ВГСУ проти юридичних прийомів

Олена ДЬОМІНА

Вищий госпсуд ініціював перегляд процедури розгляду спорів для‑більшої їхньої прозорості

Ернест Грамацький

Рекомендації Вищого господарського суду (від 10.02.2004 №‑04-5/212) є переліком змін до попередніх документів ВГСУ. Про новації та можливості, що відкрилися для позивачів і відповідачів, розповідає президент адвокатської фірми «Грамацький і партнери» Ернест Грамацький.

Кредиторів пожаліли

Роз’яснення президії ВАСУ від 23.08.94 №‑02-5/61 «Про деякі питання практики застосування статей 80 і 81 Господарського процесуального кодексу України»

Донедавна діяло таке правило: якщо суду ставало відомо про те, що боржник визнав подану кредитором претензію до подання судового позову, провадження у справі можна було закривати. Такий порядок провокував збільшення кількості безнадійних боргів, даючи можливість несумлінним боржникам безкарно ігнорувати свої зобов’язання перед кредитором. Боржник визнає претензію, але не виконує зазначених у ній вимог. А коли кредитор звертається до суду, відповідач просить закрити провадження у справі. А звернутися до виконавчої служби з тим, аби примусити боржника виконати визнані ним самим вимоги, кредитор уже не може — «платіжні вимоги, акцептовані платником», уже давно вилучено з переліку виконавчих документів. Рекомендації ВГСУ виключили відповідний пункт з Роз’яснення. Таким чином, у суддів, які не хочуть розглядати спір за формальними обставинами, забрали можливість закривати провадження у справі й посилили відповідальність боржників перед кредиторами.

Позивачам дали свободу вибору

Роз’яснення президії ВАСУ від 08.02.96 №‑02-5/62 «Про деякі питання підвідомчості й підсудності справ господарським судам»

По-перше, в Роз’яснення внесено доповнення, згідно з яким суд має відмовляти у прийнятті позовної заяви про визнання наказу Господарського суду недійсним або таким, що не підлягає виконанню, оскільки така заява не підлягає розгляду в господарських судах. Тепер позивач або відповідач може оскаржити саме рішення Господарського суду, а не виконавчий документ (наказ).

По-друге, важливим пунктом доповнено Роз’яснення щодо спорів, за якими відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, НБУ, Рахункова палата, обласні адміністрації тощо. Сьогодні, щоб домогтися слухання справи в столичному госпсуді, юристи вдаються до нехитрого прийому — залучення (причому на абсолютно формальних підставах) як співвідповідачів органів центральної виконавчої влади. Новим роз’ясненням президія ВГСУ полегшила порядок розгляду таких спорів, навіть у випадках, коли такого відповідача визначено «без достатніх на те підстав». Так, установлено, що Господарський суд Києва ще в процесі підготовки справи до розгляду за згодою позивача має право вирішити питання про виключення центрального виконавчого органу чи державної адміністрації з числа відповідачів. У цьому разі справа все одно залишиться в Києві. Проте судовий процес не затягуватиметься неявками представників державних органів, що спростить і прискорить вирішення спору.

Такі самі юридичні трюки дозволяється виконувати і в зворотній ситуації — перенести розгляд справи зі столичного суду до госпсуду іншого регіону.

Нарешті, ВГСУ визнав, що спори між іноземними інвесторами (ІІ) і державою з питань державного регулювання іноземних інвестицій та діяльності підприємств з ІІ підвідомчі господарським судам. Раніше вважалося, що такі спори мають розглядати суди загальної юрисдикції.

Немає угоди —

не буде втрат

Роз’яснення президії ВАСУ від 10.12.96 №‑02-5/422 «Про судове рішення»

Раніше у разі визнання угоди недійсною, зокрема при вирішенні майнового спору, Господарський суд мав визначитися щодо правових наслідків такого рішення лише в тому разі, якщо позивач заявляв відповідну вимогу. Такий порядок часто зачіпав інтереси підприємств, що виступали однією зі сторін оскаржуваної угоди. Наприклад, прокуратура в інтересах Фонду держмайна вимагала визнати угоду купівлі-продажу акцій недійсною і акції повернути Фонду державного майна. При цьому замовчувалося про обов’язок ФДМ (чи держави) повернути СПД гроші, отримані за цією угодою.

Зміни в Роз’ясненні зобов’язали суди, визнаючи угоду недійсною, обов’язково вказувати правові наслідки такого рішення. Відтак сторони угоди, визнаної недійсною, отримають назад або свої гроші, або своє майно.

Спори про моральну шкоду

подорожчають

Роз’яснення президії ВАСУ від 04.03.98 №‑02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»

Приведено у відповідність з чинним законодавством розмір державного мита за позовними заявами щодо захисту честі й гідності. Зокрема, щодо відшкодування морального (немайнового) збитку. Так, згідно з попередньою редакцією президією ВГСУ зазначалося: незважаючи на те що моральний збиток відшкодовується у грошовій (матеріальній) формі, вимоги про його відшкодування визнаються немайновими. Відповідно державне мито мало сплачуватися в розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 85 грн). Тепер президія ВГСУ вважає, що за подібними справами державне мито має стягуватися в таких розмірах: за позовними заявами немайнового характеру — 1 н. м. д. г. (17 грн); за позовними заявами щодо відшкодування морального (немайнового) збитку з ціною позову до 1700 грн — 1% позову (але не менш як 17 грн); з ціною позову від 1700 грн до 170‑000 грн — 5% позову; з ціною позову понад 170‑000 грн — 10% позову. Таким чином, позивачі-заявники мільйонних позовів морального збитку повинні мати на увазі 10% державного мита, які зовсім не обов’язково буде відшкодовано за результатами розгляду суперечки.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар