|
|
|||||
| 22 Листопад 2008, Субота |
|
Українською На русском | ||||
![]() |
Ділові новини | Прес релізи | Бізнес-події | Форум | Власний рахунок | Авто | Нерухомість | Робота |
| Український дiловий тижневик "Контракти" / № 13 вiд 29-03-2004 | РЕКЛАМА | ПЕРЕДПЛАТА 2009 | ||
|
2:0 не на користь ГригоришинаРосійський бізнесмен Костянтин Григоришин судиться зі своїм дітищем — консорціумом «Металургія».
За останні два роки це вже другий «наїзд» на російського бізнесмена. У жовтні 2002-го в задній кишені штанів рафінованого мільйонера знайшли незареєстрований пістолет (придбати кобуру, вочевидь, не вистачило часу). А?іронія нинішньої ситуації полягає в тому, що війну структурам Григоришина оголосив створений ним же УПІК. Від розквіту до занепаду Розквіт діяльності Григоришина збігся з політичним злетом нині підсудного екс-прем’єра Павла Лазаренка. До 1998 року структури, патроновані російським бізнесменом, міцно закріпилися на енергетичному й сталеливарному ринках України. Солідарність зі свободою (підприємницького вибору) і справедливістю (розподілу доходів через бюджет) гарантувала бізнесу Григоришина стабільність. Труднощі почалися після того, як Григоришин зробив ставку на партію «Яблуко» в переддень останніх виборів до Верховної Ради. Михайло Бродський і К0 так і не подолали чотиривідсоткового бар’єру, а розкол між російським підприємцем і його партнерами по енергетичному бізнесу став очевидним. Сам Григоришин визнає, що події 2001-2002 років обернулися для нього втратою контролю над менеджментом кількох підприємств. «Першою ластівкою» стало ВАТ «Сумиобленерго», де станом на січень 2003-го компанії Energy Standard Group SA (Швейцарія) і Craftex Ltd (Британські Віргінські острови) володіли відповідно 24,99 і 14,97% акцій. Якими методами «йшли» Григоришина з тих підприємств, де підзвітні йому компанії володіли контрольними чи блокуючими пакетами акцій, — тема окремої розмови. Костянтин Іванович нарікає, що методи були переважно нелегітимними: то керівництво підприємств переобирали без кворуму акціонерів, то не всіх акціонерів інформували про майбутні збори. Апетити противників Григоришина зменшив арешт російського бізнесмена, що закінчився звільненням начальника ГУБОЗу Миколи Джиги. А заснування холдинга «Енергостандарт» (структурою в однакових частках володіють РАТ ЄЕС, Віктор Пінчук і Костянтин Григоришин) мало зміцнити позиції Григоришина. Очевидно, не склалося. Офшорні шляхи передбачувані Розмах судового рішення, виконаного 15 березня, вражає. Заарештовано акції заводу «Запоріжжятрансформатор» (88,4%), компанії «Завод малогабаритних трансформаторів» (58,7%), «Запоріжжяобленерго» (18,7%), «Львівобленерго» (38,1%), «Сумиобленерго» (39,9%), «Полтаваобленерго» (40%), «Прикарпаттяобленерго» (33,8%), «Чернігівобленерго» (40%), заводу «Дніпроспецсталь» (48%), «Запорізького кабельного заводу» (49,7%), НВО ім.?Фрунзе (12,7%), «Турбоатома» (14,6%), авіакомпанії «Константа» (57,6%) та ін. Вочевидь, бізнес Григоришина під час першого переділу постраждав несмертельно. Зараз нове керівництво «Металургії» звинувачує попередників (точніше, екс-директора УПІК, а нині — одного з менеджерів «Енергостандарту» Анатолія Головка) в передачі акцій зазначених підприємств офшорним компаніям на шкоду статутному фонду консорціуму. Експерт Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Андрій Блінов вважає таку схему швидше типовою. Тобто відпрацьованою за останні кілька років ледве не всіма групами впливу. А тому немає нагальної потреби вдаватися до аналізу фінансових результатів «спірних» підприємств: коефіцієнт корисності в роботі офшорного менеджменту залежить від використовуваної схеми управління фінансовими потоками. Питання лише в тому, хто ці потоки контролюватиме. Епіцентр і сторони Пікантно, що місце дислокації УПІК «Металургія» збігається з адресою одного із засновників консорціуму — ВАТ «Запорізький завод феросплавів». Це підприємство, а також ВАТ «Стахановський завод феросплавів» (колись дружні до Григоришина) сьогодні залучені до орбіти інтересів дніпропетровської групи «Приват». Після зміни керівництва консорціуму (грудень 2002 року) з’ясувалося, що за УПІК рахується всього кілька підприємств. І хоча частину структур Григоришин нібито вимушено погодився поділити «за справедливістю», «дніпропетровські» менеджери політично неоднозначного керівництва УПІК залишилися невдоволені. Перерозподіл інвестиційного пулу консорціума «по-григоришинськи» стався на користь офшорних компаній. По суті, імперія опинилася в руках «Енергостандарту». А гасло «повернути Україні стратегічне майно, виведене в офшори» стало чудовим мотивом для затяжних судових розглядів. Складніша ситуація із заарештованими акціями енергорозподільчих структур. Президентська ідея про створення НАК «Енергетична компанія України», що виникла після сміливих грудневих заяв Анатолія Чубайса, змішала карти основним гравцям українського енергоринку. Приватизацію в галузі припинено, а зацікавлені сторони повернуто обличчям до потенційного монополіста — НАКу на чолі з вхожим до Президента Олегом Дубиною. Зовні «Енергостандарт» залишився поза справами. У минулому номері «Контракти» окреслили позиції компанії Олега Дубини в політичній кон’юнктурі енергоринку. Ми передбачили, що слово Олега Дубини в унісон з однією з ФПГ, яка має інтереси в енергорозподільчому бізнесі, буде визначальним у політиці щонайменше п’яти обленерго. Тепер констатуємо, що «григоришинські» акції чотирьох з них (Полтава-, Прикарпаття-, Суми- і Чернігівобленерго) заарештовано. Причому, згідно з рішенням суду, операції, пов’язані з переходом прав власності на пакети акцій обленерго, заборонено. Таким чином, арешт цінних паперів структур Григоришина — не банальний спалах конфлікту російського бізнесмена з київською ФПГ (яка контролює значну частину акцій низки обленерго). На кону — перспективи співіснування груп впливу в енергорозподільчому бізнесі. Арешт акцій цілком може пригальмувати організацію НАК, а цінні папери зробити предметом торгу й компромісів між партнерами Григоришина та «киянами». Тим більше, що ймовірність зближення Олега Дубини з «Енергостандартом» вища. Хвацькість дій «приватно-демократичного» союзу сумнівів не викликає. «Дніпропетровські» після поразок у боротьбі за Північний ГЗК і Нікопольський феросплавний завод вирішили відігратися в тандемі. Питання лише в тому, чи схвалено ініціативу заморозити активи структур Григоришина на вищому рівні? Якщо так, то що з цього приводу думають нинішні партнери Костянтина Івановича, для одного з яких енергетика — основний бізнес, а для іншого — стратегічно важлива сировина? Відповіді поки що немає. Зате наслідки арешту активів Григоришина (крім скандальних офшорних розборок і розмов про тіньові методи ведення бізнесу) простежуються. Головне — блокування на невизначений термін проведення акціонерних зборів, а отже, й зміни правління (яке, як стверджує Костянтин Іванович, вийшло з-під його контролю) на тих підприємствах, де блокуючий (контрольний) пакет акцій належить структурам Григоришина. Адже процес апеляцій до української Феміди може тривати не один рік. Надто вже вона сліпа й безпорадна, коли стикаються титани й соколи.
|
|
|
|
|
|
Редакцiя: т/ф:(044) 391-51-75. Iнтернет-проект: |
|