Помилка резидента

Юрій МАКАРОВ

Після всіх баталій навколо відновлення ПДВ на українську книжку Микола Азаров поставив жирну крапку.

В інтерв’ю «Контрактам» (№ 11, 2004) перший віце-прем’єр і міністр фінансів каже: «Якось раз у запалі полеміки, коли мені «національно стурбовані» люди почали говорити, що ми душимо українське видавництво, я вчинив незважено — запропонував упровадити пільги на україномовні видання. Хоч і не вважаю, що це абсолютно правильно. (...) Задля чого ми повинні коштом бюджету і пенсіонерів давати пільги видавництвам, які видають порнографію, еротику, низькопробну жовту пресу?»

Читаю й очам своїм не вірю. Коли людина вживає вислів «національно стурбовані» в лапках, це лише означає, що національні проблеми її не хвилюють. Не хвилюють — і добре, ми вільні люди у вільній країні. Проте коли проблеми національної культури не турбують першого заступника голови уряду, я... відмовляюся в це вірити. І?це слова не одного з керівників держави, а просто ефективного (?) топ-менеджера — відчуйте різницю.

Усі слова вже сказано, всі аргументи наведено. І те, що російська книжка за визначенням має перевагу перед українською не через свою якість (або, якщо хочете, не передусім через свою якість), а завдяки сприятливим економічним умовам: більший ринок (чверть якого, до речі, — Україна), розвинена виробнича база та інфраструктура просування, а отже, більші наклади, отже, менша собівартість. І те, що російська книжка не відразу стала такою, а тільки завдяки тривалим податковим канікулам, і тепер галузь є п’ятим за потужністю донором російського бюджету (поряд із нафтою та горілкою — уявляєте?!). І єдине, чого вимагають видавці, — це вирівняти стартові умови й у такий спосіб подолати постколоніальний синдром.

Микола Янович щиро дратується, і по-людськи я його розумію. Те, що для мене, як і для інших «національно стурбованих», — умова існування, середовище, кисень, для нього — чергова перешкода, прикрий зовнішній чинник. Для нього незрозуміла різниця між українською літературою та порнографією.

Можливо, ми живемо в різних країнах. У?моїй країні люди мають відчувати різницю між менеджером та державним службовцем, якого я разом з іншими громадянами наймаю на роботу, щоб він служив моїй державі. Так само в моїй країні для всіх має бути очевидною різниця між громадянином та резидентом. Дехто цю різницю бере в лапки.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар