Душевна кімната

Олена ЯРОШЕНКО

Домашній кабінет: з повагою до себе та своєї роботи

Кажуть, ділову людину вирізняють машина, черевики та годинник. Проте дизайнери вважають, що до цього списку треба долучити й домашній кабінет. Підбір меблів, аксесуарів свідчить не тільки про статус, а й про характер господаря. Якщо офісний кабінет передусім функціональний, то домашній швидше індивідуальний. Одному важливо мати вдома усамітнене та спокійне робоче місце, іншому — кімнату для ділових розмов віч-на-віч та спілкування з партнерами в неофіційній обстановці. Ще іншому кабінет потрібен навіть не так для роботи, як для відпочинку від домашніх турбот, саме тому його часто поєднують з бібліотекою.

Трансформер кабінетного гатунку

Наряд чи хтось заперечуватиме, що домашній кабінет — приміщення ексклюзивне. Відповідно коштуватиме він недешево. Для виробництва вiдповiдних меблів використовують тільки натуральне дерево — міцні та дорогі сорти з красивим малюнком — і шкіру.

Вартість «стандартного» кабінету залежить від кількості предметів (його комплектації) та рівня запитів покупця. Мінімальна вартість кабінету — $8-10 тис., середня — $25-30 тис. Верхньої межі немає, але справді шикарні колекції обійдуться не менше як $50 тис.

Ще кілька десятків років тому дизайнери вважали ідеальними для кабінету нерухомі важкі меблі для зберігання великої кількості предметів. Зараз, за словами Юрія Сокола, провідного дизайнера фірми з виготовлення меблів «ЛАМІ», усе частіше пропонують багатофункціональні меблі — ергономічні, зручні, мобільні — стінки на колесах або такі, що складаються з кількох блоків-модулів, складані полиці, столи, речі, які легко можуть трансформуватися в інші. Наприклад, стіл, який у разі розкладання може стати книжковою полицею.

Якщо говорити про виробників, то в більшості столичних меблевих салонів «Контракти» запевнили, що найкраще сегментом кабiнетних меблiв оволоділи італійці та іспанці. Їх недаремно визнають законодавцями меблевої моди. До того ж іспанські фабрики віддають перевагу класичним варіантам, а італійці ділять симпатії між вічною класикою та сучасними напрямами в дизайні меблів.

Польські, чеські, румунські кабінетні меблі найчастіше зорієнтовано на нижчий і середній прошарок покупців (з відповідною вартістю і якістю). Їх купують переважно в офіс.

Класика брунатного відтінку

Темно-зелені стіни та меблі червонувато-брунатного чи темно-брунатного кольорів підійдуть для кабінету в класичному стилі, вважає Юрій Сокол. Варто використовувати в оздобленні й жовтий. Цей колір має вплив як антидепресант та стимулятор. Однак важливо не «переграти», краще обирати м’який відтінок — зеленувато-жовтий, охру, теракоту або гірчичний колір у поєднанні з брунатним чи бежевим. Так само й з червоним — кольором агресії та активних дій. Дизайнери радять використовувати його в інтер’єрі кабінету тільки в аксесуарах. Червонуваті деталі (абажур чи штори) за домінуючого шоколадного чи темно-брунатного зроблять атмосферу кабінету менш серйозною та напруженою. Темно-вишневий, темно-синій, сірий та чорний нададуть кімнаті характер чоловічого клубу початку минулого століття.

Стильні традиції

Дизайнери та продавці одностайні в спостереженні: домашній кабінет — не місце для експериментів, найпопулярнішим стилем є класичний. Традиційний набір меблів для нього — масивний стіл, зручне шкіряне крісло, шафи й стелажі, столик для кави, диван та два крісла. Столи й шафи виготовляють з масиву (наприклад, дуба чи бука). Фасади оздоблюють шпоном цінних порід дерев (американської вишні, мирта, горіха, кореня ясена або екзотичних кореневих порід африканських дерев — бубингу та анієгре). Декоративні елементи передбачають мозаїку, інкрустацію, ручне різьблення, золоте тиснення й навіть стрази Swarovski. На ручки та решту фурнітури підійде бронза та латунь.

Прихильники вишуканої розкоші вибирають моделі, виготовлені в стилі бароко — з позолотою, дерев’яними янголами, античними сюжетами на фасадах.

Молоде покоління керівників усе частіше оформляє інтер’єри своїх кабінетів у стилі хай-тек. Тим паче, що комп’ютер та інша офісна техніка органічно виглядає в кімнаті, де переважає алюміній, скло, блискучий чи матовий метал, прозорі або напівпрозорі поверхні.

Стіни, стелю та підлогу домашнього кабінету не менш важливо правильно оформити. Якщо офіс «витримає» жалюзі, то вдома краще повісити штори чи портьєри. Пухнастий килим або палас на підлозі не є «моветоном». Хоча навіщо прикривати ними розкішний паркет.

Одним з обов’язкових атрибутів класичних кабінетів і бібліотек фахівці називають боозері (оздоблення стін і стель дерев’яними панелями, підібраними в тон меблів). Окрім естетичної функції, таке «облицювання» стін робить кабінет довговічнішим. Бо виготовлені з натурального дерева панелі, карнизи та цоколі після спеціальної обробки не потребують жодного догляду, крім сухого прибирання. Різні комбінації боозері з іншими оздоблювальними матеріалами (шпалерами, фарбами, декоративним покриттям для стін) створюють надзвичайні інтер’єри. Знаючи про це, більшість «цивілізованих» виробників, які спеціалізуються на виготовленні домашніх кабінетів, пропонують у комплекті й боозері.

Почесне право вирішити, як прикрашати кабінет, належить, обумовно, господарю. Проте дизайнери радять не забувати про багатопредметні канцелярські набори, оригінальні композиції з живими рослинами та ікебани, годинники, камін, акваріум.

Трон для господаря

Крісло — чи не найсуттєвіша деталь кабінету. За словами одного з продавців салону меблів торгового будинку «Каштан», якщо в офіс купують недорогі вітчизняні, польські меблі, то додому — італійські, з ергономічним кріслом. Воно трансформується під індивідуального користувача — спинка регулюється за висотою, глибина дає змогу хребту розслабитись. У нових моделях передбачено спеціальну опору для попереку, підлокітники можуть змінювати висоту та кут нахилу. До того ж крісло може саморегулюватися.

Різноманітність стилів дає змогу вибирати по-дорослому. Можна взяти традиційне чорне крісло або тон у тон зі шкірою стільниці, з квадратною або трикутною спинкою, на коліщатках чи без них. Можна обрати й «музейний» варіант — з латунним оздобленням, золотою інкрустацією, всередині якого міститиметься найсучасніший механізм, що дає можливість не тільки повертатися й регулювати висоту, а й за бажання качатися.

Домашнє сонечко

«Під будь-який комплект меблів можна підібрати світильник відповідного стилю, — говорить Юрій Сокол. — Модерн, мінімалізм, бароко вимагають певного освітлення. При цьому вартість визначається дизайном і рівнем функціональності — щоб були шарніри, і світильник можна було встановити в будь-яке положення. Тінь від руки не повинна заважати працювати».

Традиційною популярністю користуються класичні лампи з абажуром-конусом та «ніжкою», що нагадує вазу. Дедалі більше уваги приділяють модерновим лампам з металевими елементами незвичної форми. Наприклад, у вигляді прозорої кулі. Популярні й суто функціональні робочі лампи, що мають дві основи та два плафони.

---

Фен-шуй для домашнього кабінету

В ідеалі кабінет має розташовуватися на південному сході, північному заході, півночі або північному сході будинку чи квартири. Кабінет призначений для активної розумової діяльності, тому в ньому повинна переважати енергія янь. Цьому сприяє велика кількість прямих ліній та гострих кутів. Письмовий стіл має бути розташований так, щоб, працюючи за ним, ви бачили вхідні двері. Не варто сидіти обличчям до стіни, це ускладнює рух тілесної енергії і зрештою може призвести до замкненості й навіть клаустрофобії. Кришталеве або скляне прес-пап’є, розташоване праворуч, допоможе відвести будь-яку негативну енергію.

З власного досвіду

Дмитро НЕБЕСІЙЧУК, голова адвокатського об’єднання «Небесійчук?і?партнери»:

—?У моєму кабінеті, насамперед, повинні бути тиша та затишок. Домашній кабінет має свою ауру, яка дає можливість почуватися спокійніше, відпочивати не тільки тілом, а й душею. Тут всюди предмети, які мають свою історію. Переважно вони пов’язані з відрядженнями в далекі краї. Спогади, які навіюють ці предмети, налаштовують на продуктивну працю. У моєму кабінеті немає комп’ютера. Тому що це місце не стільки для роботи, скільки для підготовки до неї — так би мовити, територія думки. До того ж тут дуже зручно й приємно читати. Нарешті, кабінет — це, мабуть, єдина в будинку кімната, куди входять, попередньо постукавши.

Володимир ШЕВЧЕНКО, голова правління страхової компанії «Європейський страховий альянс»:

—?Хоча мій домашній кабінет невеликий за площею, він надзвичайно затишний. Кабінет — це чоловіча зона. Хоча кожен з членів сім’ї намагається побути тут хоч трошки. В кабінеті дуже красивий краєвид з вікна — на музей-фортецю Косий Капонір, видно ледь не пів-Києва. Утiм, кабінет — це, насамперед, місце для роботи. Інша справа — для якої. Читання, роздуми, планування — це також праця. І мій кабінет дозволяє налаштуватися на таку хвилю. Цьому сприяє і «морська колекція» — картини мариністів, компас, штурвал, в’язані морські вузли і велика океанічна мушля. Зосередитися допомагає також колекція мисливської та бойової зброї. Кабінет — це водночас і бібліотека. Найбільша цінність — родинні фотографії. Вони усюди — на столі, перед книжками, на спеціально прилаштованих полицях. Дивлячись на фото, я розумію, заради чого працюю.

Дмитро КОСМАТИЙ, заступник голови правління Кредитпромбанку:

—?Ми з дружиною дуже серйозно підійшли до облаштування мого домашнього кабінету. Кабінет — місце особливе. Кожній діловій людині потрібен кабінет хоча б для того, щоб документи, папери не губилися, не заважали іншим членам родини. Вдома я намагаюся працювати якомога менше, бо розумію, що замало часу проводжу зі своєю родиною. Хоча інколи потрібно і вдома приділити час роботі. В кабінеті для цього є все необхідне — бібліотека, комп’ютер, зручний стіл. Меблі для кабінету ми робили на замовлення. У них органічно поєднано мої потреби, побажання і поради дизайнера. Родзинка мого кабінету — унікальний світильник від підлоги до стелі. Основні елементи кабінету — родинні фотографії з часів, як ми з дружиною познайомилися, і до сьогодні.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар