Життя не в «лайф»

Вікторія РАТНА

Нова система оподаткування доходів фізосіб і змінена методика розрахунку резервів страховиків обіцяють «вибух» на ринку страхування життя.

Ринок страхування життя в зародковому стані. На частку лайфових компаній припадає лише 0,5% сумарного обсягу платежів, які збирають страховики. Проте інтерес СК до цього сегмента страхового ринку зростає. Великі компанії потроху обзаводяться дочірніми структурами, що спеціалізуються на страхуванні життя (компанія «АІГ», СК «Скайд-вест», УАСК «АСКА», відкриття лайфової компанії планує також і НАСК «ОРАНТА»).

Водночас, вважають деякі експерти, пік активності на ринку страхування життя буде зафіксовано не раніше 2007 року. «Говорити зараз про розвиток лайфового бізнесу зарано», — вважає голова правління ЗАТ «Укрінмедстрах» Павло Фурсевич. За його словами, цим видом бізнесу можна зайнятися за три роки. З цим згоден і голова правління СК «Остра-Київ» Ігор Гордієнко, який вважає, що створювати компанію зі страхування життя доцільно не раніше 2005 року, коли почне функціонувати недержавна пенсійна система.

Що гальмує?

Принципова відмінність лайфового від інших видів страхування полягає в тому, що він грунтується на накопичувальній системі залучення коштів, тобто компанія зі страхування життя зацікавлена в залученні грошей на тривалі терміни. Проте населення, не маючи довіри до фінансової системи, готове розлучатися зі своїми коштами не більш як на рік-два. У результаті страхування фізосіб назвати масовим явищем не можна. Що ж до корпоративного страхування, то менеджмент українських компаній також нечасто вдається до такого ефективного способу мотивації персоналу, як страховий поліс життя. Наразі страхування життя популярне лише на небезпечних виробництвах, де для окремих категорій персоналу воно є обов’язковим.

Донедавна була ще одна причина, яка стримувала розвиток ринку страхування життя, — відсутність сприятливого податкового режиму. Працедавці не були зацікавлені в страхуванні життя персоналу, оскільки страхові платежі не можна було відносити на валові витрати. Торік під тиском страховиків законодавці погодилися на поступки — передбачили податкові пільги зі страхування життя для корпоративного сектора. Так, згідно із Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», юридичні особи можуть відносити платежі за довгостроковим накопичувальним страхуванням життя своїх працівників на валові витрати в межах 15% заробітної плати, отриманої кожним працівником упродовж звітного періоду, але не більш як 6000 гривень на рік.

Учасники ринку сподівалися, що з впровадженням цієї норми збір премій збільшиться щонайменше в п’ять-шість разів, досягши 70-100 млн грн. Однак за попередніми даними 2003 року збори становили лише 50 млн грн. Фахівці лайфових компаній передбачають, що причиною невдачі стало саме обмеження в 6 тис. грн — сума нецікава для менеджменту компаній. Щодо фізосіб, як стверджують самі страховики, низька популярність страхування життя безпосередньо пов’язана з браком популяризації та реклами цього страхового продукту.

І все-таки шанс збільшити страхові збори у СК є. З початку року діє новий податковий режим — укладаючи угоду страхування життя, фізособи можуть отримати податкові кредити. Згідно із Законом «Про податок з доходів фізосіб», клієнт компанії, щомісяця перераховуючи їй гроші за накопичувальною програмою (не більш як 510 грн на місяць), наприкінці року може вказати загальну суму сплачених платежів у податковій декларації та отримати від держави компенсацію в рахунок сплаченого 13-відсоткового податку. З розрахунку 510 грн на місяць річна сума збору становитиме 6120 грн, з неї 13% — 795 грн — держава зобов’язується відшкодувати. На думку страховиків, така система повинна підвищити інтерес населення до страхування життя.

Життя «за розрахунком»

Інша новина для компаній зі страхування життя — оновлена методика розрахунку страхових резервів. «Для лайфової компанії дуже важливо адекватно оцінювати свої зобов’язання. Інакше вона може збанкрутувати», — попереджає голова правління УАСК «АСКА-Життя» Галина Третьякова. За її словами, досі страховики працювали за методикою, прийнятою ще 1997 року й нездатною стимулювати розвиток ринку страхування життя. Одна з помітних прогалин методики — норма формування страхових резервів СК — не від розміру страхової суми (зобов’язань), а від страхових платежів. «Це означає, що страховик міг взяти зобов’язання на мільйон гривень, отримавши при цьому страховий платіж умовно на суму 1 грн і, відповідно, сформувавши резерв у обсязі тієї-таки гривні. Тобто методика не враховувала зобов’язань», — уточнює Третьякова.

Нова методика, стверджують страховики, вирішила чимало проблем, залишивши все-таки кілька неврегульованих питань. Наприклад, остаточно не прописано особливості розрахунку математичних резервів за груповими угодами страхування життя. Залишилися неясності в розподілі страховою компанією інвестиційного доходу. «У законі про інститути спільного інвестування прописано структуру інвестиційних вкладень для компаній, що керують пенсійними активами. Існує регламент і для ризикових СК. Для лайфового ринку таку процедура не враховано, тоді як багато лайфових компаній розглядають можливість придбання у банків (на вторинному ринку) іпотечних облігацій. Наша компанія, зокрема, уже веде переговори з банками про можливе придбання таких паперів у перспективі», — розповідає Третьякова. За її словами, страховики життя активно працюють з такими інструментами, як депозити, акції, облігації, банківські метали. Розглядається можливість вкладень у нерухомість. Отже, назріла необхідність у законодавчому оформленні процедур роботи з різними інструментами, що, обіцяють страховики, розширить інвестиційні можливості страхових компаній.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар