Правила гри

Простота гірша за крадіжку

Андрій ФЕДОРЕНКО

Попереднє декларування імпортних вантажів замість обіцяної простоти проходження митного контролю обернулося для суб’єктів ЗЕД додатковими затратами часу і грошей

Львівські підприємці, зайняті у сфері імпорту товарів і вантажних перевезень, ініціюють процес скасування процедур попереднього декларування для непідакцизних товарів. Шанси на успіх значно зростуть, якщо Мін’юст погодиться з аргументами імпортерів.

Красива ідея

Як стверджують самі митники, ідея попереднього декларування товарів, ввезених в Україну, з’явилася в них після того, як на теренах нашої вітчизни стало безслідно зникати забагато вантажів. Природно, без сплати всіх необхідних платежів. Товар оформлявся на фіктивну (або недіючу) фірму чи на підприємство, яке не було справжнім одержувачем вантажу. Після перетину кордону, висловлюючись мовою контрабандистів, вантаж «топився» десь на шляху до вказаного пункту призначення. Тому в чинному нині Митному кодексі (далі — МК) було передбачено механізм попереднього повідомлення митників одержувачем вантажу про очікувану поставку (ст. 89, 91, 93).

На папері все виглядає дуже красиво й правильно. Підприємство звертається до митниці за місцем реєстрації (внутрішньої митниці) і ще до прибуття вантажу на кордон оформляє всі необхідні документи. У деяких випадках навіть заздалегідь сплачує усі податки та митні збори. Зручно митниці — є гарантія доставки вантажу і точно відомий одержувач, зручно й імпортеру — заощаджується час при проходженні митного контролю на кордоні. Турботою про імпортерів особливо пишаються митники, які стверджують, що за попереднім декларуванням в електронному вигляді майбутнє.

У чому проблема

Однак на практиці все виявилося дещо інакше, ніж уявляли у високих кабінетах. Митний кодекс передбачає дві форми такого декларування: попереднє повідомлення (ПП) і попередня декларація (ПД). Причому попередню декларацію (зі сплатою всіх митних платежів, акцизів і ПДВ) необхідно оформляти тільки у разі ввезення підакцизних товарів (ст. 89), а саме попереднє декларування застосовується у «випадках, визначених кодексом» (ст. 93). Які це випадки, в кодексі не обумовлено, натомість він надає митникам право самостійно встановлювати порядок такого декларування. Тому митники почали вимагати оформлення ПД на низку товарів, визначених наказами ДМСУ (зокрема, наказом № 129 від 28 лютого 2003 року). Сюди потрапили багато товарів широкого вжитку: від молока й овочів до панчіх і меблів. У результаті багато перевізників та імпортерів вимушено зіткнулися з недосконалістю процедури попереднього декларування (див. «Порядок дій та його недоліки»). Машини по дві доби простоюють на кордоні, а їхні власники витрачають час і гроші на нескінченні узгодження. Через досить складну процедуру проходження інформації та її перевірки додатковою роботою завантажені всі — від відправника до одержувача вантажу (див. «Марне витрачання сил»). Задоволені лише митники — вони впевнені в гарантованій доставці товару (див. «Це серйозна гарантія»).

Що робити

Змучені таким «спрощенням», перевізники та імпортери пропонують скасувати горезвісну статтю 93 МК, що надає митникам право застосовувати процедури попереднього декларування не лише до підакцизних товарів. Митниця категорично проти. У відповіді, надісланій ДМСУ на адресу Комітету підприємців Львівщини, зазначено, що право самостійно встановлювати перелік товарів, які підлягають оформленню через ПД, їй було даровано постановою КМУ № 390 від 29 березня 2002 року. Бо є вантажі, що входять до групи ризику (з високою ліквідністю, дорогі, а отже, зі значним податковим навантаженням). Залежно від кон’юнктури ринку та діяльності суб’єктів ЗЕД цей список може доповнюватися або скорочуватися.

Як повідомив Контрактам Андрій Гринчук, юрист Комітету підприємців Львівщини, відповідь ДМСУ — проста відписка. Тому наступним кроком у цій боротьбі стане звернення підприємців до Мін’юсту з пропозицією перевірити нормативи ДМСУ про оформлення ПП і ПД на їх відповідність Митному кодексу. Тоді митну нормативку можуть просто скасувати.

---

Порядок дій та його недоліки

1. Митний брокер або декларант суб’єкта ЗЕД оформлює на внутрішній митниці або ПП — без сплати митних платежів, або ПД — з попередньою сплатою всіх митних платежів, акцизів і ПДВ. Інформація заноситься до електронної бази даних митниці, й документу привласнюють 16-значний номер.

Недоліки. За такого декларування імпортер зобов’язаний заздалегідь знати код товару, його кількість, масу брутто, вид транспорту і митницю, де він перетне кордон. Якщо хоча б в одному значенні буде допущено помилку, вантаж не пропустять і процедуру декларування доведеться повторювати. Крім того, якщо помилку виявлено в неробочий час (після 16.00 у п’ятницю або вихідний день), машина може залишитися на кордоні до обіду понеділка.

2. Електронна копія ПП або ПД надсилається на центральний сервер митниці в Києві, обробляється й передається на пункт пропуску.

Недоліки. Інформація з’являється на кордоні не раніше ніж через 4 години.

3. Одержавши дані з центру, прикордонна митниця пропускає задекларовану кількість товару й формує ще один документ (пропуск ПП або ПД — для перевізника), куди вносить інформацію про перевізника (назва фірми, адреса, номер транспортного засобу, прізвище водія). Крім того, вказуються відомості про товаросупроводжувальні документи, визначається строк доставки до митниці призначення, а водій перевізника підписується під зобов’язанням доставити вантаж вчасно.

Недоліки. Митники на кордоні найчастіше не ускладнюють собі життя пошуком електронної копії ПП або ПД, а вимагають від водія назвати

16-значний код. Можливі прояви корупції, коли за гроші митник все ж таки шукає потрібний документ у базі даних. Інакше машина на кордоні може простояти довго.

4. Прибувши до митниці призначення, перевізник здає всі документи відповідно до складеного реєстру або передає їх вантажоодержувачу для подальшого митного оформлення, після чого ПП або ПД «закривається» і в пропуску ПП або ПД ставиться потрібний штамп.

Проти

Олег СКРОБКО, директор ТОВ «Мізол-Захід», оптова торгівля будматеріалами

Це марне витрачання сил і грошей

— Щомісяця наша фірма приймає понад 150 транспортних засобів з вантажами з-за кордону. Попереднє декларування постійно додає нам роботи: поїздки у вантажний відділ митниці, очікування номера ПП (у разі великого навантаження на митницю в першу чергу оформляють ПД) тощо. Щоб уникнути помилок під час заповнення документів, декларанти вимагають від закордонних партнерів факсові копії рахунків-фактур, CMR та експортних декларацій. Отриманий номер ПП або ПД декларант повідомляє експедитору, експедитор — перевізнику, перевізник — водієві, водій — митнику на кордоні. Виходить зіпсований телефон. А будь-яка помилка — це нові витрати, зокрема й на оплату простою транспорту.

Крім того, перевізник прив’язаний до певного пункту пропуску, куди надіслано електронну копію ПП або ПД. Інакше все треба робити спочатку

За

Олександр ЄГОРОВ, голова ДМСУ

Це серйозна гарантія доставки вантажу

— Оформлення попередніх повідомлень і декларацій — серйозна гарантія доставки вантажів. Адже раніше в нас у режимі доставки та режимі транзиту вантажі просто не доходили. Тому що простий обмін одних документів на інші в пункті доставки не міг забезпечити надійного контролю. А тут ми йдемо від кінця ланцюжка. Підприємство чекає вантаж, який чекають і на внутрішній митниці. Але на кордоні він не стоятиме. Зручно і нам, і суб’єктам ЗЕД. Так, справді, Митний кодекс передбачає обов’язкове оформлення попередньої декларації тільки для підакцизних товарів. Але що таке підакцизний товар? У різних країнах це різні товари. Ось у нас, приміром, бензин то підакцизний, то ні. Або ювелірні вироби із золота. Просто бувають дорогі товари, що не є підакцизними. Для них ризики несплати митних платежів вищі, тому для таких товарів теж застосовують попереднє декларування.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар