АНТИТIНЬ: 40° у тіні

Олег ПЕТРОВИЧ, Ярослава НАУМОВА

Розпочато нову кампанію з детінізації алкогольного ринку. Останні нормативні акти — ухвалений в цілому ВР законопроект №‑4000-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв’язку із прийняттям Закону «Про державний бюджет на 2004 рік» та «антикорупційний» Указ Президента («Контракти», №‑7) — містять положення, які недекларативно б’ють по тіньовому алкоринку. Нині більшість експертів говорить про однакове співвідношення легальних міцних напоїв і тіньових, що є суттєвим прогресом, досягти якого вдалося нібито завдяки попереднім заходам впливу, особливо минулого року.

Звідки тінь?

Власне, боротьбу з тіньовим алкоринком задекларували 2000 року.?Тоді фахівці концерну «Укрспирт» зазначили, що впродовж третього кварталу середньомісячні обсяги виробництва горілки і лікеро-горілчаних виробів в Україні підозріло скоротилися до 974?тис. дал порівняно з 1, 9 млн у першому півріччі. При цьому менше пити не стали — за різними даними, в Україні щороку споживається 30-35 млн дал лікеро-горілчаних виробів. На?думку фахівців, збільшення тіньового сегмента спровокував насамперед уряд Пустовойтенка, який значно збільшив ставки акцизного збору на алкогольну продукцію.

Тоді ж особливого розмаху набули різноманітні тіньові схеми виробництва алкоголю.

У першому кварталі 2001 року собівартість горілки з сировини, купленої за «живі гроші», з використанням покупних енергоносіїв, з урахуванням акцизу, податку на прибуток і ПДВ, за розрахунками концерну «Укрспирт», не могла бути нижчою ніж 4,05 грн за пляшку. Проте горілку такого сорту можна було робити з тієї самої сировини, але придбаної з використанням багатоходової схеми взаємозаліків, бартерних угод тощо. Собівартість такої горілки, з урахуванням акцизу й податків, становила вже 3,80 — 3,90 грн за ту саму півлітру. Проте собівартість можна було зробити ще нижчою, якщо вдавалося заощадити (використовуючи, зокрема, «спиртові» схеми) ще й на акцизному зборі, ПДВ і податку на прибуток.

Нині основне джерело живлення тіньового виробництва — нецільове використання спирту. Акцизні ставки на спирт, які донедавна застосовувалися до парфумерії, фармацевтики і, зрештою, виноробства (кріплені вина), істотно нижчі за передбачені для горілки: 0,12 і 1,2 грн порівняно з 16 грн за літр. Різниця спокушала до використання «пільгового» спирту не за призначенням — для виробництва горілки.

Ще одна тіньова схема — використання винних акцизних марок для продукції з вищим градусом. «Марочні» схеми частково прикрили, запровадивши з 1 липня минулого року акцизні марки нового зразка. Тепер горілчані акцизні марки зовні суттєво відрізняються від винних. Відтоді офіційна статистика фіксує спад виробництва вина в країні. Щоправда, у разі оцінки обсягів виробництва складається враження, що на зміну «паперового» вина прийшла «паперова» слабоалкоголка...

Підраховано: якщо рентабельність виробництва середньої за якістю й ціною горілки в легального виробника не перевищує 5%, то у індустріального тіньовика — не менше 30%, у «підпільника» — 100% і більше...

Прикрити ці схеми — і для держбюджету відкриються приховані резерви. Та частина алкоринку, яка перебуває зараз у тіні, — це близько 1 млрд грн потенційних надходжень до держбюджету лише у вигляді акцизного збору.

Уже були спроби детінізувати ринок. Зокрема, 2001 року було запроваджено мінімальну ціну: пляшка горілки міцністю 40%об. мала коштувати не менше 4,20 грн у гуртовій торгівлі і 4,90 грн у дрібногуртовій. Та даремно. За результатами року обсяг виробництва легальної горілки в Україні, згідно з даними Укрспирту, майже не зріс — з 14,3 млн дал 2000 року до 14,97 млн дал 2001-го. Майже така сама картина спостерігалася й упродовж двох останніх років. І це тоді, коли впродовж останніх чотирьох років було прийнято низку нормативно-правових актів, що регулюють обіг спирту та лікеро-горілчаних виробів, зокрема й спрямованих на детінізацію (за?даними концерну «Укрспирт», на сьогодні діють 20 таких документів, прийнятих 2000 року, 18 — 2001-го, 29 — 2002-го та 48 — 2003 року). Найдієвіші (перекривають тіньові схеми виробництва алкоголю) датовано минулим роком. Тоді ж виробництво легальної горілки нарешті зросло. Щоправда, на думку фахівців, торік рівень тінізації в Україні значною мірою знижувався за рахунок виробничої активності 5-6?найбільших виробників лікеро-горілчаної продукції (через переорієнтацію масового споживача на «брендову» горілку насамперед помірної ціни). Відтак уже цього року, як прогнозують експерти, з черговим наступом на тінь — реалізацією вказівок «антикорупційного» указу Президента, трансформацією законопроекту № 4000-1 у закон можна очікувати детінізації алкоринку щонайменше на 20%.

Ринок очікує серйозний прочухан

Загалом вказівки Президента щодо регулювання алкоринку частково вже реалізовано в законопроекті № 4000-1. Натомість є й кілька новацій.

Передбачено створити єдину державну систему обліку виробництва, транспортування, зберігання, гуртової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Однак це вимагає не тільки часу (зазначена дата — до 1 червня — не зовсім реальна), але й значних коштів (наприклад, кожен касовий апарат у роздрібній точці повинен бути зв’язаний з якимось пультом у ДПА тощо), непередбачених бюджетом. Схоже, всі ці витрати спробують перекласти на плечі бізнесу.

Небезпеку переважання силових методів у детінізації ринку експерти вбачають в обов’язкових зустрічних перевірках гуртових і роздрібних торгівців податківцями й СБУ.

Крім того, указом передбачено й непрямі методи контролю за обігом алкогольних і тютюнових виробів з використанням даних про використання сировини, електроенергії, води, етикеток, тари тощо. Попри очевидну дієвість, заходи влади дехто розглядає як зазіхання на комерційну таємницю підприємств.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар