Правила гри

Адміністративна реакція

Вілен ВЕРЕМКО

Якщо парламент врахує поправки президента до Кодексу про адміністративне судочинство, українців позбавлять права судитися з гарантом.

Віктор Ющенко ветував Кодекс, який дозволяв би громадянам оскаржувати в суді президентські укази, постанови уряду та інші нормативи. У результаті громадяни й надалі оскаржуватимуть рішення (або бездіяльність) органів влади всіх рівнів, звертаючись до суду загальної юрисдикції, а не до спеціального адміністративного суду. Якщо парламентарії врахують поправки президента, то прийняття Кодексу в існуючому порядку судочинства суттєво вже нічого не змінить, а нерівна боротьба громадянина з держмашиною триватиме вічно.

Головним аргументом президента став той факт, що встановлена Кодексом процедура визнання незаконними нормативно-правових актів президента, уряду та Верховної Ради Автономної Республіки Крим нібито суперечить Конституції. Гаранту також не сподобалося, що Кодекс допускає одноосібне рішення судді окружного адміністративного суду щодо припинення дії вказаних нормативних актів.

Однак експерти стверджують, що, врахувавши такі поправки, Кодекс, по-перше, обмежить права громадян, передбачені Конституціями України та АРК. По-друге, знадобиться чимала кількість кваліфікованих суддів, які будуть змушені колегіально розглядати дрібні адміністративні справи. Крім того, гарант не хоче наділяти адмінсуд правом зупиняти дію оскаржуваного акта. Хоча сьогодні подання позову автоматично зупиняє дію відповідного документа.

Щоправда, президент відзначає необхідність швидкого прийняття Кодексу, зокрема, через неможливість набрання чинності новим Цивільним процесуальним кодексом без уведення в дію Адміністративного кодексу. Тож є надія, що буде знайдено компроміс і повторний розгляд Кодексу у Верховній Раді відбудеться ще до парламентських канікул.

Конституція від Я до А

У своїх пропозиціях президент наголошує, що для законів та інших правових актів Конституцією встановлено особливий порядок судового розгляду — Конституційним Судом на предмет їх відповідності Конституції. Це нібито унеможливлює розгляд справ адмінсудами на предмет відповідності законодавству вказаних нормативно-правових актів.

Тому президент запропонував залишити в юрисдикції адмінсудів розгляд справ щодо законності тільки тих актів, які мають індивідуальний характер, наприклад, про призначення (звільнення) на посаду, а також нормативів, що стосуються конкретних підприємств.

Натомість у відкритому листі Центру політико-правових реформ (ЦППР) до президента зазначається, що виходячи з такої логіки особа, права якої порушено нормативно-правовим актом, не зможе знайти захисту в суді, тому що вона не має права звернутися до Конституційного Суду.

Крім того, КС переглядає такі акти на предмет їх відповідності Конституції, а не законам. У ЦППР звертають увагу на те, що відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. А згідно зі ст. 124 юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це підтверджується й рішеннями КС (див. «Іменем України»).

Що ж до нормативно-правових актів кримського парламенту, то відповідно до кримської Конституції (част. 4, ст. 4) вони можуть бути оскаржені в суді особами, права та інтереси яких порушено, і визнані судом недійсними. Отже, якщо Кодекс приймуть з пропозиціями президента, громадян та юросіб буде позбавлено права оскаржувати незаконні нормативні акти вищих державних органів, яким вони цілком законно можуть скористатися сьогодні.

Подив також викликають аргументи президента, що «в нинішніх умовах недостатнього фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності судів, відсутності спеціальної підготовки суддів, досвіду адміністративної юрисдикції, невідповідності розміру оплати праці суддів рівню відповідальності за прийняті рішення упровадження зазначених положень Кодексу може призвести до вкрай негативних наслідків».

Виходить, що громадяни мають погоджуватися з порушенням владою їхніх прав, оскільки влада платить суддям маленькі зарплати. Якщо керуватися таким принципом, то взагалі можна скасувати судочинство, тому що судді, мовляв, не зможуть чинити правосуддя при мізерній зарплаті.

Один у залі не суддя

Ще однією підставою для повернення Кодексу до парламенту стало те, що судді окружних адміністративних судів, згідно з Конституцією України, нібито не мають права приймати рішення одноосібно, як це передбачено Кодексом. А згідно зі ст. 127 Конституції, як вважає президент, судді спеціалізованих судів чинять правосуддя лише у складі колегій суддів. Це є гарантією неупередженого, добросовісного і розсудливого розгляду справ спеціалізованими судами.

Однак у ЦППР вважають, що відповідна норма Конституції забороняє приймати рішення одноосібно лише суддям-неюристам, які відповідно до ст. 59 Закону «Про судоустрій України» можуть бути призначені суддями спеціалізованих судів, якщо мають фахову підготовку в галузі юрисдикції суду (наприклад, економісти у господарських судах). Інша річ, що на сьогодні в судах немає суддів-неюристів.

Крім того, зараз ст. 127 Конституції чомусь не заважає суддям спеціалізованих господарських судів у першій інстанції приймати рішення одноосібно. «Понад те, — йдеться в листі ЦППР до президента, — буде дивно, якщо всі, навіть незначні, справи розглядатимуться в окружних адміністративних і господарських судах тільки колегією суддів, тоді як більшість кримінальних справ (де йдеться про злочин!) вирішуються у загальних судах одноосібно».

Цікаво, що в цьому випадку вже чомусь не згадується брак коштів на забезпечення функціонування судів, адже у разі визнання лише колегіальних рішень адміністративних судів доведеться чи не втричі збільшити суддівський корпус. Виходить, президентські радники забули, що грошей на суддів не вистачає.

Як уже зазначалося, гаранту також не подобається, що Кодекс передбачає можливість припинення дії оскаржуваного нормативно-правового акта до винесення судом рішення по суті справи. «На практиці це може спричинити безпідставне зупинення дії того чи іншого акта для умисного створення на певний період правового вакууму», — йдеться у пропозиціях президента. Хоча юристи вважають, що саме Кодекс адміністративного судочинства має не допустити виникнення такого правового вакууму.

Керівник проектів з питань судової реформи Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда пояснює: «Сьогодні відповідно до Цивільного процесуального кодексу подання позову щодо нормативно-правового акта автоматично зупиняє його дію. І для цього жодного окремого рішення приймати не потрібно. Натомість у Кодексі адміністративного судочинства передбачено, що суд повинен оцінити, чи доцільно в кожному конкретному випадку зупиняти дію акта, порівнявши шкоду, яка може бути заподіяна виконанням акта чи його невиконанням».

На тобі, Боже, що мені негоже

На думку експертів ЦППР, у разі врахування поправок президента доцільність прийняття Кодексу взагалі стає сумнівною. Наприклад, навіщо обмежувати права громадян щодо оскарження законності нормативно-правових актів вищих органів влади, якщо це суперечить ст. 22 та 64 Конституції України.

Крім того, президент пропонує залишити в юрисдикції адмінсудів лише справи щодо актів індивідуального характеру. Але головним у Кодексі є якраз те, що оскарження актів органів влади повинно відбуватися публічно з огляду на їх широке застосування. Має бути поінформовано загал про розгляд того чи іншого акта, щоб громадяни, які вважають, що цей акт порушує їхні права, могли долучитися до процесу. Водночас акт індивідуального характеру стосується тільки окремої особи і не вимагає залучення до справи широкого загалу.

Експерти сподіваються, що порозуміння у вирішенні цього питання буде досягнуто якнайшвидше і Кодекс адміністративного судочинства не стане лише стартером для запуску нового Цивільного процесуального кодексу. Тому що лише Кодекс адміністративного судочинства може зрівняти можливості простого українця і держоргану під час судового спору (див. Контракти, № 13, 2005). Зокрема, відповідно до Кодексу адмінсуди можуть на власний розсуд вимагати в органів держвлади певні докази, які громадянин ніколи не дістав би самостійно. Крім того, до процесу в адмінсуді можуть долучатися як позивачі усі громадяни, права яких порушив держорган. Таким чином, останньому протистоятиме не окремий громадянин, а всі українці, права яких було порушено.

---

Іменем України

З Рішення КСУ у справі за конституційним поданням президента щодо офіційного тлумачення положень част. 2, 3 ст. 124 Конституції (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 7 травня 2002 року:

«Укази і розпорядження Президента України є підзаконними актами ( частина третя статті 106 Конституції України), тобто такими, що приймаються на основі та на виконання Конституції і законів України і мають відповідати їм. Тому вони можуть перевірятися на відповідність не тільки Конституції, а й законам України. Перевірка законності зазначених актів є функцією судів загальної юрисдикції».

З Рішення КСУ у справі за конституційним поданням президента щодо відповідності Конституції (конституційності) п. 1 ст. 14 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про підсудність спорів Вищому арбітражному суду України) від 1 жовтня 1998 року:

«...розгляд справ, у яких однією зі сторін є Кабінет Міністрів України, в тому числі справ у спорах про визнання недійсними його актів, з підстав, зазначених у законодавстві, відповідає частині другій статті 124 Конституції України, за якою юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі... До повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) актів Кабінету Міністрів України (пункт 1 частини першої статті 150 Конституції України), а не про їх законність».

Коментар експерта

Логiку президента зрозумiти важко

Роман КУЙБІДА, керівник проектів з питань судової реформи Центру політико-правових реформ:

— Сьогодні законодавчих перешкод для того, щоб оскаржувати нормативно-правові акти президента чи уряду, немає. Це підтверджується і рішеннями Конституційного Суду. Існує відповідна практика. Конституційний Суд вивчає нормативно-правові акти на відповідність Конституції, а суди загальної юрисдикції — законам.

Однак Цивільним і Господарським процесуальними кодексами не передбачено ніяких особливостей розгляду справ про законність нормативно-правових актів, дій чи бездіяльності органів влади. Тому вона виписана в Кодексі адміністративного судочинства. Кодекс повністю узгоджується з Конституцією та Законом «Про судоустрій України». Парламент прийняв Конституцію і деталізував її норми в законі. Тому ці норми слід трактувати однозначно так, як це виписано у згаданому законі.

Натомість у деяких пропозиціях президента логіку зрозуміти важко. Наприклад, там ідеться, з посиланням на Конституцію, про те, що загальні суди не можуть розглядати нормативно-правові акти президента, Кабміну та кримського парламенту, але можуть розглядати їхні акти індивідуального характеру. Однак Конституція не розмежовує загальні нормативно-правові акти та акти індивідуального характеру.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар