Гроші на асфальті

Ольга ШВАГУЛЯК-ШОСТАК

Якби власники автомобілів, як на Заході, справно платили за паркування, довкола цього бізнесу зчинився б справжній бум. Сучасний паркінговий бізнес в Україні має два сценарії розвитку. Частина підприємств, які не можуть налагодити грошову віддачу від клієнта, сходять з дистанції. Зате ті, хто в різні способи налагоджує розрахунковий контакт з власниками авт, одержують на паркуванні чималі прибутки.

Початкові вкладення — мінімальні, прибутки іноді — теж

Правила гри диктує місцева влада

Бізнес на паркуванні безпосередньо залежить від правил гри, які встановлює для нього місцева влада. І почасти ці правила надто різняться, оскільки в них ураховується «місцева специфіка». Відтак організація бізнесу на паркуванні у столиці дещо відрізняється від його організації, приміром, у Черкасах. Це основний нюанс, який треба враховувати. Природний інтерес підприємців до паркінгового бізнесу офіційно закріпили рішення місцевої влади. Зокрема, у Львові паркінгову справу «легалізувала» 1999 року ухвала міськради, згідно з якою було створено майже сотню паркувальних зон.

Однак, незважаючи на велику ринкову пропозицію, підприємницький ентузіазм стримували два головні чинники: недосконала схема розрахунків з містом і низька «фінансова дисципліна» власників автомобілів. Паркувальні фірми мусили перераховувати весь виторг в місцевий бюджет, а потім очікувати повернення своєї частки в 40%. Зазвичай вона так і не «реверсувала» до кас підприємств. Тому обсяги перерахованих сум до міської скарбниці поступово зменшувалися. Допоки місто не змінило правил гри. Влада переглянула і сформувала нову карту зон паркування: зменшила їхню кількість до сорока і з’єднала сусідні ділянки в «пакети» для зручності обслуговування.

Торік у Львові відбулося 12 конкурсів, які визначили 16 фірм паркувальників. Найбільшу зацікавленість претенденти продемонстрували до центральних майданчиків, які могли вмістити більш як десять автомобілів, тоді як зони малої місткості — до десяти авто — взагалі не мали попиту. Однак, як з’ясувалося в процесі експлуатації, навіть виграшні, на перший погляд, за дислокацією зони на практиці виявилися збитковими: клієнти «крутих» фірм або правоохоронних структур, розташованих у радіусі паркінгів, відмовлялися платити за стоянку авт. У підсумку чотири паркувальники, які отримали ніби-то «ходові» ділянки в центрі Львова, взагалі відмовилися від їхньої експлуатації. Подібна ситуація спостерігається при проведенні конкурсів і в інших обласних центрах.

Бюрократичні процедури — мінімальні

Найсприятливіший етап в організації паркувального бізнесу, як стверджують підприємці, — його легалізація. Якщо, приміром, для спорідненого виду діяльності — відкриття автостоянок — потрібно пройти низку бюрократичних процедур і отримати дозвіл багатьох інстанцій — починаючи з управління земельних ресурсів і закінчуючи санепідемстанцією — з усіма фінансовими наслідками, то для паркувальної справи достатньо виграти конкурс і оформити договірні відносини з управлінням транспорту і зв’язку міської ради. Як правило, термін цієї домовленості діє один рік з правом продовжити його, написавши лист-прохання.

За словами Андрія Швайка, головного спеціаліста управління транспорту і зв’язку Львівської міськради, відносини з ДАІ у цьому разі у фірм-паркувальників зводяться до мінімуму — представник міліцейської структури обов’язково входить до складу конкурсної комісії, а відтак не має підстав встромляти палиці в колеса переможцю тендера. Після конкурсу управління транспорту та зв’язку відправляє виготовлений ним паспорт паркінгу на погодження в ДАІ. Потім підприємство сплачує автоінспекції за послуги в межах 400-500 грн. Додатково паркувальник замовляє в спеціалізованій фірмі дорожний знак, який інформує про паркувальну зону, і нанесення дорожної розмітки та вмикає зелене світло для клієнтів.

Евакуатори стимулюють платежі?

Найбільшою проблемою в цьому бізнесі є отримання від автомобілістів плати за паркування. Оскільки паркувальний збір не зараховують до сфери податків, ефективно впливати на неплатників не можуть навіть податківці. Питання розрахунків у кожному місті вирішують по-різному. Влада Львова, наприклад, вдалася до ходу, який хоча б якось поліпшив розрахунки: було внесено зміни в «Правила благоустрою і утримання території Львова». У цьому документі паркувальників прирівняли до осіб, які мають право складати протоколи про адмінпорушення. Щоправда, для цього потрібна присутність щонайменше трьох осіб. Крім того, водій-порушник має пред’явити документи, що посвідчують його особу. Якщо за цих умов протокол вдається скласти, його направляють до ДАІ. Міліція знаходить власника автомобіля-неплатника й передає протокол у райадміністрацію на адмінкомісію. За законом лише вона може накласти штраф, що становить від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17-51 грн). Утім, покараний може оскаржити протокол у суді, а нетутешній (з іншого регіону) автомобіліст загалом легко уникнути санкцій.

Ще одна спроба притиснути львівських власників авт задля розвитку паркувального бізнесу — нове рішення Львівського міськвиконкому «Про заходи щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на вулицях міста», яке незабаром набере чинності. Позаяк українське законодавство забороняє забирати права у водіїв, знімати номерні знаки тощо, чиновники вирішили стимулювати власників авт до користування паркінгами під гаслом небезпеки для жителів міста їхніх хаотичних паркувань. Уже підготовлено довжелезний перелік вулиць, де заборонено стоянку, крім, звичайно, паркувальних зон. Транспортні засоби, що насміляться порушити цей порядок, будуть евакуйовані. Визначено також приватні фірми, які на цьому робитимуть бізнес. Зараз чиновники розробляють механізм проплати за примусове вивезення автомобілів.

Доходи міста й паркувальника: 51% на 49%

Кожна зароблена на паркуванні гривня ділиться між містом і паркувальником у пропорції відповідно 51 до 49 копійок. Крім того, фірма має свій план перед міським бюджетом, який вираховують за спеціальною формулою, і він становить не менше 2 грн за одне паркувальне місце впродовж доби. Оператори ринку виконують сьогодні муніципальні завдання на 80-100%.

Пріоритетне право обслуговувати паркінг мають ті підприємства та організації, перед офісами яких розташовано паркувальні місця. Особлива лояльність влади до них пояснюється грошовим результатом: незалежно від кількості клієнтів ці структури платять місту за паркування за повною плановою програмою. Тому вони можуть працювати на свої внутрішні потреби — припарковувати автомобілі працівників чи клієнтів, встановивши обмежувальні знаки для іншого транспорту. Щоправда, монтаж металевих запобіжників треба узгодити з міською архітектурою. Сьогодні у Львові налічується не більше десяти структур, що взяли під опіку частину міської території: банки, готель, бізнес-центр.

Огорожа з відеоспостереженням — запорука виторгу

Збитковий паркінг на 30 місць, який раніше обслуговували львівські муніципали, бізнес-центр «НТОН» узяв під свою «юрисдикцію» в листопаді минулого року. Головний мотив такого кроку — забезпечити клієнтів стоянкою й певною мірою убезпечити їхні автомобілі.

Як розповів «Контрактам» Олег Береза, менеджер з розвитку бізнес-центру «НТОН», єдиним правильним рішенням для конструктивного вирішення цієї проблеми й гарантованого отримання коштів стало грунтовне облаштування паркінгу, яке коштувало 18 тисяч у. о. Майданчик для паркування обнесли тимчасовою огорожею, на в’їзді-виїзді поставили шлагбаум, встановили дві будки, систему відеоспостереження, вишколили персонал, одягли його у фірмовий стрій. Працюють тут позмінно дев’ять паркувальників, зокрема й один начальник. Заради додаткової зручності клієнтів і посилення контролю за грошовими надходженнями запропоновано кількарівневу систему розрахунків, у якій використовують картки: разова годинна стоянка коштує дві гривні, місячна картка на денне «пришвартування» машин — 300 грн, нічне — 250 грн, цілодобове — 500 грн. Для своїх працівників і клієнтів ціни вдвічі менші. Для вдосконалення процесу розрахунків і додаткового контролю при в’їзді на паркінг буде встановлено зчитувач інформації з карток.

Удвічі дорожчі, ніж в інших зонах, тарифи на паркування (2 грн за годину) Олег Береза пояснює такою арифметикою: 1 грн — за послуги (відеоспостереження тощо), друга ділиться пропорційно, як і всюди: 51 копійка — місту, 49 копійок — за організацію паркування та адміністрування збору. Сьогодні паркінг заповнено на 80%. 40% клієнтів користуються картками, переважно денними. Щомісяця паркінг при бізнес-центрі «НТОН» перераховує у міську скарбницю фіксовану планову виручку — 1 700 грн. За підрахунками власників бізнес-центру, паркінг має окупитися за три роки.

Потенціал — у «тіні»

Та про потенційні можливості паркінгового бізнесу, на думку фахівців, можна судити, застосувавши опосередковані методи оцінки його доходу. Як розповіли «Контрактам» в управлінні транспорту та зв’язку Львівської міськради, виручка у паркувальних зонах показово зростає під час рейдів-перевірок, за присутності керівництва фірми-оператора.

Отже, якщо застосувати до користувачів паркінгами західні системи покарань за несплату збору — штрафи, евакуацію припаркованих у заборонених місцях авт на арештмайданчики тощо та мобілізувати «приховані резерви» пересічних працівників паркінгів, то цей бізнес, зважаючи на збільшення рентабельності за таких умов, мав би неабиякий потенціал розвитку. Та поки що підприємці з польського Вроцлава, які предметно цікавилися можливостями вкладення коштів в українські паркінги через встановлення розрахункових автоматів (найвищий рівень організації цієї справи), вирішили ще зачекати.

---

Бізнес у цифрах

Основні (офіційні) витрати на започаткування бізнесу на паркуванні

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар