Правила гри

Технологія грабунку

Дмитро КЛЕПАЧЕВСЬКИЙ

Новий Митний кодекс відкрив митникам необмежені корупційні можливості.

На перший погляд, Митний кодекс, що почав діяти з 1 січня цього року, звів і закріпив безліч нормативних документів, які вже регламентували переміщення товарів через митний кордон України.

Однак суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності вже зіткнулися на практиці з новими «мінами уповільненої дії». Насамперед це стосується визначення митної вартості товару.

Почім товар?

Згідно з кодексом, митний орган має право самостійно визначати митну вартість товарів у разі, якщо в митників виникають «обгрунтовані сумніви» в достовірності поданих декларантом відомостей.

А оскільки від вартості товару залежать ПДВ і митні платежі, то суб’єкт ЗЕД змушений спочатку їх проплатити за «новою» ціною, а вже потім сперечатися з митницею. Теоретично існує можливість затримати ці платежі, оформивши вексель, однак механізм оформлення такого векселя не розроблено.

Кодекс передбачає кілька методів, якими мають право скористатися митники, визначаючи ціну вантажу. Перший спосіб (так званий метод визначення вартості за ціною договору) зводиться до того, що декларант повинен документально підтвердити заявлену митну вартість. Крім того, митник, сумніваючись, має право «накинути зверху» такі витрати, як, наприклад, сплата роялті. Певного механізму або чітких критеріїв для визначення таких витрат кодекс не містить.

Документ установлює кілька умов, за яких метод «за ціною договору» не використовується. Зокрема, якщо сторони визнаються пов’язаними особами, мають застосовуватися інші методи: «за вартістю ідентичних товарів», «подібних товарів», «метод на основі додавання вартості», а також «резервний метод».

І якщо інтуїтивно зрозуміло, як «служиві» визначатимуть ціну товару, керуючись ціною аналогічного вантажу, то визначення поняття «резервний метод» не містять ні кодекс, ні жоден нормативний акт. Самі митники досить туманно пояснюють суть «резервного методу». Однак опитані нами представники міжнародних юридичних компаній заявили, що ніколи не чули про використання у світовій практиці «резервного методу». Експерти вважають, що згодом Держмитслужба видасть підзаконний акт, у якому буде роз’яснено суть резервного методу, а поки що невизначеність формулювань може призвести тільки до зловживань з боку чиновників.

«З нашого погляду, на практиці чи не в кожному випадку в інспектора можуть виникнути сумніви в правильності задекларованої митної вартості», — коментує цю норму провідний юрист ЕY Law («Ернст енд Янг Україна») Максим Лавринович.

Як уже зазначалося, завищення митної вартості може спричинити проблеми з валовими витратами і податковим кредитом і не тільки. У гіршому разі суб’єкт ЗЕД може позбутися всієї партії товару.

Грабунок

Митник, у якого виникли сумніви щодо ціни вантажу, має право його затримати. Перед інспекторами в цій ситуації постає завдання знайти потрібне формулювання причини, з якої вантаж «арештовано» (як ми вже зауважили, кодекс надає їм цілий перелік таких розпливчастих формулювань), інше — справа техніки...

Митний орган повідомляє про «заниження» платежів до податкової міліції. Якщо це «заниження» досить серйозне, податківці порушують кримінальну справу «за фактом». Єдиним речовим доказом у справі є арештований вантаж, котрий швидко продається за зниженими цінами на користь бюджету як такий, що швидко псується. Якщо згодом підприємство звертається за захистом своїх прав до суду, то тяжба може затягнутися: суд очікуватиме результатів розслідування кримінальної справи. Якщо ж трапиться менш наполегливий суб’єкт, кримінальна справа закривається, оскільки єдиного речового доказу немає.

Цей механізм діяв і раніше, однак з урахуванням нових методів визначення митної вартості він став ще «технологічнішим», і є всі підстави вважати, що органи застосовуватимуть його дедалі частіше.

Нам вдалося зв’язатися з компанією, що втратила таким чином товар на сотні тисяч гривень (на прохання керівників підприємства ми не зазначаємо його назви). Фірма імпортувала сезонну колекцію одягу і партію оправ для окулярів. І цей товар було визнано таким, що швидко псується! Хоч як парадоксально, але податківцям удалося дістати висновок судової експертизи, згідно з яким товар було визнано таким, що «швидко втрачає свої споживчі властивості». Підприємству, яке все ще намагається довести, що заниження митної вартості не було, поки що так і не вдалося обстояти свої інтереси в суді: порушено кримінальну справу «за фактом» ухиляння від сплати податків, ведеться слідство.

Отже, «піти з молотка» в цій ситуації може будь-який товар. Юристи одностайні в тому, що запобігати подібним зловживанням митних і податкових органів можна, лише прийнявши новий Митний кодекс.

Експерти «Ернст енд Янг Україна» звертають увагу на те, що жертвами «несумлінних» митників і податківців зазвичай стають суб’єкти ЗЕД, які справді занижують митну вартість свого вантажу (хоч і не на такі суми, як їм закидають згодом на митниці). Тож і порада тут невтішна: платіть митні й податкові платежі сповна.

Утім, не всі небезпеки, що чатують на підприємців на кордоні, зводяться до визначення митної вартості.

Вибірковий контроль

Кодекс дозволяє митникам здійснювати контроль вибірково: «Під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю...» У колишньому Митному кодексі такої статті не було. А тепер контролери самі вирішують, пропустити автомобіль, не оглядаючи, чи перевернути весь товар шкереберть.

Слід зазначити, що в новому документі передбачено: якщо внаслідок «вантаження, розвантаження, перевантаження розпаковування, перепаковування товарів» та інших операцій жодних порушень виявлено не було, то всі витрати, пов’язані з цими клопітними процедурами, має бути відшкодовано «органом, з ініціативи якого вони проводилися». Раніше ці витрати лягали на плечі самих суб’єктів ЗЕД.

Проте й тут не обійшлося без каверзи. На іншій сторінці кодексу читаємо, що «особи, які переміщують товари автомобільним транспортом», зобов’язані в «невідкладних випадках» власним коштом здійснювати розвантаження, вантаження, розпаковування та іншу чорну роботу. Звичайно ж, у кодексі немає визначення «невідкладного випадку», а отже, будь-який випадок кваліфікуватиметься як невідкладний. Щоправда, є надія, що згодом Держмитслужба розродиться черговим підзаконним нормативом, який чітко розмежує «невідкладний» випадок від усіх інших. Загалом Митний кодекс містить більш як 70 посилань на підзаконні документи, з яких поки що не всі є. І‑можна не сумніватися, що ті документи, які з’являться, також міститимуть «сюрпризи» для суб’єктів ЗЕД.

P. S. При підготовці публікації використано аналітичні матеріали компанії «Ернст енд Янг Україна» і Європейської Бізнес-асоціації.

---

Основні мінуси і плюси нового Митного кодексу

Мінуси

• Надто широкі повноваження митників при визначенні митної вартості товарів. Фактично вони можуть визначати її самостійно.

• Митники дістали право проводити вибірковий митний контроль, що призводить до упередженого ставлення до певних суб’єктів ЗЕД.

• Запроваджено нові форми контролю, зокрема усне опитування, перевірку системи звітності та обліку товарів, які переміщуються через кордон, огляд територій і приміщень, де можуть бути товари, та транспортних засобів, що підлягають контролю.

• Норми кодексу часто не є нормами прямої дії, отже, згодом з’явиться безліч підзаконних актів.

• У новому кодексі істотно скорочено перелік товарів, які може бути ввезено в режимі «тимчасового ввезення». З цього переліку, зокрема, було вилучено товари, які ввозяться для ремонту. У результаті митні органи стали вимагати сплати ПДВ.

• Необхідність попереднього декларування товарів на ввіз, що значно ускладнює процедури митного оформлення.

• Нечітке визначення поняття «порушення митних правил». Нині цей термін застосовують і щодо контрабанди, і щодо незначних помилок при доставках.

• Відсутність механізму оформлення векселя з митних платежів.

• Відсутність визначення поняття «невідкладного випадку», коли здійснюється розвантаження і розпаковування товару з автотранспорту.

• На митників покладено функції визначення достовірності сертифікатів на українські товари.

Плюси

• Уведено нові митні режими: реекспорт, реімпорт. Ці режими надають суб’єктам ЗЕД можливість уникнути зайвого втручання держави в їхню діяльність. Зокрема, при операціях реекспорту не застосовуватимуться такі механізми нетарифного регулювання, як квотування, ліцензування, сертифікація.

• Якщо в разі розвантаження, розпаковування під час митного контролю не виявлено порушень, то витрати на розвантаження і розпаковування мають відшкодовуватися митним органом.

• Більшість базових понять у новому кодексі дістали чіткіше визначення.

• За недостовірність наданої інформації посадові особи митниці «несуть відповідальність, передбачену законом» (щоправда, не сказано, яким саме законом).

Коментар юриста

Максим ЛАВРИНОВИЧ, Провідний юрист ЕY Law («Ернст енд Янг Україна»):

— На жаль, попри всі розмови про те, що норми нового Митного кодексу мають бути нормами прямої дії, багато статей потребують підзаконних нормативів, які здебільшого ще не з’явилися. Та й назвати цей кодекс «новим» можна з натяжкою — в ньому лише уніфіковано положення чинного раніше митного законодавства. Також новий кодекс успадкував більшість проблем і вад колишнього документа. Основні полягають в наступному: новий МК створювався насамперед з метою захисту інтересів держави, тому залишає за митними органами право на тлумачення багатьох положень.

Це пояснюється тим, що в його розробці брали участь переважно працівники митних органів. Чинний кодекс запроваджує нові інституції митного права, які ще не пройшли серйозного випробування практикою, тому складно говорити про їхні вади чи переваги (наприклад, митна варта, склади тимчасового зберігання, спрощений митний контроль). Кодекс також запроваджує нові митні режими (реекспорт, реімпорт), нові форми контролю, наприклад, усне опитування.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар