Рік Росії в Україні — вечір Грузії в Росії

Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ

Що подивовує у російському «політикумі», то це його несподівані «обмовки», які, як твердять психоаналітики, негайно й дуже точно сигналізують про реальний стан «підсвідомості», що зазвичай замаскований під тією чи іншою нібито лояльною риторикою. Отож дружба Росії з Україною. Щасливі роковини Переяславської угоди. І таке інше. Відповідно й присутність російського міністра зовнішніх справ (під час відомих тбіліських справ) — у Грузії. Його солодке нагадування про своє напівгрузинське походження. Про традиційну російсько-грузинську приязнь, а по тому — участь російських гостей в інавгурації Михаїла Саакашвілі. Словом, як сказав поет, «все понятно, все на русском языке».

А по тому. Московський канал «ОРТ», зв’язок якого з офіціозом ніхто, зокрема й канал, не приховує. «Однако» — особливий додаток до зовсім уже офіціозного «Времени». Цього разу телеведучий — Михаїл Леонтьєв про ту інавгурацію Михаїла Саакашвілі. Виявляється:

— інавгурація президента країни-сусіда мала «африканський», себто варварський і просто дикунський характер;

— кількість голосів, поданих на виборах за кандидата-переможця, — сумнівна, фальсифікована і просто, як усе у тих грузинів, нерозумно-міфологічна;

— президент Саакашвілі — двійник центрально-африканського «імператора» Бокасси, дикуна-людожера; Грузія ж відповідно — двійниця тієї фантомної імперії;

— словом, на південь від Росії є якась надсумнівна країна із сумнівними президентами — діючим, колишнім тощо.

І все це супроводжувалося кадрами-цитатами із славнозвісного антисталінського грузинського фільму «Покаяння», де хтось когось б’є, катує, принижує. І все це не чиясь телегалюцинація, а звичайне й звичне «жанрове» доповнення до «Времени» — «Однако».

Однак...

У тих телекартинках екс-імперія проговорилась у граничному режимі. З одного боку — солодка риторика, а з другого — ультраагресивний телехам, який, немов між іншим, принижує сусідню країну, її важкі колізії, саму драму її історії, колись наглухо запечатану в ту імперію. Принижує сьогодні суто словесно. А завтра?

Про яку ж «дружбу», «приязнь», «співпрацю» можна говорити після того, м’яко кажучи, телевізійного інциденту?

І останнє. Добродій Михаїл Леонтьєв ставиться до Михаїла Саакашвілі та його співвітчизників набагато лояльніше, ніж до України та українців...

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар