Вивести на чисту «водку»

Ярослава НАУМОВА

У законопроекті № 4000-1 більшість новацій, що стосуються алкоринку, спрямовано на боротьбу з тіньовим обігом алкогольних напоїв. Почасту коштом легальних гравців ринку.

За тіньовими схемами

«Спиртові» схеми Законом про Бюджет-2004 прикривались у доволі простий спосіб — весь спирт, що відпускається на виробництво будь-якої продукції, мав би обкладатися акцизом у розмірі 16 грн за 1 літр. Відповідно використання спирту не за призначенням стало б економічно не вигідною справою. У новому законі цю норму пом’якшено — для закладів охорони здоров’я і надалі зберігається пільгова ставка акцизу в розмірі 2 грн за літр, на оцет і парфумерно-косметичну продукцію — ставку встановлено у розмірі 3 грн, на технічний спирт — 3 грн, на спирт, що йде на первинне виноробство — 0 грн, на спирт для виробництва горілки та вторинне виноробство — 16 грн за літр. Повернення до диференційованої ставки — крок логічний, вочевидь, збереження ставки 16 грн за літр призвело б до напливу в Україну більш дешевої імпортної продукції, зробленої на основі спирту, зокрема з Росії (ставка акцизу на спирт в РФ становить приблизно 2,8 грн з літр).

Законодавці ж зробили виробництво горілки з пільгового спирту малорентабельним бізнесом, в інший, складніший, спосіб. Заради зміцнення гарантій цільового використання спирту запроваджено вексельну схему сплати акцизу в разі відпуску будь-якого спирту (авансовий вексель авалюється банком). Приміром, у разі отримання пільгового спирту виписується вексель на всі 16 грн акцизу. І лише після підтвердження використання спирту за призначенням, скажімо, для медичних цілей, можна отримати право на погашення векселя. Крім того, законом вводиться поняття акцизного складу, де виготовляють і зберігають етиловий спирт (власне, спиртозавод), до якого прикріплюється представник податкової служби. Податкові пости відстежуватимуть: скільки спирту вийшло із заводу, куди відвантажено і до кого насправді він потрапив. Ба більше, законом передбачено встановити ліміти на обсяги пільгового спирту, який будуть відпускати лише обрані Кабміном заводи. Винороби, до того ж, отримуватимуть спирт за пільговою ставкою лише в певний період — у сезон виноробства.

Продовженням антитіньових заходів є й зміна принципу акцизного оподаткування міцних і десертних вин (виноградних кріплених та з додаванням спирту й міцних та зброджених плодово-ягідних з додаванням спирту). Якщо раніше акцизна ставка визначалася стосовно літрового параметра, то тепер — одного об’ємного відсотка спирту, який міститься в напої (на кріплені вина акциз встановлено у розмірі 10 коп. на 1 градус міцності).

Якщо закон буде підписано Президентом і набере чинності, ризикованим бізнесом стане виробництво так званого «порошкового» вина під виглядом натурального. Нині нелегальні виробники вин зазвичай купують за готівку продукцію селян-індивідуалів. У Законі ж з’явилася норма про лише безготівкові розрахунки за отриманий для переробки виноград з обов’язковим підтвердженням його походження (сировину буде дозволено купувати лише у власників зареєстрованих виноградників, з цією метою передбачено провести їх паспортизацію).

Щоправда, нововведення б’є й по легальних виноробах: за деякими експертними оцінками, щонайменше чверть виноматеріалів сьогодні закуповується у населення. І якщо виноградар не є приватним підприємцем з банківським рахунком, но реалізовувати винзаводу сировину він не зможе. У цьому сенсі повчальним є приклад Вірменії, де основними постачальниками сировини для знаменитих коньячних виробництв є саме приватні фермерські господарства (розпаювання там відбулося ще на початку 90-х), і відкриття їм банківських рахунків перекладається, власне, на споживачів винограду.

Загалом обмеження споживання етилового спирту у виноробстві — певний плюс для споживача. У такий спосіб поставлено у вигідніше становище натуральне виноробство, відтак характер споживання вин в Україні буде наближено до так званого європейського (в Європі переважають натуральні сухі вина).

Ринковий відбір

Поряд з боротьбою з нелегальним обігом лікеро-горілчаних виробів серйозно зачепили цілком легальних, але невеликих виробників. Вартість ліцензії на виробництво алкогольної продукції з 25 тис. грн запропоновано підвищити до 500 тис. грн. Це також спосіб покласти край ще одному різновиду нелегального виробництва горілки, так званій «ліцензійній каруселі»: купуються кілька виробничих ліцензій, при цьому одна — для заводу, де женуть «ліву» горілку; якщо цей завод прикрили, то «лівий» товар починає гнати інший ліцензований заводик.

Та, вочевидь, двадцятикратне подорожчання ліцензій спричинить «відсів» тих, кому не по кишені додаткові витрати (на сьогодні виробничих ліцензій видано близько 200). Для дрібних суб’єктів, зав’язаних на регіональні ринки, враховуючи те, що їхня продукція зазвичай належить до нижнього цінового сегмента, півмільйона — сума непідйомна. Річний обсяг виробленої продукції в грошовому вираженні більшості локальних виробників алкоголю становить не набагато більшу суму за ту, яку держава правитиме за нову ліцензію. Утім, навіть заявлений офіційний валовий дохід у 2002-2003 роках деяких лідерів ринку не дотягує до 500 тис. грн.

Відтак можна сміливо спрогнозувати зменшення кількості гравців на ринку — цілком ринковий процес концентрації виробництва стимулюється не зовсім ринковими способами. Звільнений від регіоналів шмат ринку переділять між собою лідери ринку — компанії Nemiroff, «Союз-Віктан», «Гетьман КО», концерн «Оверлайн» (ТМ «Мягков»), корпорація «Олімп».

Вочевидь, у разі втрати «рідного» виробника суттєво спорожніють регіональні скарбниці. Відтак місцевим податківцям нічого не залишиться, як виконувати план бюджетних надходжень за рахунок підприємців інших галузей, яким досі в районах, де знаходилися виробництва підакцизної продукції, жилося порівняно затишно.

Щоправда, вітчизняні виробники алкоголю отримали своєрідну компенсацію за збільшення вартості виробничих ліцензій: плату за ліцензію на експорт взагалі скасовано. А для імпортерів алкоголю вартість ліцензій навпаки збільшено, при цьому запроваджено допустимі обсяги ввезеної продукції для кожного імпортера (тобто квоти на алкогольний імпорт).

Є в законі й норма, яка безпосередньо торкається роздрібної торгівлі підакцизними товарами — введено поняття «спеціалізований заклад або відділ торгівлі». Щоправда, у законі закладено лише засади діяльності спецзакладів на перспективу. Це означає, що згодом в Україні може бути запроваджено систему спеціалізації торгівлі підакцизної продукції, що аналогічна до існуючої в деяких країнах світу, де місця продажу алкоголю й тютюну розмежовано з рештою продуктових товарів.

---

Чотири тисячі й один сумнів

Вячеслав ПОНОМАРЬОВ, виконавчий директор асоціації «Виноградарі та винороби України»:

—?З набранням законопроектом № 4000-1 чинності стан виноробної та виноградарської галузей суттєво погіршиться. По-перше, через підвищення майже вчетверо акцизу на вина напівсухі та напівсолодкі у виноробстві очікується неабиякий спад. Зауважу, впродовж 2003 року акциз на вина підвищувався тричі. По-друге, законопроект встановлює квоту на споживання етилового спирту для виробництва виноматеріалів у 1,2 млн дал. Враховуючи, що 2002 року виноробна галузь спожила трохи більше 2 млн дал спирту, ця квота є вдвічі меншою за потребу ринку, що штучно стримує виробництво кріплених вин. З огляду на сталий попит і ймовірне скорочення вітчизняного виробництва таких вин дефіцит буде покрито за рахунок імпорту. По-третє, згідно із законопроектом, усі виноградники в Україні мають паспортизуватися до 1 липня 2004 року. Це необхідний захід, але для його проведення необхідно дати набагато більше часу.

Денис ФУДАШКІН, голова спостережної ради ВАТ «Чорноморська перлина»:

—?Нині, попри те, що держава виділяє близько 120 млн грн на посадку нових виноградників, площі під ними скорочуються. Законопроект № 4000-1 ускладнює ситуацію, забороняючи готівкові розрахунки за виноград. Річ у тім, що вітчизняні винзаводи закуповують 30% сировини у населення. Новий закон дискримінує вітчизняного виробника, позаяк у сусідній Молдові, з якою у нас «прозорі» кордони, ні акцизу, ні обмежень не має. Передбачена законопроектом заборона після 2006 року торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у неспеціалізованих магазинах відбере частину прибутку в торгівців і канали збуту у виноробів. Крім того, нонсенсом є те, що повноваження розподілу спирту делеговано недержавному органу, який не є юрособою та в якому взагалі не представлено виноробні підприємства. Також фактично не визначено механізми й критерії такого розподілу. Отже, цим законом створено унікальні умови для корупції під час розподілу квот.

Дмитро РЕДЬКО, провідний спеціаліст з корпоративних питань ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна»:

—?Цим законом вводиться дискримінація міжнародних марок сигарет, тобто половини тютюнового ринку країни. Це призведе до того, що практично всі угоди, укладені між Україною та СОТ, підлягатимуть перегляду або відкликанню. Крім того, майже повністю легальний на сьогодні ринок тютюну стане, у кращому разі, наполовину нелегальним за рахунок контрабанди дешевших сигарет, наприклад з Росії. Отже, наш парламент потурбувався про бюджети сусідніх країн.

Костянтин РЯБЕНКО,керуючий зв’язками з урядовими організаціями АТ «Філіп Морріс Україна»:

—?Триразове підвищення акцизного збору на сигарети міжнародних ліцензійних марок призвело до дискримінації іноземних інвестицій. Ми розуміємо наміри уряду збільшити надходження від акцизу до бюджету. Але, на наше переконання — єдиним реалістичним шляхом до досягнення цієї мети є недискримінаційне, виважене й поступове підвищення акцизу.

Сергій МОВЧАН, представник Коаліції захисту прав інтелектуальної власності (CIPR):

—?Маємо приклад, коли для певної групи товарів за ознакою належності до міжнародних марок створюють дискримінаційні умови. Уперше у світовій практиці створюється прецедент, коли податок запроваджується не на товар, а на право інтелектуальної власності. Таке рішення перекреслює весь позитив, напрацьований останніми роками в сфері інтелектуальної власності. Україна спромоглася прийняти низку законів, що гармонізують вітчизняне законодавство в сфері інтелектуальної власності з європейським. Натомість прийняття норм, які містить законопроект № 4000-1, стане ще однією перешкодою на шляху приєднання України до СОТ.

---

Контрабанда повертається?

Новації законопроекту № 4000-1, що стосуються тютюнового ринку, більше спрямовані на наповнення бюджету, ніж на боротьбу з тіньовим сегментом. І це не дивно — на відміну від алкоринку «сірий» сегмент становить нині незначну частку тютюнового ринку. За оцінками СОВАТ — близько 3%.

Дрібні тютюнові фабрики святкують перемогу. Законопроект № 4000-1 передбачає майже трикратне збільшення ставки акцизного збору на міжнародні ліцензійні марки сигарет з фільтром, які було вперше зареєстровано не в Україні або на території колишнього СРСР — до 30 грн / 1000 шт. На всі інші види сигарет ставки фіксованої частини акцизу залишилися без змін (11,5 грн за 1000 шт. для сигарет із фільтром і 5 грн за 1000 шт. — без фільтру). Відтак невеликим українським фабрикам тепер стане легше конкурувати з місцевими «доньками» транснаціональних тютюнових корпорацій, що займають нині 95% вітчизняного ринку.

У Комітеті ВР з питань фінансів і банківської діяльності не приховують, що підвищення ставки акцизу «за національною ознакою» пролобіювали якраз власники кількох вітчизняних підприємств. Власне, лобістів «вирахували» доволі просто — народний депутат Анатолій Писаренко, який, власне, й ініціював поправку щодо збільшення акцизу для міжнародних марок, є братом Юрія Писаренка, який очолює ВАТ «Тютюнові вироби України».

Як вважають експерти, податкова дискримінація частини ринку спровокує різке зростання обсягів контрабанди дорогих сигарет, насамперед з Росії. Дмитро Редько, провідний спеціаліст з корпоративних питань ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна» зазначає: «Майже повністю на сьогодні легальний ринок тютюну стане, у кращому разі, наполовину нелегальним. Наприкінці 90-х років третину тютюнового ринку становила контрабанда з Росії, викликана різницею в ціні пачки українських і російських сигарет у 5 копійок. Новий закон дасть контрабандистам щонайменше п’ятдесятикопієчну маржу».

Ще одна важлива деталь «акцизної» частини законопроекту — роз’яснення щодо адвалорної частини акцизного збору на тютюнові вироби. Тож адвалорна частина акцизу не може бути меншою за 1,5 грн для сигарет без фільтру (за 1000 шт.) і 2,5 грн — для сигарет з фільтром (відповідно до фіксованого розміру додаткового збору до Пенсійного фонду для тютюнової галузі, який було скасовано із запровадженням змішаної системи стягування тютюнового акцизу).

Ще одне важливе уточнення законопроекту стосується торгівців. Виробництво та імпорт тютюнових виробів, на пачках і коробках яких не нанесено максимальної роздрібної ціни та дати їх виготовлення, забороняється з 1 липня 2004 року (нова система стягування акцизу передбачає обумовлення виробником максимальної роздрібної ціни й донесення її до реалізаторів). Відповідно, до цієї дати штрафи не накладатимуть за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних, встановлених виробником або імпортерами. Натомість послаблено штрафні санкції щодо продавця підакцизними товарами у разі відсутності ксерокопії декларації про максимальні роздрібні ціни. Сама декларація може бути засвідчена печаткою постачальника, а не виробника чи імпортера, як передбачено чинним законодавством.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар