Євросоюз девальвував США

Сергій ХУДОЛЄЙ

Міністри фінансів і голови центральних банків країн G-7 не змогли домовитися про єдину валютну політику. Долар залишиться слабким, що цілком влаштовує США.

Результатів засідання, яке відбулося 7 лютого у Бока-Ратоні (Флорида, США), фінансисти очікували з нетерпінням, оскільки саме від них залежить подальша поведінка курсів євро та долара, послаблення чи посилення позицій європейських експортерів на зовнішніх ринках. Ще в середині січня європейські чиновники розкритикували надмірне, невиправдане зростання курсу європейської валюти та негативний вплив цього процесу на економіку країн ЄС. Прем’єр-міністр Франції Франсіс Маєр тоді заявив: «Стабільність — це мрія.

У нас є ринки, які нестабільні. Тому їх потрібно дещо обмежити». Тоді ж у виступах західноєвропейських чиновників прозвучали посилання на G-7 як силу, яка може взяти на себе вирішення цього завдання. Міністр фінансів Бельгії Дідьє Рейндер навіть заявив, що «велика сімка» уважно відстежуватиме ситуацію на валютних ринках, прагнучи досягти незначного коливання валютних курсів. Це висловлювання учасники ринку сприйняли як високу ймовірність проведення валютної інтервенції європейськими центробанками з метою обмеження стрімкого зростання курсу євро щодо долара. Очікувалося, що все це знайде відображення в тексті підсумкового комюніке.

Показово, що водночас на ринку почастішали коментарі центральних банків країн ЄС про необхідність продажу євро, відмову Єврокомісії від традиційного постулату «сильний і стабільний євро в інтересах Єврозони». На відміну від грошової влади країн ЄС, Банк Японії віддав перевагу справі, а не словам. Лише в січні він провів інтервенцію на суму $67 млрд, що становить 20% ВВП країни за такий самий період (за весь минулий рік японці скупили $192 млрд).

На відміну від офіційних осіб європейських держав, фінансова влада США вирішила не втручатися в полеміку, що розгорнулася. Секретар Казначейства США Джон Сноу відбувся традиційними й незначними заявами про те, що сильний долар нібито в інтересах Сполучених Штатів. До того ж представники монетарної влади Штатів дружно повторювали, що валютні курси мають визначатися ринком. Але справжні інтереси виявилися в зверненні американських ділових кіл до свого міністра фінансів напередодні засідання. Коаліція, що об’єднує асоціації промислових і сільськогосподарських компаній США, закликала Сноу не піддаватися тиску Європи й не проводити валютну інтервенцію з метою посилення долара. На думку бізнесменів, курс долара був надто переоцінений і лише нещодавно повернувся до середніх показників за останні 30 років.

Нульовий результат

7 лютого на світло з’явилося нове, дипломатично правильне й збалансоване комюніке засідання міністрів фінансів, яке визначає розвиток ситуації принаймні на півроку. Зміст його такий: «Ми підтверджуємо, що обмінні курси мають відображати фундаментальні економічні чинники. Надмірні коливання та неорганізований рух обмінних курсів небажані для економічного зростання. Ми пильно стежитимемо за валютним ринком і співпрацюватимемо в необхідних обсягах. У зв’язку з цим підкреслимо, що більша гнучкість обмінних курсів бажана для тих великих країн і регіонів, де її немає. Це потрібно для плавної й загальної оптимізації міжнародної фінансової системи за допомогою ринкових механізмів».

Зміст розчарував валютних спекулянтів, які очікували заяви про інтервенції, що здатні втримати зміцнення євро, чи, навпаки, згоду європейських лідерів з позицією США ослабити долар. Обтічність прийнятого формулювання багато аналітиків схильні трактувати як стабілізацію курсу долара щодо євро в короткостроковій перспективі. Питання в тому, як довго утримуватиметься затишшя на валютних ринках. Адже передумови девальвації американської валюти все ще залишаються. Дефіцит бюджету США продовжує зростати — 2004-го він, за попередніми оцінками, становитиме понад $520 млрд. Сальдо платіжного балансу також викликає серйозні занепокоєння. При цьому базова ставка в ЄС, як і раніше, вдвічі перевищує облікову ставку в США, що перетікання капіталу на користь європейських ринків.

Висока ймовірність зниження курсу долара опосередковано підтверджується й відмовою грошової влади США та ЄС від проведення валютної інтервенції. Масований продаж євро проти долара може бути ефективним лише за умови скоординованих дій обох сторін. Причому найбільший результат від інтервенцій відбувається тоді, коли ринкова тенденція вже завершується. Показовий приклад вересня 2000 року, коли провідні центробанки підтримали європейську валюту. І хоча за місяць, 26 жовтня, курс євро досяг рекордно низької позначки 0,8231 EUR/USD, подальше зниження було зупинено.

Результат лютневої зустрічі можна розцінювати як нульовий. Сторони залишилися на колишніх позиціях, а розчарування валютних спекулянтів швидко зникло. З минулого вівторка знову поновилося зростання курсу євро щодо долара. Хоча європейській валюті все-таки не вдалося взяти бастіон 1,28 USD/EUR.

Назад у майбутнє

Міністри фінансів країн великої сімки не вперше намагаються вирішити дилему девальвації чи ревальвації євро. Першу спробу внести ясність в курсоутворення було зроблено трохи більше року тому на зустрічі фінансистів G-7 у Дубаї (ОАЕ). Тоді, не без потужної підтримки представників США, у текст остаточного комюніке потрапила фраза про необхідність «більшої гнучкості» на валютному ринку. Фразу ділери сприйняли однозначно — «долар не підтримуватимуть». До чого це призвело — відомо. За минулий рік курс долара до євро знизився на 26% й на 9,6% до єни. Для орієнтованих на зовнішні ринки економік Японії та країн Єврозони зростання курсів національних валют призвело до збільшення вартості експортованих товарів й відповідно до послаблення позицій експортерів на зовнішніх ринках. І це тоді, коли в Японії та країнах ЄС уже давно почався процес зниження споживчого попиту, чого не скажеш про США.

Своєю чергою, для американських виробників падіння курсу долара мало прямо протилежний ефект. Споживачі відмовилися від іноземних товарів на користь вітчизняних, які до того ж, подешевшали на міжнародних ринках. Ці процеси сприятливо вплинули на економіку США, що відновлюється після рецесії. Адміністрація Буша зробила ставку на плавне ослаблення долара як додатковий інструмент відновлення виробництва й зайнятості в США. При цьому американці не допустили поширення хворобливого ефекту на свій ринок облігацій та акцій. Очевидно, незадоволення ЄС та Японії ефектом вересневого засідання стало поштовхом для організації нової зустрічі міністрів фінансів і голів центральних банків країн. Однак надії, що покладалися на неї, знову не виправдалися.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар