Привид «Северстали»

Олег КРАСНІКОВ

«Северсталь» навряд чи задовольнить свої амбіції в Україні: на перемогу в приватизації лідера української чорної металургії — «Криворіжсталі» — росіяни мають мало шансів.

Успіх в Росії та за океаном

На початку лютого голова російського холдингу «Северсталь-групп»(див. схему) Олексій Мордашов заявив про можливу участь «Северстали» у приватизації «Криворіжсталі» (КДГМК). Такі декларації цілком відповідають масштабу діяльності «Северстали»: консолідовані показники компанії з IAS за перше півріччя 2003 року значно перевищили аналогічний показник 2002-го. Виручка компанії зросла в 1,6 разу — до $1,53 млрд, а чистий прибуток становив $267 млн проти збитку в $2,95 млн на рік раніше. Вельми непоганими залишаються й перспективи на поточний рік. Світові ціни на сталь залишаються високими, що дає змогу сподіватися на зростання прибутку «Северстали» 2004 року. Високі ціни компенсують зростаючі витрати підприємства на сировину та електроенергію. За прогнозом ІГ «Атон», чистий прибуток «Северстали» 2004 року становитиме $678 млн. Щороку підприємство випускає більш як 7,5 млн т чавуну, майже 10 млн т сталі та 9 млн т сталевого прокату. «Северсталь» входить до двадцятки провідних світових сталевиробників (за підсумками 2003-го — 17 місце, капіталізація — $1,66 млрд).

«Северсталь» — одна з небагатьох поки що металургійних компаній у РФ, які активно діють на фондових ринках. Ба більше, компанія хоче стати «блакитною фішкою», планує вивести цінні папери комбінату на міжнародні фондові ринки через випуск GDR (глобальні депозитарні розписки). Компанія має намір запустити програму GDR на 15-20% своїх акцій і спрямовувати на виплату дивідендів близько 25% чистого прибутку. Уперше «Северсталь» виплатила проміжні дивіденди на 4,28 млрд руб. (близько $140 млн) за підсумками першого півріччя 2003 року. Фахівці загалом вважають «Северсталь» кандидатом на входження до вищої ліги російського фондового ринку. Нещодавно міжнародна рейтингова агенція Standard & Poor’s надала довгостроковий кредитний рейтинг ВАТ «Северсталь» на рівні «В+».

Нині комбінат планує розширити свою присутність на внутрішньому ринку. За підсумками 2003 року поставки «Северстали» на внутрішній ринок становили близько 50% загального обсягу. «Северсталь» уже є основним постачальником автомобільного листа для російського автопрому — АвтоВАЗу (51% його потреби в листі), Горьковському автозаводу (близько 70%), МАЗу (близько 50%), УАЗу, а також узбецькому підприємству УзДЕУ (50%).

Продовженням пошуку ринків збуту цієї продукції можна назвати й придбання «Северсталью» 2003 року американської металургійної компанії Rouge Industries.

Росіяни, купивши за $285,5 млн п’ятого за розміром виробника сталі в США, дістануть можливість постачати холоднокатаний прокат «китам» автопрому США — компаніям Ford, GM і DaimlerChrysler. Раніше Rouge (2002 року компанія виробила 3,1 млн т сталі та 2,7 млн т прокату; виручка компанії становила $1,127 млрд, збитки — $52,3 млн) постачала американським автовиробникам до 50% своєї продукції. Купівля Rouge Industries вигідна для «Северстали», оскільки комбінат зможе збільшити поставки своєї продукції на американський ринок, оминаючи квоти й мита. При цьому череповецькі металурги зможуть постачати на своє підприємство в США дешеві російські чавун і напівфабрикати, виготовляючи з них на потужностях Rouge дорогий холоднокатаний лист для автомобілебудування. Доступ до клієнтів Rouge Industries — найбільших американських автомобілебудівних компаній — суттєво підвищить імідж підприємства на світовому ринку металопрокату.

Сам Олексій Мордашов в одному з інтерв’ю заявив, що купівля підприємств за кордоном пояснюється двома чинниками. По-перше, розширенням бізнесу й виходом на виробництво ліквіднішої продукції. Другий чинник — додатковий доступ на ринок, який уже є у цих заводів. За його словами, російські підприємства, собівартість продукції яких низька (за рахунок дешевих енергоресурсів, сировини та робочої сили), можуть отримувати на західних ринках великий прибуток порівняно з місцевими виробниками.

Експерти впевнені, що придбанням американського сталевиробника амбіції комбінату (та його голови Мордашова) не обмежуються. Ресурси для цього є. Річний прибуток $600 млн плюс кредити, які без проблем видадуть підприємству банки, дають змогу брати участь у найбільших міжнародних тендерах. Наприклад, «Северсталь» брала участь у боротьбі за держпакет (79,48%) акцій угорського Dunaferr, але поступилася перемогою нашому Індустріальному союзу Донбасу. Майже відразу після цього в пресі з’явилася інформація про те, що «Северсталь» нібито шукає об’єкти для інвестування в Україні.

Непрохідне українське лобі

Інформація про можливу купівлю українських меткомбінатів зарубіжними холдингами регулярно з’являється в ЗМІ. Переважно це піар-ходи. Схоже, це стосується й «Северстали». Щоправда, про можливе «проникнення» в Україну говорив сам пан Мордашов, але досі в «чистому піарі» він помічений не був.

Шанси «Северстали» на придбання «Криворіжсталі» невеликі. По-перше, немає жодних гарантій, що це підприємство взагалі буде продано 2004 року. По-друге, є великі сумніви в тому, що до участі в конкурсі, якщо його буде оголошено, допустять росіян (ФДМ робив це неодноразово). По-третє, вітчизняні ФПГ — Індустріальний союз Донбасу та «Інтерпайп» також вельми зацікавлені в такому придбанні, і, за деяким даними, саме їхні представники лобіювали початок корпоратизації та приватизацію комбінату, який міг би і далі приносити бюджету України великий прибуток, залишаючись у держвласності. Разом і навіть поодинці ці гравці змогли б запропонувати ціну за комбінат, не меншу, ніж заможна «Северсталь». Природно, в разі приватизації КДГМК інтерес до конкурсу виявили б і провідні світові сталевиробники, яких і поготів не можна запідозрити в браку фінансових ресурсів для такої купівлі.

Нині важко припустити, що політичне керівництво й економічна еліта країни віддадуть до рук росіян, з якими посилюється конкуренція на світових ринках, скарб чорної металургії — комбінат з річним прибутком від півмільярда до мільярда гривень (2003 року чистий прибуток КДГМК становив 870 млн грн, після переказу в держбюджет дивідендів за 2002 і 2003 роки — 664,4 млн грн). Український парламент уже майже готовий підтримати приватизацію комбінату, але ніяк не до рук російського метгіганта. Тому заяву Мордашова можна розглядати як вияв здорових амбіцій. Перманентна агресивність «а-ля Чубайс», спрямована на Україну, останнім часом у Росії взагалі сприймається як належне.

Єдиний «козир» Мордашова, якого називають «олігархом путінського призову» — це підтримка з боку російського президента. Негласна підтримка Путіна могла б, теоретично, дозволити «Северстали» домогтися допуску до майбутнього конкурсу з приватизації «Криворіжсталі»: якщо ФДМУ не допустить росіян до приватизації КДГМК, то за «Северсталь» може вступитися Кремль.

Ще одне припущення — про те, що росіяни можуть успішно взяти участь у приватизації Укррудпрому, також малоймовірне. Загалом у Росії вистачає своєї залізорудної сировини, а майже всі найбільші металургійні компанії Росії (НЛМК, ММК, «Северсталь», «Евразхолдинг») мають власну сировинну базу. Про високі транспортні витрати на перевезення сировини з Кривбасу до Сибіру чи на Урал годі й говорити. Звичайно, будь-які джерела сировини не вічні, й збільшити свої ресурси прагне будь-яка велика компанія. Однак можливу участь російських підприємств або ФПГ у боротьбі за Укррудпром буде ускладнено зазначеними чинниками.

Головний з них — і Криворіжсталь, і Укррудпром дуже потрібні українським компаніям, бізнес-вплив яких поширюється й на металургію, щоб віддати їх іноземцям. Судячи з усього, в цьому питанні виконавча, законодавча влада й провідні вітчизняні бізнес-групи вимушені будуть діяти узгоджено.

---

Олігарх путінського призову

Про голову «Северстали» з початку 2000-х років стали говорити як про одного з кандидатів у «путінські олігархи», якими російський президент ніби збирається замінити старих, «єльцинських».

У двадцятисемирічному віці Олексій Мордашов завдяки підтримці колишнього гендиректора комбінату став директором з економіки та фінансів «Северстали». Потім з’явилася компанія «Северсталь-инвест», 24% акцій якої належали «Северстали», а решта — Мордашову. На початок 1996 року контрольний пакет акцій «Северстали» виявився у його дочірньої компанії «Северсталь-инвест», і де-юре Олексій Мордашов став власником комбінату. Так Мордашов зміг приватизувати один з найбільших металургійних комбінатів країни, як писали російські ЗМІ, «без зайвого шуму, крові й стрілянини». Нині Мордашов — металургійний і медіамагнат, офіційний мільйонер й один з найбагатших людей Росії (його статки, за даними зарубіжних ЗМІ, перевищують $3,1 млрд). Він очолює комісію Російського союзу промисловців і підприємців зі вступу до СОТ і входить до десятки найбільших бізнесменів, яких президент Путін запрошує на регулярні зустрічі до Кремля.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар