Палата для Мінфіну: Державні аудитори ставлять діагноз бюджету

Вячеслав ДАРПІНЯНЦ

Рахункова палата готується надати Верховній Раді звіт про використання грошей платників податків за минулий рік. Попередніми результатами перевірок з читачами «Контрактів» ділиться заступник голови Рахункової палати Віталій Мельничук.

Вiталiй Мельничук

Бюджетне балансування

— Мінфін оголосив, що дохідну частину держбюдже-ту-2003 виконали на 103,2%. Опозиційні фракції ВР називають перевиконання плану (на 2-9 млрд грн) концентрацією ресурсу під президентську кампанію. Чи реальна офіційно оголошена сума доходів?

— Офіційно оголошені 55 млрд грн відповідають сумі, що надійшла 2003 року в дохід держави від юридичних та фізичних осіб — платників податків. Щоправда, Мінфін визначав результати виконання дохідної частини бюджету минулого року вельми своєрідно. 17 грудня 2003 року було оголошено, що доходи держбюджету становлять 50,5 млрд грн. 31 грудня міністр фінансів підписав наказ № 711, що дозволяє до 13 січня використовувати казначейські рахунки, відкриті в минулому бюджетному періоді. Інакше кажучи, бюджетний рік, усупереч Конституції, штучно продовжили на тринадцять днів. 13 січня, за даними Мінфіну, доходи держбюджету було виконано на 97%, або 51,7 млрд грн. На день пізніше з’явилася інформація про те, що бюджет виконано на 100% і за доходами, і за витратами. Проте 15 січня Мінфін у зв’язку з «розробленням оновленої стратегії подачі матеріалів» тимчасово припинив публікацію даних про виконання держбюджету, а раніше оприлюднена інформація отримала статус матеріалів оперативного моніторингу. Таким чином, до 27 січня (коли Держказначейство визначило виконання доходів держбюджету в розмірі 55 млрд грн) параметри виконання бюджету були відомі лише декому.

— Що стоїть за пролонгацією бюджетного року — бажання формально перевиконати бюджет чи щось інше?

— Не в цьому суть. Набагато цікавіше — природа платежів до бюджету і з бюджету, здійснених до 26 січня. Чи не було серед них, наприклад, трансакцій з погашення заборгованості держави з ПДВ перед окремими підприємствами, які не хочуть брати урядові ОВДП? Чи не було великих непередбачених видатків? Це ще має бути з’ясовано. Наразі можна говорити лише про факт штучної пролонгації бюджетного року.

— І все ж, чи йдеться про передвиборчу концентрацію бюджетного ресурсу?

— Станом на 17 грудня 2003 року на рахунках Держказначейства сформувалися значні залишки коштів — близько 5,7 млрд грн. Мінфін обіцяв освоїти ці гроші до кінця року. Парламентарії, своєю чергою, наполягали на необхідності обліку ймовірних залишків у доходах держбюджету-2004. За підсумками року Мінфін офіційно заявив: держбюджет-2003 виконано з дозволеним дефіцитом в один мільярд. Однак уважне вивчення звіту Держказначейства викликає підозри в тому, що бюджет виконано не з дефіцитом, а з профіцитом приблизно в 2 млрд грн. Не хотів би робити передчасних висновків, оскільки інформація дуже серйозна й потребує детальної перевірки, але диму без вогню, як відомо, не буває.

Ексклюзивно і в кредит

— Чи залежить наповнення держбюджету від домовленостей держави з великими платниками?

— Загалом дивна формула — домовленість держави з великими платниками. А як же рівність усіх платників податків перед Конституцією і законами? В Україні є багато підприємств, яким дозволено не платити до бюджету. До кінця минулого року податкова недоїмка зросла до 14,2 млрд грн. І це незважаючи на те, що уряд і ДПАУ з цією недоїмкою «борються щосили».

— Можете назвати топ-недоплатників 2003 року?

— Торік держава списала близько 3 млрд грн недоїмки, зокрема 1,3 млрд грн з ПДВ, 240 млн грн за акцизами, 917 млн грн за податком на прибуток. Як люди тільки примудряються не платити ПДВ й акцизи? Адже це ж податки на споживання! Причому вельми цікаво, що міць податкової адміністрації на таких неплатників зазвичай не поширюється. Я, наприклад, якось забув вчасно заплатити земельний податок в сумі 24 грн (бюджет-2003 за цією статтею не дорахувався 525 млн грн), і мені районна податкова прислала таке грізне попередження, що просто мурашки по шкірі. Заплатив. А є в Україні такі відважні громадяни, які навіть податок на прибуток не платять: 2003-го за цим податком до держбюджету не надійшло 4,21 млрд грн. Щодо поіменного списку, ДПАУ його поки що не надала. Напевно, вважає цю інформацію такою, що не заслуговує уваги.

— А кредити, взяті під гарантії уряду, як і раніше, не гасять?

— Сьогодні заборгованість перед бюджетом за такими кредитами (більш як 9 млрд грн) мають 54 фірми. Причому суму заборгованості можна сміливо множити на два, оскільки Мінфін, який у середині 90-х щедро забезпечував державними гарантіями «правильні» підприємства, ці борги перед бюджетом не індексував. Натомість з боржниками велася «активна» боротьба, прем’єри проводили «штабні навчання», всеукраїнські наради. Результати наших перевірок свідчать: щонайменше вісім з десяти кредитів під гарантії держави використовувалися неефективно. Інакше кажучи, їх брали, щоб ніколи не повернути.

— Вас не дивує, що рік економічного зростання не було використано для зниження боргової залежності України?

— Інструменти зовнішніх і внутрішніх позик, починаючи з сумнозвісної обваленої практики ОВДП 1997 року, стали самодостатніми, немов би відділеними від держбюджету. Так, торік держава залучила на внутрішньому ринку 1,2 млрд, а погасила — 2,2 млрд грн. Щоб урятувати положення, збільшили обсяги зовнішніх позик. Схоже, що боргове колесо, яке розкручується (як у анекдоті «досить, тату, продавати — нічим здачу видавати»), комусь дуже подобається.

— Торік Кабмін позичав гроші у Світового банку на модернізацію ДПАУ, підтримку малого й середнього бізнесу тощо. Наскільки ефективно використовують позики в межах апріорі сумнівних програм?

— Наші перевірки показали, що з понад 20 проектів СБ лише один був ефективним, до того ж лише тому, що його реалізацію курирував держбанк, а не Мінфін. Природа неефективного використання кредитів Світового банку така сама, як і природа використання кредитів під урядові гарантії. Очевидно, що Світовий банк не цікавить, на що українська сторона витратила гроші. Для СБ важливі передусім гарантії повернення позик і, звичайно ж, виконання попередніх умов, під які дають позику. Держава чітко виконує умови й обслуговує свої зобов’язання, натомість розпорядники коштів та їхні підрядники зобов’язані лише перед бюджетом, а не перед Світовим банком.

Галузевий зріз

— Про що свідчать результати перевірок програм бюджетного фінансування вугільної галузі?

— Вугільна галузь одержує величезні дотації (цього року на неї в бюджеті передбачено близько 4 млрд грн, минулого — 2,9 млрд грн). Дотації направляють на програми підтримки галузі, реструктуризацію, здешевлення собівартості вугілля. Результати перевірок минулих років свідчать про наявність серйозних проблем і з доцільністю, і з конкретним використанням бюджетних коштів. Наприклад, зі 103 шахт, що підлягають закриттю, було закрито лише вісім, але й там тривають роботи.

— Авторитет парламентських і урядових лобістів шахтарських інтересів вас не бентежить?

— Ми перевіряємо не конкретних людей, а використання державних коштів. Нас цікавить передусім законність і доцільність використання грошей платників податків. А урядові чиновники — українські громадяни, і вони, певно, також хочуть знати справжнє положення справ з використанням громадських грошей.

— У яких галузях української економіки бюджетні кошти використовують з найменшим ККД?

— До бюджетних грошей ставляться не як до своїх, а як до чужих. Звідси й низький ККД у вугільній галузі, АПК, енергетиці, соціальній сфері.

— Чим потішили соціально орієнтовані позабюджетні фонди?

— В Україні таких фондів чотири, у тому числі Пенсійний. За рахунок відрахувань з фондів заробітної плати держава торік акумулювала там серйозний ресурс: близько 24,7 млрд грн мало надійти до Пенсійного фонду, 2,7 млрд — до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 1,2 млрд — до Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, 2,2 млрд — до Фонду обов’язкового державного соцстрахування на випадок безробіття.

На жаль, названі фонди ще не подали звіти про використання отриманих коштів, про ціну позабюджетного адміністрування, а також про те, в цінні папери яких банків вкладаються гроші. До речі, в усіх державах світу (крім України і, напевно, країн Африки) річні кошториси соціальних фондів, як і державний бюджет, затверджуються законом. А в Україні правління фондів все регулюють в закритому чи напівзакритому режимі.

Місцеві таємниці

— Держава створює НАК «Енергетична компанія України». Хто, на вашу думку, має найбільшу вигоду від експлуатації національних компаній?

— Якість контролю над національними компаніями, казенними й державними підприємствами в Україні, не дуже втішає. Досить сказати, що більшість НАКів і ДАКів (усього таких 32) не затвердили в Мінфіні фінансові плани на цей рік. Упевнений, що в балансі цих компаній є багато пікантних подробиць, вивчення яких порушило б низку серйозних питань.

— Яких саме?

— Приміром, чи вигідно державі, щоб окремі підприємства були цехами національних компаній? Як це позначається на рентабельності «дочірних» і національних компаній? Гадаю, тут є низка проблем.

— Чи справді поширене прокручування бюджетних коштів через НАКи з подальшим перекиданням дебіторської заборгованості на їхні дочірні підприємства?

— Практика вимивання бюджетних коштів шляхом штучно створюваної дебіторської заборгованості існує. По-перше, тому, що більшість національних компаній демонструють явно занижені прибутки. А по-друге, структура пасивів таких компаній просто дивує. У процесі перевірки (пов’язаної з держзамовленнями) однієї з компаній з транспортування нафти ми мали можливість уважніше ознайомитися з її балансом. Було виявлено давню дебіторську заборгованість на сотні мільйонів гривень, створену, схоже, навмисне. Однак цей окремий випадок виявлення — швидше виняток. Зазвичай до балансів національних компаній підпускають лише податкову, до того ж із застереженнями. Я сумніваюся, що Україна може сьогодні ефективно керувати великими компаніями. Наразі принаймні позитивних прикладів не було. Аналізуючи стан державних фінансів, я бачу не хороші фінансові рішення, а гру в цифри, підтасовування, половинчастість, схрещення бізнесу й держави, брак прозорості й підзвітності.

— Скільки повідомлень за підсумками торішніх перевірок уже направлено до правоохоронних органів? Як реагує на них Генпрокуратура?

— Реакція буває різною. Наприклад, наші матеріали щодо результатів виконання держбюджету-2002 лежали в прокуратурі близько півроку, а потім чомусь «вистрілили». Буває так, що реакції правоохоронних органів на наші звертання немає, а буває — навпаки. Щодо минулого року, ми направили до правоохоронних органів 22 матеріали, але каральні функції — не головне в нашій роботі.

— Який регіон України найпроблемніший з погляду використання бюджетних коштів?

— Це дивно, але незалежний аудит коштів місцевих бюджетів держава не здійснює. Використання таких коштів у регіонах контролює урядова служба — ГоловКРУ, причому не в повному обсязі.

— А хто контролює використання коштів Рахунковою палатою?

— Рахункова палата підзвітна Верховній Раді. За допомогою внутрішнього аудиту здійснюємо самоконтроль, за результатами якого вживаємо заходів.

— А факти порушень були?

— Були, але не настільки серйозні, щоб їх не можна було виправити.

---

Як Мінфін держбюджет виконував

*На 1 грудня 2003 року

За даними Мінфіну

Гроші, що пройшли через «державні руки», млрд грн

*Очікуване надходження згідно розрахунків Кабінету Міністрів України

Дані Рахункової палати за 2003 рік

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар