Фіскальна індульгенція

Президент Леонід Кучма вкотре запропонував амністувати доходи фізичних осіб, що не платили податки та збори.

Відповідний законопроект вже винесено на розгляд Верховної Ради і, судячи з парламентських розкладів, цього разу його буде затверджено «без зволікання». Попередні спроби легалізувати тіньові капітали були безрезультатними. Ціну гарантованої амністії встановлено в розмірі 10% активів, що легалізовуються. Тобто на 3% менше від ставки прибуткового податку. Не так уже й багато, як для фори в грі з владою в легалізацію.

За оцінками ДПАУ, з 1996 до 2001 року з України «попливло» близько $20 млрд. Директор департаменту валютного регулювання НБУ Сергій Яременко визначив швидкість відпливу абсолютної ліквідності з країни скромніше — близько $2 млрд на рік. Останні дані Адміністрації Президента — 1 млрд грн на рік. Заступник директора департаменту податкової і митної політики Мінфіну Юрій Карпов розраховує, що прийняття закону поверне в Україну від 3 до 5?млрд грн.

Однак не всі народні депутати розділяють урядовий оптимізм. А?найнебайдужіші парламентарії погодилися відповісти на запитання: чи варто розраховувати на приплив капіталів в Україну після податкової амністії?

Сергій БУРЯК, голова Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності:

— Категорія «амністія» — це релікт. Ніхто й нікого не має наміру амністувати, оскільки цей процес передбачає виправдання, а отже, засудження. Особисто мені більше імпонує термін «легалізація прибутків». Внесений Президентом закон — своєчасний, нормальний, стимулюючий громадян принаймні показувати в податкових деклараціях реальні доходи.

Дуже хотів би вірити в очікуваний приплив капіталів з-за кордону, але здоровий глузд підказує зворотне. Люди, що експортували значні суми, або осіли на Заході, або їхні банківські рахунки з тих чи тих причин заблоковано. Таким чином, враховуючи людський чинник і чинник ризику реекспорту коштів, очікувати масштабного припливу капіталів до України не доводиться. Не варто відкидати й те, що політична ситуація цього року може змінитися. Великі внутрішньополітичні ризики.

Михайло ПОТЕБЕНЬКО, народний депутат:

— У принципі за вкрадені гроші треба відповідати. Амністія поширюється на людей (що здійснили злочин, яких визнав винними суд) як своєрідне заохочення. Я категорично проти того, щоб амністувати шахраїв, що накрали мільйони, розчерком пера. Гадаю, ніхто на це не піде.

Ні, я не противник легалізації: хто ж заперечує, щоб гроші повернулися до української економіки? Але повертати треба ті гроші, які отримано законним шляхом в Україні, але вкладено в іноземні банки. Сказати, чи піде приплив капіталів в Україну після легалізації, складно.

Для цього необхідно знати суму вкладень чесних грошей. Адже ні швейцарські, ні американські банки такої градації не проводять. Раджу добре подумати тим, хто знає, що гроші загнані в закордонні банки нечесно, без сплати податків. Хоча якщо людина повертає гроші в країну і розкаюється, то все залежатиме від рішення держави.

Юлія ТИМОШЕНКО,

лідер фракції БЮТ:

—?Український бізнес, оптимізуючи фінансові потоки, давно прагне легалізуватися, оскільки нелегально працювати надто складно. Усунути тіньові обороти без розумної податкової реформи навряд чи вдасться. У законі, внесеному Президентом, немає відповіді на головне питання — детінізації серйозних фінансових потоків. Ба більше, великий ризик, що легалізація перетвориться на черговий інструмент поліцейської розправи. Тобто красивою «палицею» спробують прибити тих, хто з необережності почне легалізацію своїх капіталів. У мене немає грошей в західних банках, але думаю, що українські закони мало кому і що можуть гарантувати. Я не вірю в те, що закон про легалізацію виконуватиметься, і не вірю у владу, що нібито виконує закони. Можу з упевненістю сказати, що серйозного припливу капіталів до України вслід за ухваленням закону не буде.

Євген ЧЕРВОНЕНКО, народний депутат:

— Незалежно від того, ухвалять закон про легалізацію чи ні, він не працюватиме. Закон справді необхідний, і рано чи пізно його буде прийнято. Ініціатива зрозуміла, але, на жаль, вона має популістський характер. Адже якщо раніше в Україні діяли подвійні стандарти, то сьогодні є лише один — перерозподіл власності й корупція «силовиків». Гра йде без правил. Тому той, хто чогось добився, створював бізнес з надією на законність, ні за що зараз в легалізацію не повірить. Гроші до України повертаються і без легалізації. Проблема в тому, що процеси інвестування навіть неповерненими з-за кордону грошима загальмовані. Бізнес на певному етапі розвитку змушений займатися не так прогресом, як побудовою систем оборони проти держави. Винятком є лише владна верхівка. Навіть при бандитах були якісь «поняття», зараз — просто свавілля. Перш ніж всерйоз говорити про легалізацію, треба гарантувати рівні правила в бізнесі, виписати нормальні податкові закони, щоб ніхто з ДПАУ не називав біле чорним і навпаки.

Олександр ВОЛКОВ, народний депутат:

— Закон про легалізацію доходів — правильний і потрібний. Я лобіював легалізацію ще 1995 року. Будучи помічником Президента, я не раз звертав увагу, що легалізація — один з найефективніших інструментів капіталізації української економіки. Після одного з візитів до США (я супроводжував Леоніда Даниловича) ми представили домовленості про отримання кредиту в розмірі близько $300 млн як безумовне досягнення. Отриманням кредитів міжнародних фінансових організацій пишаються й нині. Тим часом, якби було ухвалено закон про легалізацію, гостра необхідність в кредитах іззовні відпала б. Тут, щоправда, є кілька принципових «але».

В жодному разі не можна здійснювати легалізацію злочинних грошей, здобутих шляхом незаконної торгівлі зброєю, живим товаром, наркотиками тощо. Легалізації підлягають гроші, зароблені на межі законності. Адже внаслідок об’єктивних причин в 1990-1998 роках економічна ситуація в Україні давала змогу, не порушуючи законів, заробляти серйозні гроші: брати банківські кредити, купувати товари, продавати, повертати борги в умовах інфляції...

Я радий, що закон про легалізацію надійшов до парламенту, отримав, так би мовити, путівку в життя. Мій голос — тисячу разів «за». Однак необхідно чітко виписати гарантії, щоб не налякати тих, хто, як кажуть у народі, захоче дістати гроші із «зарубіжних банок» і перевести їх в Україну. Тобто створити такі умови, за яких власник, наприклад, $2-3 млн, повернувши їх в Україну, один раз заплатив податок і більше ніхто б його з цього приводу не турбував. Ви знаєте, що будь-яку довідку в Україні можна читати з початку, з кінця і між рядків. І в процесі легалізації важливо цього уникнути.

Ба більше, я б не обмежував термін легалізації у часі. Така українська ментальність: хтось має стати піонером легалізації, інші подивляться, «прихлопнули» піонера чи ні, зроблять висновки. Для того щоб в легалізацію повірили, потрібен час. І дуже важливо цю ідею не дискредитувати. Адже якщо одного «накриють», то не те щоб роки, а впродовж десятиріч в легалізацію ніхто не повірить. Переконаний, що за правильного підходу до легалізації доходів приплив капіталів в Україну гарантований.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар