Безпосередні відносини

Олена ДЬОМІНА

Новий Цивільний і Господарський кодекси запропонували українському бізнесу нову модель відносин довірителя й посередника

Олег Бойко

Про нові можливості посередницької діяльності та зниження ризиків, пов’язаних з цим видом господарської діяльності, розповідає Олег Бойко, президент Центру суспільно-правових досліджень.

Більше прав — більше ризиків

Почнемо з того, що ЦК містить кілька новацій, які значно розширюють можливі варіанти співпраці посередників і їхніх клієнтів. З одного боку, така позиція законодавців має сподобатися бізнесу, з іншого — компаніям доведеться враховувати нові бізнес-ризики, пов’язані з додатковою свободою підприємницьких дій. Приміром, положення ст. 1000 передбачає виключне право повіреного на здійснення всіх або частини юридичних дій, передбачених угодою. Це означає, що сторони в угоді можуть визначити: лише повірений на певний час і на певній території має право на здійснення тих чи тих дій. Причому на момент дії цього положення передавати ці повноваження іншій особі забороняється. Щоб уникнути неоднозначного тлумачення угоди і, як наслідок, можливого з’ясування відносин у суді, партнери мають докладно описати всі свої дії, що виконуються в межах укладеної угоди.

Йдемо далі. Цивільний кодекс зобов’язує посередника особисто виконати дане йому доручення. Передоручати іншому взяті на себе зобов’язання не можна. Винятком з цього правила є випадки, коли: таку можливість передбачено угодою; посередник змушений вдатися до цього, наприклад, з метою охорони інтересів довірителя. Варто сказати, що в цих ситуаціях посередник відповідає вже не за дії «заступника», а лише за його вибір. До того ж не у всіх випадках. Повірений не відповідатиме ні за вибір заступника, ні за його дії, якщо заступника було вказано в угоді доручення. Можливість зниження ризиків посередника тут очевидна — їм краще перестраховуватися на випадок форс-мажорних обставин і передбачити в угоді можливість передоручення із зазначенням конкретного виконавця.

Угоди комісії за новими правилами

Найчастіше посередники оформлюють свої відносини з клієнтом в угодах комісії і доручення. Нові кодекси зберегли можливість роботи за цими видами угод, змінивши при цьому деякі умови їхнього укладання й виконання. Крім окремих юридичних уточнень тих чи інших формулювань і правил, законодавці внесли у кодекси й деякі суттєві новації.

Якщо говорити про угоди комісії, то це стосується передусім встановлення комісійної плати. ЦК дає комісіонеру право отримати її і тоді, коли угоду не було виконано з причин, що не залежать від комітента, а також якщо до розірвання угоди чи односторонньої відмови від неї комісії він здійснив фактичні дії щодо виконання умов контракту. Крім того, в новому ЦК немає раніше наявної заборони визначати комісійну винагороду у вигляді різниці між призначеною комітентом ціною і тією, за якою комісіонер здійснює операцію і яка є вигіднішою. Цілком очевидно, що такі новації сприятимуть встановленню компаніями-комісіонерами чіткішого контролю за власними фінансовими потоками. До того ж оновлене правове поле допоможе їм знизити можливі ризики втрати частки прибутку через некоректну поведінку партнера.

Кілька слів про законодавчі нововведення в частині виконання угод комісії. Тепер закон не покладає на комітента обов’язок давати комісіонеру докладні вказівки щодо умов і змісту подальших операцій, що проводяться посередником у межах виконання контракту. Зрозуміло, що це означає додаткову свободу дій комісіонерів, якщо, звичайно, в угоді комісії заздалегідь не буде передбачено ті чи інші вказівки комітента. Щоправда, відтепер стає неможливим розрахунок комісіонера з комітентом власними коштами, інакше кажучи, до отримання оплати від покупця. А якщо врахувати, що ЦК не містить норми про аванси, дострокових розрахунків у цьому випадку бути не може. У крайньому разі можна поручитися за виконання даної операції третьою особою.

Проте разом з новими можливостями посередники отримали й нові обмеження. Наприклад, ЦК (ст. 1016) передбачає відповідальність комісіонера перед комітентом у разі невиконання третьою особою своїх обов’язків, якщо комісіонер був необачний у виборі особи чи поручителя за виконання договору. При цьому закон не дає чітких критеріїв такої «необачності», що ускладнює можливість «мирного» розв’язання спірних питань між партнерами і розгляд тих чи інших конфліктів у судах. Крім того, в ЦК (ст. 1017) передбачено посилення відповідальності комісіонера, який продав майно за нижчою ціною: він не несе відповідальності лише за умови надання доказів не тільки про неможливість продажу за узгодженою ціною, а й за змоги переконати суд, що не мав можливості отримати попередньої згоди комітента (якщо отримання такої згоди входило до його обов’язків). У цьому разі вельми цікаво, на чиєму боці будуть судді, якщо, приміром, посередник отримав потрібну згоду по телефону чи електронною поштою. Зниження ризиків — отримання письмової згоди.

Як правильно представляти інтереси партнера

Щодо нових правил дії угод доручення потрібно сказати, що подібні контракти, по суті, є угодами про представництво однієї особи від імені іншої. А отже, функціонувати такі угоди мають ще й відповідно до правил ЦК, що стосуються представництва. До речі, ЦК передбачає таке нововведення як комерційне представництво.

Специфіка комерційного представництва полягає в тому, що зазвичай воно не безплатне. Крім того, комерційний представник має право водночас представляти кілька сторін операції, що раніше було неможливо. ЦК припускає встановлення законом спеціальних правил про комерційне представництво у певній сфері підприємницької діяльності. Обов’язки повіреного Кодекс майже не змінив. Новим є лише його обов’язок після виконання доручення або у разі припинення угоди доручення до її виконання відразу ж повернути довірителю довіреність, термін дії якої ще не скінчився.

Для припинення дії угоди доручення, в якій повірений діє як підприємець, встановлено особливе правило: сторона, яка відмовляється від угоди, має попередити іншу сторону про відмову не пізніше як за один місяць, якщо угодою не встановлено триваліший термін. Новелою є також вказівка, що без такого попереднього повідомлення довіритель має право відмовитися від угоди доручення у разі ліквідації юридичної особи, яка є комерційним представником.

Показово, що відмова довірителя від угоди доручення, як і відмова повіреного від виконання за угодою, не є підставою для відшкодування збитків, заподіяних повіреному через припинення угоди. Це правило має три винятки: 1) якщо повірений діяв як комерційний представник — у цьому разі він має право на відшкодування втраченої вигоди; 2) відмова повіреного від угоди за умов, коли довіритель позбавлений можливості в інший спосіб забезпечити свої інтереси; 3) відмова від угоди повіреного, якщо він виступає як комерційний представник.

Гарантія якості

Посередникам треба уважно перечитати статтю 300 ГК. Вона регламентує відносини передоручення. На відміну від ЦК, вона містить суворе правило, за яким комерційний агент зобов’язаний особисто виконувати дії, на які його вповноважили. Водночас ГК передбачає можливість виплатити комерційному агентові винагороду, якщо він гарантує виконання оборудки, укладеної ним в інтересах довірителя, якого він представляє. Тобто йдеться про додаткову винагороду посередникові. Однак тут на довірителя очікує пастка у вигляді суперечностей нових ЦК і ГК. Цивільний кодекс вказує, що гарантувати виконання боржником своїх обов’язків перед кредитором, або ж суб’єктом, якого представляє комерційний агент, можуть лише банк, страхова компанія чи інша фінансова установа. Ані брокер, ані дилер, ані торговий дім такого статусу не мають. Тому краще утриматися від надання комерційному агентові права гарантувати виконання укладеної за його участі оборудки. І одна з найголовніших умов, що вибудовують систему відносин між поручителем і посередником: умова угоди комісії. А це повна інформація про майно, яке комісіонер зобов’язується купити чи продати. Без цих умов навіть скрупульозно прописана угода нечинна.

Агентська угода чи комерційне посередництво

У Господарському кодексі прописано умови комерційного посередництва. ГК вирішив потішити посередників можливістю укладати ще один вид угод — агентський. Якщо за угодою доручення повіреною особою може бути й фізична особа, то комерційне посередництво передбачає участь лише підприємця. Найчастіше агентами виступають брокери, дилери, торгові дома, але ними можуть бути й фінансові організації. У будь-якій агентській угоді обов’язково слід обумовити сферу, характер і порядок здійснення комерційним агентом посередницьких послуг, права й обов’язки сторін, умови й розмір винагороди комерційному агенту, територію і термін дії угоди, санкції у разі порушення її умов. Господарський кодекс на відміну від Цивільного ставить жорсткіші умови угоди. Тому право визначити, якою нормативною базою керуватися в укладанні угоди комерційного представництва, належить бізнес-партнерам.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар