Життя після смерті

Сергій ІВАНОВ,
економіст

З нагоди втоплення 1 квітня він виголосив промову в присутності засудженого.

— Не хвилюйся, друже! — державною рукою поправив на шиї бізнесмена камінь. — Ми тебе не забудемо! Вже 1 липня, — Президент гордо оглянув тих, що зібралися, — ось цей камінь буде полегшено на 2 грами.

Приречений на втоплення кисло посміхнувся.

— Мабуть, чому б ні? — невпевнено підтакнув уряд.

— Цілком, цілком може так трапитися. Головне, труп до берега підтягти акуратненько так... На міністра зашикали. Гарант продовжив:

— За домовленістю з промисловцями на березі буде налагоджено постійний моніторинг стану небіжчика. Пульс, маса, температура води, координати тіла. Коротше кажучи, ми тебе не залишимо!

— Не залишимо, коротше, не залишимо! — підхопив уряд, стусанами підганяючи засудженого до урвища.

— А хіба в нього щось залишилося? — занепокоїлася податкова.

— Проблеми небіжчика відтепер будуть у центрі нашої уваги, — підсумував міністр фінансів.

З’юрбившись, задоволені міністри зробили колективний поштовх.

Летячи, бізнесмен зрозумів головну причину свого песимізму: повірити в загробне життя йому заважала вища економічна освіта.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар