Інша криза

Богдан МАЛИНОВСЬКИЙ

В Україні другий квартал (квітень—червень) уже традиційно характеризується стрибками цін на основні продукти харчування. Інколи (як торік) це явище переростає в продовольчу кризу. Стабільність на продовольчому ринку, яка спостерігається вже четвертий місяць поспіль, уряд перетворив на залізний аргумент, який має розвіяти всі побоювання щодо повторення продовольчої кризи. Однак уже найближчими тижнями зростання цін може відновитися. Найбільше стимулюватимуть ці явища законодавчі чинники, які суттєво підсилять сезонний.

Основний чинник ціноутворення — законодавство

Усі цінові коливання на вітчизняному продовольчому ринку упродовж останніх трьох місяців були зумовлені не впливом світового ринку і не так балансом попиту й пропозиції, як законодавчим регулюванням продовольчого ринку. З’являються пільги імпортерам — усі намагаються ввезти якомога більше, навіть якщо придбання товару за кордоном призводить до тривалого замороження обігових коштів або забезпечує мінімальний прибуток. Відшкодовують ПДВ основним експортерам (або принаймні клятвенно запевняють це зробити) — ціни на експортну продукцію зростають, припиняють відшкодовувати ПДВ, — навпаки, знижуються.

Власне, законодавчим регулюванням забезпечена нинішня стабільність цін на імпортну продукцію й порівняно низький рівень цін на експортну. Невдовзі після прийняття закону, який скасовує ввізне мито та ще й запроваджує вексельну схему сплати ПДВ з імпортного продовольчого зерна, трейдери поспішили завезти його стільки, що тепер змушені продавати значно дешевше, ніж розраховували. Завезену по $200-220 за тонну (на умовах DAF) пшеницю 3-го класу зараз віддають по 1300-1350 грн/т, тобто рентабельність операцій становить лише близько 5%. Ціни збиває й Держрезерв, продаючи борошно вищого гатунку по 1814 грн/т завдяки тому, що, на відміну від комерційних структур, відмовляється від прибутку заради виконання волі уряду.

Зниження цін на фуражні зернові та соняшник зумовлене припиненням відшкодування ПДВ експортерам відповідно до Закону «Про держбюджет на 2004 р.». Через вето на законопроект № 4000-1, який мав відновити «статус-кво», ціни на кукурудзу зменшилися з 870-900 до приблизно 830 грн/т на елеваторі, а на соняшник — з 1560-1590 до 1470 грн/т.

Однак чергове рішення законодавців може порушити цінову кон’юнктуру, яка довгий час складалася на користь споживача. Поданий Головою ВР на підпис Президентові законопроект №?4467, який відновлює відшкодування ПДВ при експорті сільгосппродукції, несподівано навіть для його автора Катерини Ващук охоплює тільки сільгоспвиробників та переробників і залишає «за бортом» основних експортерів — трейдерів, зокрема підприємства з іноземними інвестиціями. Це змусить торгові компанії знизити закупівельні ціни на експортні культури, втративши надію на відшкодування ПДВ. Не секрет, що шанси на відшкодування ПДВ підштовхували трейдерів до імпорту продовольчого зерна. Це дозволяло їм не платити ПДВ з імпорту ані через півроку, після закінчення терміну дії векселів, ані потім. Завдяки «взаємозаліку» з бюджетом за ПДВ вони погоджувалися продавати імпортну пшеницю, навіть не закладаючи в собівартість оформлений векселями ПДВ на ввезений товар. Отже, припинення відшкодування ПДВ трейдерам при експорті може загальмувати імпорт продовольчого зерна.

Зерно, можливо, почне дорожчати вже найближчими тижнями. Тим більше, що до законодавчих чинників додаються сезонні. Весняні польові роботи вже розпочато в лісостеповій зоні, а, як відомо, з їх початком закінчується «викид на ринок» аграріями своїх останніх запасів з метою виручити кошти на матеріально-технічні ресурси.

Робота під диктовку уряду

З огляду на те що парламентська більшість зараз заклопотана проштовхуванням політичної реформи, на обіцяний повторний розгляд законопроекту №?4000-1 чи внесення змін вже до закону №?4467 доведеться чекати довго. Тому операторам ринку сільгосппродукції доведеться пристосовуватися до умов, що склалися на сьогодні. Проте можливості для цього в учасників агроринку обмежені. Потужні агрохолдинги, які займаються як експортом, так і виробництвом, тепер масово переукладають експортні контракти. Навіть у компаній, які займаються великотоварним виробництвом і переробкою, постачальниками сільгосппродукції на експорт виступали хоча й афільовані з агрохолдингами, але окремі торгові фірми. Тепер їм доводиться переоформляти контракти на сільгоспвиробників, а це послаблює довіру до українських постачальників на світовому ринку. Трейдери ж будуть змушені згортати свою діяльність до нового врожаю, якщо не на довший термін.

Річ у тім, що умови, до яких доводиться пристосовуватися учасникам аграрного ринку, напевне, досить часто змінюватимуться і переважно будуть спрямовані на посилення його зарегульованості з боку держави. Заяви самих керівників держави з цього приводу досить двозначні й нечіткі. Прем’єр-міністр Віктор Янукович, звертаючись до Верховної Ради, говорить, що адміністративне втручання в ринок себе не виправдало. Водночас 19 березня під час поїздки до Полтавської області він уже заявив про поєднання адміністративних і ринкових методів регулювання продовольчого ринку. А в новій програмі уряду поставлено за мету «... продовження формування... державної системи моніторингу ринку,... регулювання та прогнозування ринків стратегічно важливих видів... продовольства». Експерти тлумачать ці заяви все-таки як прихильність до адміністративних заходів. Так, координатор німецьких економічних консультантів, співробітник Німецького інституту економічних досліджень у Києві Ларс Гандрікс відзначив в інтерв’ю радіо «Свобода», що у сфері аграрної політики уряд Віктора Януковича «почав рухатися в зворотному напрямку, до 90-х років, повернувшись до механізму державної інтервенції на ринку, виділення дотацій та контролю цін». Мабуть, у такий спосіб виконується воля Президента, який нещодавно закликав уряд посилити регулювання цін на продовольство і «впорядкувати збут агропродукції через комерційних посередників». Також слід очікувати поширення на агроринок випробуваних в інших галузях урядових «ноу-хау» стримування цін: «добровільно-примусових» угод між виробниками й реалізаторами продукції щодо обмеження максимального рівня цін.

У такий спосіб уряд хоче «вбити двох зайців»: по-перше, штучно стримати інфляцію (на це спрямовані й інші ініційовані урядом угоди з виробниками добрив, металу, нафтопродуктів тощо) і, по-друге, запобігти подібній до торішньої продовольчій кризі. Не допустити її тепер, у рік президентських виборів, для Януковича — завдання №?1.

Зараз спостерігачі одностайно стверджують: кризи не буде. Однак унеможливили її не зусилля уряду, а природні чинники. Рік тому вже було відомо, що близько 70% озимих загинуло. Публікація цієї інформації в масових ЗМІ спричинила ажіотаж серед обивателів. Зараз утрати озимих оцінюються Міністерством агрополітики в 10%. Як стало відомо з незалежних джерел, насправді посівні площі менші, ніж задекларовані в статистиці, а якість насіння набагато нижча, ніж торік. Та попри це врожай очікується набагато кращий, ніж минулого року, а тому для ажіотажу немає підстав.

Водночас відчутного подорожчання продовольства в травні—червні не уникнути. Для забезпечення потреб країни до нового врожаю необхідно завезти ще 500?тис. т пшениці. Держрезерв планує імпортувати тільки 200-300 тис. т, хоча невідомо, чи є для цього необхідні кошти в бюджеті. Решту могли б завезти комерційні структури. Проте через невирішеність питання з відшкодуванням ПДВ і через стримування цін на хліб, яке не дозволяє пекарям підвищувати закупівельні ціни, вони це зроблять лише після суттєвого, відсотків на 15, зростання цін. З житом ситуація набагато гостріша — дефіцит спостерігається не лише в Україні, а й в усіх сусідніх державах. Отже, в травні—червні слід очікувати підвищення цін на хліб в межах 10%.

Подешевшання фуражного зерна навряд чи зупинить процес вирізання поголів’я власниками худоби. Внаслідок цього вже до кінця весни стабільність цін на м’ясо і продукти його переробки може змінитися швидким зростанням, яке зупиниться нескоро, адже на відновлення поголів’я потрібно буде щонайменше рік.

Очікується стрибок цін і на ринку овочів. Утім, це явище наприкінці сезону для України традиційне й прогнозоване.

Виживає той, хто пристосовується

У цій ситуації успіхи переробників і трейдерів залежатимуть від їхнього вміння пристосуватися до вже зроблених і можливих кроків уряду. Насамперед, як наголошують експерти, учасникам ринку треба ураховувати схильність нинішнього уряду до адміністративних методів регулювання ринку. Отже, переробникам слід приготуватися до обмежень рентабельності, а торгівцям — до обмеження націнки. Крім того, уряд полюбляє домовлятися з постачальниками певних видів продукції про стримування цін. Тож цілком можливо, що уряд піштовхуватиме до такої угоди сільгоспвиробників або переробників і хлібозаводи.

Найбільше можливостей протидіяти стримуванню націнок — у ринкових торгівців та супермаркетів. Останні можуть, підвищивши плату за місце на полиці, компенсувати недоотриманий прибуток. Звісно, так можна вчинити з постачальниками не всіх видів продуктів: від хлібозаводів вимагати плати за полицю марно. Переробники можуть протистояти обмеженню націнок і цін шляхом поглиблення вертикальної інтеграції. Зосередження в одних руках, наприклад, хлібозаводу, млина й сільгосппідприємства зробить агрохолдинг нечутливим до будь-яких спроб перерозподілу прибутку від одних учасників ланцюжка до інших. Однак запорукою успіху таких вертикально інтегрованих структур у сучасних умовах стане орієнтація на внутрішній ринок. Адже на відшкодування ПДВ або звільнення від цього податку більшості експортерів годі сподіватися.

А це може спричинити справжню кризу на ринку сільгосппродукції в липні—серпні — кризу перевиробництва фуражного зерна. З одного боку, очікується непогана врожайність. З іншого — якість насіннєвого матеріалу низька, а банки значно скоротили обсяги кредитування села, внаслідок чого аграрії не змогли придбати потрібної кількості добрив і засобів захисту рослин. Отже, врожай продовольчої пшениці, за прогнозами експертів, ледве покриє потреби внутрішнього ринку, натомість переважна частина зерна матиме фуражну якість. Позаяк Держрезерв фуражу не закуповує, єдина можливість його збути — це експорт. А трейдери, яким відмовлено в компенсації ПДВ, напевне, після жнив знизять закупівельні ціни до 300-350 грн/т фуражної пшениці чи ячменю. І сільгоспвиробники на цих культурах у кращому разі покриють свої витрати.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар