Спробувати, звісно, можна...

Віталій ДАВІЙ

Держчиновники хочуть, усупереч раніше досягнутим домовленостям, примусити виробників відпускати аграріям дизпальне набагато дешевше, ніж 1700 грн за тонну.

А як усе добре починалося...

Згідно з меморандумом, підписаним 25 лютого урядом і представниками нафтопереробної галузі, сторони домовилися «про взаєморозуміння і повну координацію своїх дій». Зокрема, Кабмін узяв на себе зобов’язання не випускати нормативно-правових актів, що регулюють цю галузь, без попереднього обговорення або узгодження документів з її учасниками.

Нафтопереробники, зі свого боку, також пообіцяли не робити без обговорення з держчиновниками «різких» для ринку цінових рухів і зобов’язалися сприяти постачанню аграріям пального у необхідному обсязі за узгодженими з урядом цінами (1,5 млн тонн дизельного пального до кінця нинішнього року за пільгову ціну 1700 грн/т).

Закріпити союз сторони вирішили за допомогою створення (що стало за останні два роки вже ритуальним) спільної експертно-аналітичної групи. Щоправда, на відміну від попередніх «нафтових» меморандумів, кількість яких наближається до десяти, останній, за словами представників галузі, обіцяє бути ефективнішим. Олександр Городецький, президент компанії ТД «ТНК-Україна»: «На жаль, раніше експертно-аналітична група збиралася для розв’язання проблеми, що вже виникла, а не для запобігання їй. Зазвичай напередодні весняно-польових робіт або жнив екстрено збиралися нафтовики і представники агропромислового комплексу й вирішували, як рятувати посівну або жнива. Нині ситуація змінилася, засідання відбуватимуться регулярно, до того ж членом групи стане віце-прем’єр Андрій Клюєв, який дуже уважно ставиться до проблем галузі».

Загалом якщо провести паралель з меморандумами минулих років, то головною причиною їх невдачі можна назвати саме адміністративну складову: урядовці в пікантних для себе ситуаціях («село сидить без грошей і пального») забували про домовленості й «добровільно-примусовими» методами щодо нафторинку «рятували» аграріїв.

Шанси піти второваним шляхом у новоспеченого меморандуму є й тепер. Як стало відомо «Контрактам», позаминулого тижня деяким нафтовикам довелося побувати «на килимі» у кого слід і почути «ділову» пропозицію відвантажувати аграріям дизельне пальне за торішніми цінами — 1550 грн/т. Одним словом, обіцяти одружитися...

У чергу за пільговим паливом

Очевидно, що постачання ДП аграріям навіть за ціною 1700 грн/т не тільки негативно позначається на економіці НПЗ, а й може навіть дестабілізувати ринок. «Ми не задовольнятимемо безадресні заявки. Ми намагатимемося відстежувати й доставляти пальне до кінцевих споживачів, а саме — до аграрних господарств. Як свідчить практика, коли відвантаження відбувається безконтрольно, пільгове пальне потрапляє на ринок і продається за демпінговими цінами, дестабілізуючи ситуацію в регіонах», — зазначив у розмові з «Контрактами» представник одного з українських НПЗ.

За словами Павла Овчаренка, голови правління ЗАТ «Укртатнафта» (м. Кременчук), ту жорстку процедуру відвантаження пального кінцевому споживачеві, якої компанія дотримувалася восени минулого року, сьогодні взяли на озброєння й інші гравці ринку. Торік, щоб отримати кременчуцьке пальне за пільговою ціною, аграрії мали задовольнити вимоги НПЗ з вісьмох пунктів. Тож їм уже сьогодні варто почати оббивати пороги районних бюро та відомств, що видають «потрiбнi» довідки й затверджують звіти.

Щоправда, при цьому крім бюрократичної тяганини треба враховувати ще один нюанс, на який радять звернути увагу власники тих агрофірм, які свого часу вже «ходили по пальне». Згодом, десь під осінь, слід чекати перевірок контролюючих органів (насамперед місцевих відділків КРУ) на предмет «цільового використання» дешевого пального. При цьому, як показує практика, упродовж таких перевірок їх тематика значно розширюється. Тому ті, хто вже насмілився мати справу з державою, радять дешеве пальне пошукати спершу в інших місцях, особливо якщо нафтопродуктів на сівбу потрібно небагато.

---

ДП В ОБМІН НА ДОКУМЕНТИ

Для відпуску пального ціною 1700 грн/т НПЗ може зажадати від аграрія:

оригінал довідки місцевої податкової інспекції про те, що підприємство є платником фіксованого сільгоспподатку, а також довідку місцевого відділу статистики, яка засвідчує, що валовий дохiд підприємства від операцій продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства;

оригінал довідки районної державної адміністрації (відділу земельних ресурсів) про площу орних земель, що є в користуванні сільськогосподарського підприємства (відповідно до пп. «а» п. 2 ст. 22 Земельного кодексу України);

копії статистичної звітності форм 29-СГ, 4-МТП (річні, за попередній звітний рік);

оригінал довідки МРЕО або інспекції держтехнагляду про зареєстрований парк автотранспорту, сільськогосподарської техніки, а в разі оренди сільгосптехніки — копія договору оренди;

оригінал виробничо-фінансового плану на поточний рік, затвердженого в органах районного управління сільського господарства;

оригінал затвердженої сівозмiни на поточний рік;

технологічні карти на вирощування сільськогосподарських культур;

оригінал річного звіту за попередній рік, затверджений районним управлінням сільського господарства.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар