Молоко — пальне агробізнесу

Богдан МАЛИНОВСЬКИЙ

Про наслідки минулорічного неврожаю зернових та цьогорічного скорочення переліку пільг для сільгоспвиробників розповідає Сергій Сек, президент однієї з найбільших агрофірм України «Олімпекс-Агро».

Сергій Сек

Як Ви прийшли в агробізнес?

— Дніпропетровська «Нафтова торгова компанія» працювала у сфері гуртової і роздрібної (14 АЗС в області під торговою маркою «Рубікс») торгівлі нафтопродуктами, зокрема постачала пальне сільгоспвиробникам. Тому агропромисловий комплекс не був зовсім незнайомим для фірми сектором. Більше того, ще 1998 року холдинг почав орендувати землі для вирощування сільгосппродукції, а в середині 1999-го у його складі було створено ТОВ «Олімпекс-Агро». А реформування КСП стало поштовхом вкладати в цю галузь значні кошти. Саме тоді «Олімпекс-Агро» зважилася орендувати майно й землю в усіх без винятку пайовиків одразу восьми колишніх КСП у сусідніх Новомосковському й Магдалинівському районах Дніпропетровської області, які разом мали 32 тис. га землі.

Чим приваблювало сільське господарство вашу фірму в часи, коли 80-90% сільгосппідприємств були збитковими?

— Поганого бізнесу не буває — буває поганий менеджмент. А у сфері АПК Україна має величезний нереалізований потенціал, який можна використати для виходу на міжнародні ринки. Врешті, в Україні живе 48 млн людей, які, що головне, звикли до якісних харчів і віддають перевагу вітчизняним продуктам.

Ваша агрофірма — одна з найуспішніших в області. Чи змогли ви уникнути збитків 2003 року?

— На жаль ні, бо чудес у природі не буває. Хоча з уцілілих 1500 га озимих в Новомосковському районі 1200 га — наші, загинули решта 4800 га, тобто більша частина, як і по всій Україні. Та й з тих площ, які вціліли, зібрали всього по 10 ц/га — далася взнаки дуже суха весна.

А як ви компенсували втрати від загибелі озимих?

— Близько 450 тис. грн страхового відшкодування виплатила незадовго до жнив фірма «Остра-Київ». Спрацювала ця фірма добре, нарікань нема — з усіма формальностями впоралися за тиждень за мінімального контролю з боку агрофірми. Однак усіх втрат ці гроші не компенсували, бо ми страхувалися не за повною програмою: страхові внески — це також своєрідне вимивання обігових коштів. Врожай соняшнику й кукурудзи через осінні дощі наших сподівань не виправдав. Тому зараз основний постачальник обігових коштів — тваринництво.

За статистикою, тваринництво збиткове в більшості агрофірм України. Минулого року вони масово вирізали корів. Як вам вдається завдяки тваринництву виживати?

— Річ у тім, що за останні два роки ситуація на молочному ринку суттєво змінилася. По-перше, ціни на молоко підвищилися з 30-40 к. до 1-1,2 грн за літр. По-друге, зріс рівень завантаженості молокозаводів. Тому їм вигідніше працювати з нашою агрофірмою, бо ми здаємо щодня 16-25 т молока і здатні контролювати його за жирністю й бактеріологічними показниками, замість збирати молоко по відру в окремих осіб. З прийняттям майже два роки тому нових стандартів молоко з індивідуальних господарств, а також з ферм, де корів доять так само, як і 30 років тому, фактично стало непридатним для переробки. На фермах, де застосовується ручна праця, де користуються відрами чи доїльними апаратами, концентрація бактерій у молоці не відповідає новим нормам, які, до речі, в 6 разів «ліберальніші» за європейські. Отже, продукцію з цього молока неможливо буде експортувати до ЄС. А ми до цього готуємося заздалегідь: незабаром корів доїтимемо в доїльних залах, де з доїльних апаратів молоко надходитиме молокопроводом безпосередньо до охолоджувача, не контактуючи з насиченим бактеріями (адже скрізь гній!) навколишнім середовищем.

Отже, зараз молоко не завдає нам збитків. Те саме можна сказати і про свинарство. В іншому селі у спадок від КСП агрофірмі дістався свинокомплекс на 52 тис. місць. Тоді там дохло по 140 свиней щодня, тому що їх годували двічі на тиждень. Те поголів’я, що залишилося, довелося вирізати. Натомість на основі племінного стада в 900 голів за чотири роки було створено нове поголів’я кількістю 12 тис. А ще — 6 тис. бичків. І в останні кілька місяців, коли реально почали виплачувати дотації здавачам худоби підвищеної вгодованості, вдалося «вийти на нуль» і по м’ясу. Тому зараз за рахунок молока і м’яса виживає вся агрофірма.

Які напрями інвестування для фірми є пріоритетними?

— За роки існування агрофірма вклала понад $20 млн в оновлення технічного парку, відновлення ферм, будівництво елеватора на 50 тис. т. Врешті, щороку близько 20 млн грн інвестується в ресурси — добрива, засоби захисту рослин, насіння, пальне. Фірма купує насамперед енергоощадливу техніку. Зараз у нас 4 потужних трактори Caterpiller — два 260-сильних і два 410-сильних. Уявіть собі, їде полем такий «поїзд» — спереду величезний трактор, за ним сівалка iз шириною захвату 20 м, а ззаду котяться на колесах причіпні бункери для зерна й добрив. Уся ця гігантоманія має ретельно прораховане економічне підгрунтя: подібний «поїзд» потребує 40 л дизпального в перерахунку на кожен оброблений гектар. Ті, хто ці самi операції виконує старими 80- і 150-сильними радянськими тракторами й відповідними причіпними машинами, що досі становлять основу парку більшості господарств, витрачають інколи 120 л/га солярки. Ось де приховані причини збитковості більшості господарств.

Цього року агрофірмі стала в нагоді ще одна перевага потужної техніки — висока продуктивність. Метеорологи підтверджують, що клімат останнім часом змінюється: зростає кількість днів з екстремальними кліматичними показниками й зменшується термін з оптимальними показниками. Тож цієї осені завдяки високопотужним тракторам та сівалкам із шириною захвату 18-20 м, що висівають за день до 37 га, нам вдалося, на відміну від багатьох у регіоні, посіяти всю заплановану озимину вчасно. Це дасть фірмі змогу отримати кращий врожай наступного року.

Чи окупилися ваші інвестиції в сільське господарство?

— Звичайно, ні. Інвестиції в сучасну техніку за найсприятливіших умов окупляться не раніше ніж через 5 років. А вкладення в тваринництво через 5 років тільки починають давати віддачу.

Який же основний результат вашого господарювання?

— Те потужне й ефективне господарство, яке ми створили.

Чи не закриє його холдинг тепер, коли платити фіксований сільгоспподаток дозволили тільки тим, у кого частка власної продукції в обсягах реалізації не менша за 75% (замість 50%. — Прим. ред.), і є загроза, що знову стягуватимуть ПДВ з сільгоспвиробників?

— Таке господарство, як наше, просто так не покинеш. Головним наслідком цих законодавчих нововведень для нас буде скорочення обсягів реалізації. На зерновому ринку це спричинить послаблення до нас інтересу з боку зарубіжних покупців, з якими ми безпосередньо працюємо — через торгову компанію «Олімпекс Компані», яка також входить до холдингу. Річ у тім, що значну частину в обсязі реалізації фірми займає зерно, придбане у фермерів. Так вигідніше і їм (ми їм платимо дорожче, ніж дрібніші посередники), і нам (агрофірма отримує додаткові прибутки від торгівлі). Тепер обсяги торгівлі придбаним у інших виробників зерном доведеться скоротити.

Якщо фірма не збирається згортати бізнес, то як вона діятиме в цій складній ситуації?

— Розширюватиметься далі. Зараз ми вперше після 2000 року розширюємо орендовані площі, приєднуючи до себе господарство на іншому кінці області. Це досить велике господарство з умілим і досвідченим керівником. Однак і успішні господарства зараз прагнуть приєднатися до потужних агрокомпаній. По-перше, велика агрофірма зараз відіграє ту роль, яку в розвинених економіках відіграють кооперативи: пальне, запчастини, хімікати закуповуються великим гуртом, отже, обходяться дешевше. По-друге, навіть «міцним середнякам» потрібні інвестиції. Також розвиваємо вертикальну інтеграцію.

Як саме?

— Разом з низкою великих сільгоспвиробників 8 грудня ми створили Асоціацію свинарів Дніпропетровської області.

А як це стосується вертикальної інтеграції?

— Агрофірми, які ввійшли до асоціації, разом вирощують 100 тис. свиней. У когось із них є зерно, у інших — комбікормовий завод. Виробництво кормів на чужих потужностях зараз вигідне обом сторонам. Переробники, завантажуючи свої потужності, збільшують доходи, а давальці, уникаючи необхідності створювати власне підприємство, заощаджують чималі кошти: сучасний комбікормовий завод потребує вкладення щонайменше $800 тис.

Подібна виробнича кооперація ефективніша, ніж створення власних міні-виробництв. Від одного з КСП нам дістався у спадок ковбасний цех. Хоча він давав хорошу продукцію, ми списали його на брухт, бо він працював за технологіями вчорашнього дня, які не дають змогу виготовляти продукцію, конкурентоспроможну в майбутньому. Натомість фірма має намір створити власний сучасний забійний цех, адже продавати м’ясо вигідніше, ніж живу худобу. А найближчим часом агрофірма планує розширювати кооперацію й розпочати разом з іншими компаніями спільні проекти в галузях переробки і роздрібної торгівлі.

---

Довідка

Агрофірму «Олімпекс-Агро» створено в серпні 1999 року. Зараз орендує 32 тис. га землі, з них 26 тис. га ріллі в Новомосковському і Магдалинівському районах Дніпропетровської області. Поголів’я великої рогатої худоби — майже 8 тис., з них корів — 2 тис. Поголів’я свиней — 12 тис.

Персонал — 2000 чоловік. Середня зарплата — 360 грн/міс.

Пайовиків — 4500. Орендна плата — 600-1000 грн за пай (в середньому — 778 грн).

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар