Петро Симоненко: «Американці розпочали війну проти КПУ»

Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ

Нищівна критика діючої влади ніколи не заважала українським комуністам підставляти «антинародному режиму» своє міцне плече в скрутний для нього час. Так сталося й під час проведення конституційної реформи.

Сьогодні «Контракти» з’ясовують позицію лідера КПУ Петра Симоненка щодо «найгарячіших» питань — політреформи, співпраці з іншими опозиціонерами на майбутніх президентських виборах.

«Ми використовуємо «шкурні» інтереси більшості»

— Багатьох дивує союз КПУ та провладних партій щодо конституційної реформи. Поясніть свою позицію.

— Ми не з більшістю. «Більшовики» зрозуміли: доки вони мають вплив на парламент, потрібно обмежити повноваження майбутнього президента. Оскільки обмеження влади є благом для України, то ми використовуємо їхні «шкурні» інтереси, аби поліпшити нашу політичну систему.

Дві потужні олігархічні групи — президентська та «нашаукраїнська» — зчепилися в бійці. Віктора Ющенка підтримують американці, які пропонують просто замінити одного «керманича» на іншого, не змінюючи політичної системи. Проте від цього нічого в країні не зміниться. Ще 1999 року, коли правлячий режим разом з націоналістичними партіями створив механізм фальсифікації виборів, ми запропонували вихід з цієї ситуації через обмеження повноважень президента, що фактично означає обмеження влади кланів та олігархів. Не треба дурити людей, що комуністи комусь там продалися. Наша мета — внести зміни до Конституції, завдяки яким після парламентських виборів у березні 2006 року народ отримає більший контроль над владою.

— Чому в питанні конституційної реформи ви співпрацювали з людьми, яких самі ж називаєте олігархами, а не з близькими за ідеологією соціалістами?

— Певна частина керівництва СПУ почала підігрувати Ющенку як кандидату в президенти. А «Наша Україна» загалом намагалася блокувати реформу. Я просто дивуюся позиції Мороза. Влітку минулого року він разом з нами працював над пропозиціями щодо змін до Конституції і підтримав їх.

— Чи, не боїтеся, що голосуючи разом з більшістю за конституційну реформу, ви втрачаєте частину своїх виборців?

— Ми пояснюємо виборцям причину наших дій, і вони нас розуміють. Ті, хто сподіваються на перемогу кандидата від правих сил, глибоко помиляються. За розподілом капіталу, інформаційного простору та важелів впливу представника «Нашої України» у жовтні цього року ніколи не оберуть президентом.

— Якщо оцінювати провладних кандидатів, то хто має більше шансів посісти посаду президента — голова СДПУ(О) та керівник Адміністрації Президента Віктор Медведчук чи прем’єр Віктор Янукович?

— Я не хочу говорити про те, хто з цих двох політиків має більше шансів. Я наголошую на тому, що нам потрібно зламати державну систему фальсифікацій, припинити втручання міліції у виборчий процес і таке інше. Як обирають зараз президента? Зібралися на «сходняк», скинулися в «общак» і купили в народу України посаду президента.

«Якщо ви опозиція, то повинні стати на позицію компартії»

— Наскільки реальною є співпраця КПУ та правої опозиції з метою недопущення фальсифікацій під час президентських виборів?

— Я запропонував одному з керівників «Нашої України»: «Якщо ви говорите, що ви опозиція, то повинні стати на позицію компартії, аби захистити чесні та прозорі вибори». Та коли я побачив, що тих, хто називає себе опозицією й підтримує мене на словах, насправді через гранти фінансують американці, поставив вимогу: відмовтеся від грантів. Гроші просто так не дають. Мета американців — тримати український народ за бидло. І «Наша Україна» обіцяє їм виконати це завдання після отримання президентського крісла з необмеженими повноваженнями.

Є дві позиції, за якими ми можемо співпрацювати. Перша — захистити право виборця на чесні та прозорі вибори, друга — не допустити активної участі у виборах представників пропрезидентських сил. Ми хочемо, щоб люди визначилися: вони підтримують ліву ідею соціальної справедливості чи праву, націоналістичну, яка є руйнівною.

— Чи можливі якісь домовленості з лідером соціалістів Олександром Морозом — щодо висунення єдиного кандидата від лівих сил?

— Ми не заперечуємо, щоб СПУ визначилася щодо підтримки чи непідтримки кандидатури КПУ.

— Що ви пропонуєте натомість?

— Під час переговорів я ніколи не ставлю питання про розподіл посад, бо для мене головне — Україна. Якщо люди готові йти в команду (а роботи кожному знайдеться) — будь-ласка.

— Як ви оцінюєте рішення Парламентської асамблеї Ради Європи щодо політичної кризи в Україні?

— Воно заангажоване й показало, що ПАРЕ застосовує до України подвійні стандарти. Чи, може, Європа не підтримувала раніше Кучму? Підтримувала!

— Спікер ВР Володимир Литвин нещодавно заявив, що формально ПАРЄ акцентувало увагу на подіях в парламенті, проте головною неформальною причиною резолюції було рішення Конституційного Суду про те, що Леонід Кучма має право балотуватися ще раз. Ви погоджуєтеся з таким твердженням?

— Ні. ПАРЄ не може приймати жодних рішень щодо цього. Це буде втручанням у наші внутрішні справи.

— Ваш прогноз, чи балотуватиметься Леонід Кучма на третій термін?

— Це питання давно зняте. Під тиском (зокрема й КПУ) Кучма відмовився від цієї ідеї.

— Леонід Кучма відмовляється постійно, але політиків не полишає страх, що він таки піде на вибори.

— Це так, але я говорю про те, що відбулося на зустрічі лідерів фракцій з Президентом: Кучма публічно заявив, що балотуватися не буде. Тому це питання потрібно зняти з порядку денного.

— У квітні минає рік з часу затвердження програми діяльності уряду. Чи порушуватиме фракція КПУ питання про відставку Януковича?

— Ми не пропонували й не підтримували цей уряд. Програму його діяльності підтримала «Наша Україна», урядовий бюджет проводив представник цієї фракції Петро Порошенко. Ми категорично проти політики уряду. У річницю прийняття програми діяльності Кабміну два клани — пропрезидентський і проамериканський — знову будуть використані для боротьби за посаду президента.

«Немає різниці між російськими та американськими олігархами»

— Наскільки серйозним чинником на наступних президентських виборах буде вплив Росії?

— Росія, як і американці, розглядає свої інтереси на території України. Невже Москва покине напризволяще всіх тих, кому наші націоналісти продали нашу власність? До речі, кому належить ЛАЗ, Миколаївський глиноземний завод? Росіянам. Чому виборці, які голосували за Ющенка, не скажуть йому: «Це ж за вашого правління почали продавати потужні підприємства Західної України російським олігархам?!»

— Однак якщо праві продали росіянам власність, то чому останні мають боятися приходу Ющенка?

— Для мене немає різниці між російськими та американськими олігархами, бо й ті, й ті експлуатують простих людей. У Росії при владі — представники потужного капіталу. Вони захищатимуть свою власність в Україні.

— Які важелі впливу для цього використовуватимуться?

— Припустімо, потужне підприємство перебуває в іноземній власності. Господар прийде й скаже: «Я знаю, на яких виборчих ділянках ви голосуєте. Якщо буде не той результат, який мені потрібен, я вас завтра звільню». При цьому з робітниками говоритиме українець, якого найняли російські олігархи. Так знищують Україну.

Питання, де КПУ бере гроші, не повинно хвилювати українців

— Партійна робота вимагає коштів. Який річний бюджет КПУ?

— Це не те питання, яке повинно хвилювати багатьох громадян України. Наші можливості у ЗМІ, інших джерелах донесення позиції до громадян обмежені, оскільки ми партія, яка своєю членською базою представляє найчеснішу частину суспільства. Ми живемо за рахунок членських внесків від наших партійців (яких сьогодні сто тисяч) і пожертв громадян. Список людей, які приносять пожертви, регулярно друкуємо в нашій партійній газеті «Комуніст».

— Подейкують, що ви отримуєте фінансову допомогу з Росії.

— Це чистісінька брехня й більше нічого. Коментарі тут зайві.

— Прокоментуйте інформацію про те, що КПУ серед інших організацій з теренів СНД отримувала іракську нафту в обмін на підтримку режиму Хусейна.

— Це повідомлення розраховане на непоінформованого слухача. Хто здійснював блокаду Іраку? Американці. Далі — була програма ООН «Нафта в обмін на продовольство». Хто контролює ООН? Ті самі американці. А в ООН є комітет 661, який контролює діяльність фірм, що вивозять нафту з Іраку... І останнє: чий флот стояв у Середземному морі й заарештовував нафтоналивні судна, що перевозили вантаж, про походження якого США не знали? Американський флот. Цією провокацією американці заявили, що єдиною партією, яка становить для них небезпеку в Україні, є Комуністична партія. І вони почали війну проти КПУ.

— Чи хтось з членів КПУ займався торгівлею нафти за програмою ООН?

— Ні. Проте американці не вибачать нам активної участі в Багдадській конференції щодо врегулювання кризи на Близькому Сході. Усім зрозуміло, що Сполучені Штати ведуть боротьбу за знищення слов’янської та арабської цивілізації.

Дякуємо Іллічу за незалежність!

— У вас тісні відносини з російськими комуністами?

— Так, ми з Геннадієм Зюгановим друзі, а партії постійно обмінюються досвідом.

— У чому ви вбачаєте причину суттєвого зменшення впливу КПРФ?

— Влада, обкрадаючи народ, використовує вкрадені кошти на те, щоб запудрювати людям мізки різними політтехнологіями.

— Ви та деякі інші керівники Компартії справляєте враження сучасних політиків. Однак на сторінках газети «Комуніст» і досі ведеться «нещадна боротьба» з бендерівцями, відчувається ностальгія за радянським минулим. У чому причина такого контрасту?

— Не ми загострюємо відносини, а «Наша Україна» постійно порушує питання реабілітації ОУН-УПА. Складається враження, що «НУ» навмисне розколює Україну. Не ми це робимо. Галичина повинна дякувати КПУ за возз’єднання з Україною. «Злука» 1919 року не мала жодного шансу на реалізацію, бо, за словами Винниченка, УНР вигнали з Києва не «москалі», а київські робітники.

— А як щодо ностальгії?

— Немає там її. Ми чітко усвідомлюємо, що Радянський Союз і соціалістична система зруйновані. Якщо хтось тягне нас до ЄЕС, то ми проти цього. Ми маємо співпрацювати насамперед з країнами СНД, де будемо рівними серед рівних, а не пасти задніх. Тому ми й запропонували братерський союз рівних держав.

— Можливо, проблема комуністів і Росії, і України в тому, що ви намагаєтеся використовувати стереотипи, насаджені за часів Радянського Союзу, замість пропонувати реальну модель майбутнього?

— Наша ідеологія базується на тих людських цінностях, які вироблялися впродовж двох тисяч років. Моральний кодекс будівника комунізму — це фактично виклад християнських цінностей. Ми визнали, що маємо діяти в умовах багатоукладної економіки. Ми говоримо, що є державна власність як основа нашої незалежності, є й приватний капітал, який також має діяти в інтересах усього суспільства. Візьмімо, приміром, рекламу. Чи хтось сьогодні відповідає за нечесну рекламу? Невже немає підстав для цього? Невже комуністи не мають рації, коли говорять, що треба посилювати державний контроль?

— Ви носите значок із зображенням Леніна. Чому саме він є визначною фігурою для українських комуністів, а не, скажімо, лідер української компартії 20-х років минулого століття Микола Скрипник?

— Ідеологію, яку розділяв той самий Скрипник, дали нам у спадщину Ленін, Маркс та Енгельс. Ленін чітко визначив питання щодо національної політики, тому всі галичани повинні носити його портрет до кожного свята і казати: «Дякуємо, Володимире Іллічу, за те, що дали нам незалежність!». У нього чітко вивірена національна політика, при формуванні СРСР він заклав право націй на самовизначення. Ви можете сказати, що Скрипник проводив певну політику щодо української мови. А хіба Ленін не вимагав від комуністів України, щоб вони знали українську мову? Та Ленін перший це питання порушив. В історії компартії були не дуже світлі часи. Щоб не повторювалися ці трагедії, ми говоримо: «Так, вони були, не треба знову їх допускати». Адже ми повинні розуміти, що капітал за надприбутки й матір рідну продасть. Що зараз і роблять олігархи.

---

Досьє

Петро Симоненко народився 1 серпня 1952 року в Донецьку. Одружений, має двох синів. Закінчив Донецький політехнічний інститут, працював конструктором і заввідділом інституту Дондніпрвуглемаш у Донецьку. З 1977 — на комсомольській роботі. Працював другим секретарем Донецького міськкому ЛКСМУ та секретарем Донецького обласного ЛКСМУ. З 1989 року перейшов на партійну роботу в КПРС, працював секретарем з ідеологічної роботи, другим секретарем Донецького обласного комітету КПУ. 1991-1992 роки — заступник генерального директора корпорації Укрвуглемаш. 1993 — перший секретарем Донецького обкому КПУ, у цьому ж році — перший секретар КПУ. З 1994-го обраний народним депутатом. Кандидат у президенти України на виборах 1999 року. У другому турі набрав 37,80% голосів.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар