Привид бензинового голоду

Володимир БЕРЕЗИН

Помилки в новому митному порядку залишили НПЗ без нафти

Можновладці не второпали, що таке інвойс

Хто б міг подумати ще на початку січня, що, попри збільшення постачання російської нафти в Україну, а також сприятливу для нафтопереробних заводів цінову кон’юнктуру на urals, уже наприкінці місяця підприємства виявляться на порозі сировинної кризи. Крім того, щоб стабілізувати ситуацію, їм ще й довелося знову писати спільні послання чиновникам, які, власне, й перекрили шлях нафти до НПЗ...

Причиною такої несподіваної метаморфози став не перегляд нашим багатим на нафту сусідом своїх енерго-політичних пріоритетів, а ті помилки, що їх припустилася Держмитслужба в новому порядку оформлення нафти. Їхня сутнісь полягала в тому, що з 27 січня (коли набрав чинності новий порядок) для одержання імпортної нафти заводи повинні надати митниці документи, які видаються їм лише після того, як партія сировини перетне український кордон.

Зокрема, в переліку необхідних для розмитнення сировини документів вказаний рахунок-фактура (інвойс) на партію нафти. Своєю чергою, новий порядок, трактуючи термін «партія нафти», передбачає наявність акту приймання-передачі, що передбачає перебування партії вже на території України.

Ці суперечності не помітив і Кабінет Міністрів, який затвердив новий порядок митного оформлення нафти 17 грудня минулого року своєю Постановою № 1958 «Про митний контроль і митне оформлення природного газу, нафти, нафтопродуктів, етилену й аміаку, переміщуваних через митний кордон України трубопровідним транспортом».

У результаті помилка, якої припустилися розробники документа, обійшлася заводам дуже дорого, насамперед через те, що момент набрання чинності новим порядком митного оформлення збігся в часі з початком активного нагромадження заводами запасів нафти для роботи в лютому. Як наслідок — ринок вкотре опинився на порозі сировинної кризи, причому зовсім неадекватної сучасному ринковому розкладу. Нинішня кон’юнктура цілком сприятлива саме для збільшення постачання російської нафти в Україну: дефіцит експортних можливостей російської трубопровідної монополії «Транснефть», а також стрімке зростання видобутку змушує urals дешевшати.

За наявною у «Контрактів» інформацією, через суперечності в митному законодавстві Лисичанський НПЗ не зміг наприкінці минулого місяця упродовж кількох днів одержати останні партії нафти, передбачені січневим планом постачань. Крім того, за інформацією прес-служби ТД «ТНК-Україна», фахівці компанії задовго до набрання чинності новим порядком оформлення нафти надали Центральній енергетичній митниці роз’яснення законодавчих суперечностей. Однак вирішити їх так і не вдалося. Про безуспішні спроби розв’язати митну проблему задовго до її виникнення повідомили й у «ЛУКОЙЛ-Україна».

У результаті на ЛиНОСі залишився 3-4-денний запас нафти. Близькою до критичної називали ситуацію з нафтою і на інших підприємствах. Зокрема, у прес-службі «Укртатнафти» повідомили, що підприємство навіть змушене було скоротити обсяги переробки.

Загрозу кризи відвернуто. Чи надовго?

На щастя, для переробників справа обмежилася кількома днями нафтової «дієти». Хвиля, яку здійняли нафтовики, що вже вкотре за останній рік тренуються в написанні чиновникам спільних листів, докотилася куди треба.

Зокрема, 29 січня на ім’я глави Державної митної служби України Миколи Каленського було направлено листа, в якому нафтовики прохали терміново надати регіональним митницям відповідні роз’яснення з приводу того, що акти прийому-передачі нафти можуть існувати лише після надходження нафти на митну територію України. Лист підписали голова правління ЗАТ «Укртатнафта» Павло Овчаренко, президент ТОВ «ТД ТНК-Україна» Олександр Городецький, генеральний директор «ЛУКОЙЛ-Україна Холдинг» Олександр Неруш, президент ТОВ «НК Альянс-Україна» Петро Мірошников, голова правління ВАТ «НПК «Галичина» Володимир Гусаків. Єдиним керівником НПЗ, що не поставив свій автограф під звернення, став голова правління ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» Олександр Лазорко. Примітно, що цей завод найменш залежний від імпортної нафти, тому що переробляє переважно вітчизняну, що її видобуває дружня йому компанія «Укрнафта».

Врешті-решт регіональні митниці одержали з Києва відповідні роз’яснення, і з 3 лютого нафта знову постачається на заводи в звичних обсягах. Так що нафтопереробники можуть зітхнути спокійно. Проте з урахуванням вищезгаданих подій і попереднього досвіду відносин «держави-нафтовики» напередодні весняних польових робіт, очевидно, можна додати слово «поки».

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар