Обережно, амністія!

Дмитро КУТАХ, Олексій ЗАРИЦЬКИЙ, Тетяна НУРМУХАМЕТОВА аналітичний відділ «РГС-Російська адвокатська група»

Ухвалити законопроект про легалізацію доходів простіше, ніж переконати бізнес у лояльності держави.

Зростання навмання

Динаміка економічного зростання безпосередньо залежить від припливу іноземних інвестицій. Згідно з даними Держкомстату, на 1 січня 2004 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в українську економіку становив $6,657 млрд. Тоді як потреба в інвестиціях, за оцінками експертів, близько $40 млрд. Сукупність причин разючого дисонансу інвестиційного «попиту» і «пропозиції» укладається в просте формулювання: той, хто збирається вкласти гроші сьогодні, хоче знати, в яких умовах вони працюватимуть завтра. Держава, враховуючи зворотну кореляцію її дієздатності й обсягів тіньової економіки, не в змозі чітко відповісти на наріжне питання інвесторів. Надто вже велика тінізація фінансових потоків у країні. Досить сказати, що більш як 40% українських підприємств упродовж останніх кількох років працюють стабільно й збитково. За інформацією НБУ, торік обсяги депозитів фізичних осіб зросли на 60% за темпу приросту грошової маси у 30%. Апологію абсурду макроекономічної статистики можна розвивати, але й без того зрозуміло, що обсяги тіньового сектору вітчизняної економіки значно перевищують офіційно оприлюднені 30-40% ВВП.

Податкова амністія не приведе безпосередньо до детінізації фінансових потоків. Тобто легалізувати гроші, що знаходяться в обороті, не вдасться. Законопроект, поданий Президентом, передбачає амністію акумульованих фінансових ресурсів (гроші в будь-якій формі й валюті, цінні папери, рухоме й нерухоме майно, паї та інші майнові права). Йдеться про кінцеві результати комерційної діяльності, приховані від оподаткування. Причому неоголошені доходи не підлягають легалізації в тому разі, якщо в день імплементації закону проти їхнього власника порушено кримінальну справу за фактом ухиляння від сплати податків або повернення валютної виручки, протизаконного відкриття й використання валютних рахунків за межами України. А також ресурси, що потрапляють під дію Конвенції про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом (1990 р.).

Куди вивозять гроші

Потреба української економіки у зовнішніх інвестиціях порівнянна з обсягом коштів, вивезених з України, — $40 млрд. Зазначимо, що економтеорія під вивозом капіталу має на увазі експорт грошових і матеріальних ресурсів з метою їхнього подальшого вкладення для отримання норми прибутку вищої, ніж це можливо в країні походження капіталу. Відповідно до вимог законодавств країн походження й реципієнта, власник капіталу має право приймати рішення щодо використання отриманого доходу (рекапіталізація в країні вкладення, репатріація чи переказ до третіх країн). Формально вивезення капіталу є позитивним процесом, оскільки передбачає додаткове отримання доходів національним капіталом і приплив іноземної валюти в країну походження. Такий рух капіталу офіційно фіксується в платіжному балансі країни й відповідає нормам міжнародного права.

Економпрактика країн, що розвиваються, далека від теорії: аналіз руху світових фінансів свідчить про значні масштаби «неявного» експорту капіталів (вивезення за кордон грошей і матеріальних ресурсів, що відносяться до «тіньового» капіталу, з метою уникнення оподаткування чи експропріації). За оцінками ДПАУ, з 1996 до 2001 року з України нелегально «відпливло» близько $20 млрд. Офіційно рівно на стільки поменшали національне багатство і ресурсна база економічного зростання.

І «явне», і «неявне» вивезення капіталів, усупереч принциповим розбіжностям, зумовлені тими самими чинниками, суть яких полягає у відсутності сприятливого інвестиційного середовища в країні-донорі. Відповідно небажання інвесторів вкладати в українську економіку слабко пов’язане з її об’єктивною потребою в довгострокових капіталовкладеннях.

Утім, обсяги «явного» вивезення капіталу з України незначні. Прямі інвестиції українських резидентів за кордоном, за даними державного платіжного балансу, за останні десять років становили всього $79 млн. Загалом закордонні активи українських резидентів у жовтні 2001-го оцінювалися в $11,5 млрд. Причому більшість зарубіжних активів було куплено на грошовому ринку, і, очевидно, вони не дають значного прибутку.

Таким чином, якщо в розвинених економіках вивезення капіталу здійснюється зазвичай з метою кращого його застосування, то у випадку з Україною доречніше говорити про банальний відплив фінансових ресурсів. Інакше кажучи, сильні капітали «ловлять» — слабкі «тікають».

Явка без каяття

Українська держава покладає великі надії на легалізацію акумульованих коштів. Зокрема, заступник директора департаменту податкової і митної політики Мінфіну Юрій Карпов підрахував, що ухвалення законопроекту поверне в країну від трьох до п’яти мільярдів гривень.

Пропонований механізм легалізації доходів простий, але не позбавлений дефектів. Якщо парламентарії погодяться, то від дня імплементації закону (формально — з 1 березня) до кінця цього року суб’єкти легалізації (фізособи, що не сплачували податки і збори, або уповноважені ними особи) дістануть право декларувати приховані ресурси. Амністованими вважатимуться ті доходи, з яких буде сплачено мито в розмірі 10% грошової суми (або ринкової вартості відносно ліквідних ресурсів).

Відповідно до законопроекту, стежити за легалізацією доходів повинні органи податкової служби, що насторожує. ДПАУ, за погодженням із Нацбанком, наказано розробити форму відповідної декларації доходів, правила її заповнення й подачі суб’єктами легалізації. І хоч законопроект звільняє від потреби зазначення джерел отримання амністованого доходу (ст. 5), очевидно, що після ідентифікації СЛ і надання до ДПАУ документів, які підтверджують право власності на дохід, визначити джерела буде нескладно. Це по-перше.

По-друге, система гарантій, пропонована державою, розпливчаста. Суб’єктам легалізації обіцяно, що адміністративна й карна відповідальність не загрожує тим, хто декларує доходи впродовж періоду легалізації. А СЛ, які легалізували доходи, звільняються від карної (ст. 207, 208, 212 Кримінального кодексу) і адміністративної відповідальності (ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення). При цьому виконання умов амністії, після чого задекларовані доходи дістають статус легалізованих, визначає, знову-таки ДПАУ. Як сказав ініціатор амністії народний депутат Олександр Волков, «будь-яку довідку в Україні можна читати зліва направо, справа наліво і між рядків». І немає жодних підстав вірити, що податківці не винайдуть свій, відомчий спосіб читання декларації доходів.

Краще — як завжди

Технологічно амністія капіталів здатна збільшити національний інвестиційний потенціал і є невід’ємною компонентою стратегії детінізації. Екс-голова Держкомпідприємництва Інна Богословська розглядала амністію як єдину можливість уникнути переділу власності після президентських виборів і визначити точку відліку. Можна здогадуватися, що стало лейтмотивом президентської ініціативи, але в будь-якому разі очевидно: сподіватися на ефективність легалізації в обставинах, які не сприяють легальній господарській діяльності, не варто. Податкова амністія — напівзахід, неефективний без розумної податкової реформи. Сподіватися на неї можуть хіба що близькі до влади політики, які прагнуть повернути в Україну з-за кордону «мертві» капітали.

Вочевидь, запропонований Президентом законопроект не вирішує основного завдання — підведення певної риски, після чого всім буде запропоновано грати за новими, людськими правилами. Ще раз підкреслимо, що законопроект ставить своєю метою легалізувати наслідки протиправної діяльності, тоді як українська економіка потребує у стократ глибшої амністії — суб’єктів підприємницької діяльності (підприємств та організацій) від штрафних санкцій податківців, а також посадових осіб підприємств та організацій за цілою низкою статей Кримінального кодексу, які визначають суть господарських злочинів (наприклад, «розкрадання державного чи колективного майна» або «порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю»). Адже саме внаслідок порушення таких статей утворився дохід, сконцентрований згодом за кордоном або готівкою всередині країни.

Про гроші, на які претендує уряд як на інвестиції внаслідок пропонованої амністії, державі поки що нічого не відомо. І є сумніви, що держава зможе залучити ці ресурси, оскільки їх переважно вже виведено з тіньового обігу. Амністія не досягне оголошеної мети ще й тому, що суб’єктам підприємницької діяльності (їх посадовим особам, власникам тощо) не запропоновано мотивованих аргументів про користь легалізації. Тоді як ділові ризики, після «засвічування» збільшаться однозначно. Отже, розраховувати ж на масштабну легалізацію капіталів у стислі терміни взагалі наївно. Вірогідніший «напівтіньовий» приплив офшорних капіталів: згідно з даними Світового банку, за останні кілька років кіпрські компанії інвестували в Україну $779,2 млн, компанії Віргінських островів (Велика Британія) — 381 млн. Репатріація, так би мовити, без амністії.

---

Досвід легалізації доходів*

Держава	Регламентація й очікувані результати амністування
Бельгія	16 січня цього року набрав чинності Закон про амністію капіталів, згідно з яким 2004-го фізособи можуть легалізувати кошти, отримані від інвестицій за межами країни. Легалізація передбачає декларування доходів без повернення (податок - 9%) чи інвестування в економіку ЄС не менш як на три роки (податок - 6%). Держава обіцяє не порушувати карні справи про ухиляння від сплати податків постфактум легалізації (гарантія - відповідна розписка) і сподівається на приплив капіталу в розмірі до $28 млрд (сьома частина вивезених коштів).
Німеччина	Амністію коштів, вивезених за кордон в обхід податкової служби, оголошено до 31 грудня 2004-го з подальшою імплементацією єдиного податку на прибутки за банківськими вкладами (25%). Німецький бізнес приховує за кордоном близько EUR300 млрд, третину яких уряд сподівається повернути.
Італія	Амністію проведено 2003 року. Впровадження мита в розмірі 2,5% суми доходу, що амністується, вивело з тіні й повернуло в країну, за різними оцінками, від EUR50 млн до 60 млн.
Франція	1986 рік - перший досвід податкової амністії (кошти, що репатріюються, не підлягали оподаткуванню). Загальну суму повернених коштів не афішували. За останні п’ять років бюджет не дорахувався EUR11 млрд. З метою загальмувати відплив капіталів з країни Мінфін Франції ініціював нову амністію за компілятивною німецько-бельгійською системою.
Казахстан	Квітень 2001 року - президент Назарбаєв підписав указ, що надає фізособам право легалізувати капітали, перерахувавши їх на спецрахунки тамтешніх банків без сплати податків. Виняток - кошти, отримані злочинним шляхом. Легалізація тривала лише 20 днів, а розрахунок влади ($500 млн) практично виправдався: чиновники та бізнесмени легалізували близько $480 млн (більш як 80% - готівкою). Мінімальна легалізована сума становила близько $2 тис. Максимальна - близько $800 тис.
Росія	За 12 років з країни «пішло» від $100 млн до $300 млрд. За оцінками Світового банку, лише 2002-го з країни було вивезено $17 млрд. Питання амністування доходів обговорюється з 1997 року. Востаннє (2002-го) амністія передбачала сплату прибуткового податку (13%) і з’ясування «генеалогії» вивезеного капіталу. Кошти, отримані злочинним шляхом, потенційній амністії не підлягали. У січні 2004 року Мінекономрозвитку ініціювало підготовку законопроекту про амністію, але питання досі не вирішено.

*За даними відкритих джерел.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар