|
|
|||||
| 21 Листопад 2008, П'ятниця |
|
Українською На русском | ||||
![]() |
Ділові новини | Прес релізи | Бізнес-події | Форум | Власний рахунок | Авто | Нерухомість | Робота |
| Український дiловий тижневик "Контракти" / № 07 вiд 16-02-2004 | РЕКЛАМА | ПЕРЕДПЛАТА 2009 | ||
|
Дозвольте доповісти, пане-товаришу?Останнім часом мені подобається наша армія. І не тому, що вже не доведеться в ній служити. І зовсім не тому, що Міністерство оборони на всі сто відсотків виконало минулорічний бюджет. Навіть не тому, що наші військовики в Іраку показують чудеса доблесті за зарплату в N разів меншу, ніж американці чи ті самі поляки. Ні. Мені подобається наша армія, бо в ній стало менше «снайперів». Будинки собі стоять, літаки над Україною літають, і нікому до цього немає діла. Інколи навіть складається враження, що бойові навчання в нас уже не проводять. Дивно якось.
Звичайно, армія — це пряме відображення суспільства в цілому. А наше суспільство, дозвольте запитати, куди прагне: в ЄЕП чи в ЄС? От від цього й залежить, будуть в армії товариші чи панове. З іншого боку, якщо вже щось і змінювати, то кардинально, а не задовольнятися половинчастими рішеннями. Чому б відразу не прийняти звертання «сер» і на цьому заспокоїтися. Звучало б так: верховний головнокомандувач сер Кучма прийняв міністра оборони сера Марчука, і вони трохи посперечалися на військову тематику. Хіба не солідно? Якщо брати до уваги історичний контекст, то варто було б повчитися в запорозьких козаків. Проблем із звертанням у них не було. Називали вони своїх побратимів пане-товаришу і голови не сушили. Шанобливо і водночас просто. Чому б не взяти за приклад? Я далекий від думки, що тільки та чи інша форма звертання якось впливає на загальну обороноздатність армії. Очевидно, ні. Проте показувати «чудеса героїзму» чи просто добросовісно виконувати свою роботу можна тільки тоді, коли знаєш, чи свою Батьківщину ти захищаєш.
|
|
|
|
|
|
Редакцiя: т/ф:(044) 391-51-75. Iнтернет-проект: |
|