відкриття одного ресторану в Жешуві. Українська гастрономія не пішла в розвиток з кількох причин. Як вважає генеральний директор мережі швидкого харчування «Піца Челентано» та «Картопляна хата» Марк Зархін, по-перше, ресторанний бізнес в Жешуві перебуває в дуже пригніченому стані, який є віддзеркаленням загальної економічної ситуації в країні: люди не хочуть витрачати гроші на ресторан. А по-друге, важко знайти надійного польського партнера, з яким можна було б взаємовигідно синхронізувати свої бізнес-цілі. Іноземні експерти, хоч як дивно, називають низку дуже схожих на українські негативних чинників, що гальмують надходження інвестицій у Польшу: високий рівень корупції, бюрократизм, недостатня компетенція працівників установ, невміння польськими бізнесменами дотримувати слова, неконкретність пропозицій тощо. Водночас провадження вже відлагодженого бізнесу в Польщі має й переваги, навіть незважаючи на великі, порівняно з українськими, нарахування у фонд зарплати. Насамперед, те що податкове законодавство приведено у відповідність до вимог ЄС, а бізнесові правила гри є стабільними. Східно-західний вектор Незважаючи на останні обопільні скандали довкола інвестиційних проектів в Україні та Польщі, в яких стільки само політики, скільки й загальносвітової практики проведення тендерів, тенденції капітальних вкладень в українську та польську економіки, за прогнозами спостерігачів, не зазнають кардинальних корекцій. Українські підприємці, враховуючи прогресуючий єесівський вплив на вартість сировини, енергоносіїв, розмір зарплати тощо, завтра ще з меншим ентузіазмом стукатимуть у двері річпосполитівського ринку. Зате польські бізнесмени з аналогічних міркувань з дедалі більшим ентузіазмом освоюватимуть вільні українські терени, які обіцяють високорентабельний бізнес. Тобто ринок однозначно зміщуватиметься в український бік. Додатковим поштовхом для поляків у форсуванні східного вектора стане диспропорція між динамічним розвитком приватного сектору та примусовим переведенням польських підприємств на жорсткі стандарти Євросоюзу. Застарілі технології й асортимент товарів, починаючи від виробництва продуктів харчування і закінчуючи машинодобудуванням, що і раніше спостерігалося в інвестиційних траншах, скидатимуть в Україну ще інтенсивніше. Як розповів «Контрактам» віце-президент Львівської торгово-промислової палати Юрій Пукальський, сьогодні спостерігається сплеск активності польських підприємців, які готові вкласти в Україну від $500 тис. до кількох мільйонів доларів. Притиснуті західним капіталом, на схід відступатимуть також страховий та банківський бізнес Польщі. Про свої плани вийти на український страховий ринок до кінця року заявила найпотужніша страхова компанія Powszecny Zaklad Ubezpieczen (PZU), яка нині утримує 56% польського ринку страхування нерухомості. Проте вдома її частка поступово зменшується. Тендер на придбання 66,7% акцій «Кредит Банку (Україна)» виграв найбільший польський державний банк «PKO BP», чиї активи майже дорівнюють сумарним активам усієї банківської системи України. Однак великої загрози для українського фінансового сектору польські гіганти, як вважають фахівці, не становлять. На відміну від Речі Посполитої, яка в середині 90-х широко відчинила двері свого банківського та страхового секторів для входження західних структур (нині 43 комерційні банки із 56 наявних контролюють іноземці), в Україні поки що не знято запобіжник щодо створення тут філій іноземних банків. А прихід потужної страхової фігури хіба що стимулюватиме консолідацію відповідного вітчизняного сектору. За прогнозами експертів, польська інвестиційна експансія в Україну, спонукана наближенням Євросоюзу, призведе до зростання цін в Україні. Проте платоспроможність українських споживачів при цьому вищою не стане. На 101 кілометр Подальший розвиток бізнес-відносин між Україною та Польщею з акцентом на український ринок особливо змінить ринкове середовище в західному регіоні України. Насамперед загостриться конкуренція між місцевими та іноземними фірмами, які передислокують у Галичину свої виробництва. Внаслідок промислової експансії, створення нових робочих місць і відпливу українських фахівців на заробітки за кордон очікується дефіцит менеджменту на підприємствах регіону. Новий виток розвитку споживчого менталітету під європейським впливом змусить галицькі підприємства «підтягувати» технології та асортимент товарів до євростандартів. До того ж передбачається, що під тиском євроструктур західним областям України доведеться коригувати екологічні вимоги до своїх і чужих суб’єктів підприємництва. З огляду на ці тенденції кандидат економічних наук, завідувач кафедри Львівського інституту менеджменту Віктор Борщевський радить вітчизняним підприємцям не зволікаючи «стовпити» стратегічні для регіону напрями розвитку економіки: внутрішній туризм, рекреацію, екологічне сільське господарство, харчопереробну галузь, транспорт, зв’язок, комунальне господарство. А щоб застрахувати себе від кадрового «голоду», висококваліфікованих працівників варто закріплювати за підприємствами вже з третього-четвертого курсу навчального закладу.
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
Редакцiя: т/ф:(044) 391-51-75. Iнтернет-проект: |
|