Мінфін подовжує борги

Денис ЛЕБЄДЄВ

Відсутність нагальної потреби латати бюджетні дірки дала Мінфіну змогу змінити стратегію на ринку держоблігацій, зробивши акцент на розміщенні середньострокових, а не короткострокових паперів. Залишилося розв’язати тактичне завдання — зробити папери привабливими для фінустанов.

На ринку внутрішньої держпозики Мінфін наважився зосередитися не стільки на кількісних, скільки на якісних показниках. З середини лютого припинено проведення первинних аукціонів з розміщення облігацій з терміном погашення до 1 року — на первинних аукціонах уже виставляють середньострокові облігації. Однак держпапери не мають попиту в банкірів. Основні покупці — держбанки, які навіть за бажання не можуть змінити кон’юнктуру ринку. Решта банківських установ придбавають облігації на незначні суми для отримання рефінансування НБУ. І перехід від короткострокової до середньострокової стратегії не розв’язує проблему привабливості держпаперів. За останні кілька тижнів обсяг розміщених облігацій становив лише 1 млн грн, тоді як зазвичай суми були на порядок вищими.

Хороший позичальник з поганою кредитною історією

Позиція Мінфіну зрозуміла. Він, як і будь-який потенційний позичальник, бажає зайняти дешеві гроші на якомога триваліший термін. Звичайно, коли залучаються запозичення за високими ставками, та ще й на нетривалі терміни, це свідчить про проблеми з фінансуванням дефіциту бюджету. Коли ж Мінфін ігнорує пропозиції щодо короткострокових позик і погоджується позичати лише на тривалий період, то можна говорити про міцну фінансову позицію держави, що має підвищити довіру інвесторів.

Проте якщо на міжнародних ринках це завдання вирішене, що підтверджується черговим успіхом Мінфіну на зовнішніх ринках і як результат — підвищенням міжнародними агенціями кредитних рейтингів України, то на внутрішньому ринку ситуація дещо інша. Чого лише варта торішня історія з від’ємною дохідністю ВОВДП 2000 року випуску.

Водночас ситуація з наповненням держбюджету різко змінилася. Бюджет-2003 виконано на 103%. Цього року січневі показники прибутків загального фонду держбюджету перевищили планові на 0,7%. Можливо, й надалі наповнення бюджету відбуватиметься без особливих труднощів, навіть незважаючи на зниження ставок за деякими податками. Тим більше, що бюджет-2004 розраховувався виходячи зі зростання реального ВВП на рівні 4%, тоді як нині темпи економічного зростання помітно вищі. За підсумками січня реальний ВВП зріс на 9%. Як прогнозує перший віце-прем’єр Микола Азаров, за песимістичного сценарію розвитку подій зростання ВВП становитиме 6,5% на рік, за оптимістичного — 10%.

Виникає питання доцільності розвитку ринку внутрішніх позик. Навіть у разі неприємностей з фінансуванням бюджету уряд може запросто знайти гроші на зовнішніх ринках. Інша річ, що нерозвинений ринок внутрішніх держпозик робить фінансову систему країни вразливою у середньостроковій перспективі. Адже потреба в залученні додаткового фінансування бюджету може виникнути в будь-який час, а кон’юнктура зовнішніх фінансових ринків не завжди буде такою ж сприятливою, як торік.

Крім того, без розвиненого ринку внутрішніх держпозик годі й сподіватися на повноцінну пенсійну реформу, оскільки одним з головних напрямів вкладення коштів недержавних пенсійних фондів у всіх розвинених країнах є саме державні цінні папери.

Не варто забувати й про те, що незабаром на ринок надійдуть облігації, що випускаються в рахунок реструктуризації простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ. Щоб зробити цей інструмент ліквідним і привабливим для учасників ринку (а тільки в цьому разі можна буде говорити, що держава реально розраховується перед своїми боржниками за невідшкодований ПДВ), необхідно мати розвинений вторинний ринок середньострокових цінних паперів. А говорити про нормально функціонуючий вторинний ринок навряд чи можна без наявності первинного — необхідний орієнтир реальної ціни за відповідними інструментами. Відтак для Мінфіну необхідність розвивати внутрішній ринок очевидна. Питання лише в тому, як це зробити.

Напівзаходи

Нещодавно ухвалене Положення про регулювання Нацбанком ліквідності банків шляхом рефінансування депозитних та інших операцій помітно спрощує доступ до кредитних ресурсів НБУ тим банкам, які як заставу можуть запропонувати держпапери. По-перше, кредит «овернайт» можна отримати за нижчою ставкою, по-друге, на довші інструменти рефінансування встановлено вигідний коефіцієнт покриття заставою суми кредиту.

Слід зважати й на те, що для банку отримання рефінансування під короткі держпапери пов’язане з певними фінансовими втратами. Адже ставка за кредитами рефінансування становить 8% і вище, тоді як дохідність «коротких» держоблігацій на останніх первинних аукціонах — менш як 8%. У випадку із середньостроковими паперами ситуація виглядає інакше. Так, на аукціонах, що відбулися 10 лютого, дохідність облігацій зі строком обігу 546 днів становила 11,5%, що на сьогоднішній день гарантує відсутність прямих збитків при отриманні рефінансування під їх заставу.

Втім, для досягнення Мінфіном поставлених цілей щодо розвитку середньострокового сегмента ринку внутрішніх державних запозичень зазначених заходів буде недостатньо. Вже не перший день обговорюється можливість упровадження інституту первинних дилерів — групи банків, готових у будь-який момент купити чи продати облігації. Проте, вочевидь, без пільг для маркет-мейкерів з боку Мінфіну в цьому разі не обійтися.

Крім того, доведеться ліквідувати дисбаланс між дохідністю фінансових інструментів з однаковими базовими характеристиками. Ринок не зможе нормально розвиватися, якщо дохідність паперів, що розміщуються на первинних аукціонах, відрізняється від дохідності ПДВ-облігацій чи ВОВДП з порівнянними термінами звертання. З таким самим успіхом можна намагатися забезпечити стабільність на валютному ринку за наявності багатьох курсів.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар