Титановий сплав

Лідія МИКУЛЬСЬКА

Схоже, в українській титановій промисловості незабаром відбудеться реорганізація. ДАК «Титан» збирається створити СП з британцями і підпорядкувати собі Іршанський ГЗК.

Інтеграція під прапором Укрполіметалів

Те, що в титановому секторі української економіки назрівають серйозні зміни, спостерігачі зазначали ще торік з огляду на конфлікт двох державних акціонерних компаній: «Українські поліметали» (м. Київ) і «Титан» (Крим, м. Армянськ). Причиною загострення конфлікту стала пропозиція Укрполіметалів, викладена восени 2003 року в листі Президентові, приєднати до них їхнiх суміжників — Кримський комбінат «Титан».

Свої плани щодо інтеграції кияни пояснювали просто: вони розраховували щонайменше скоординувати виробничі програми сировинних і переробних циклів, упорядкувати ситуацію на внутрішньому ринку титанового концентрату, щонайбільше — значно підняти сукупну вартість акцій підприємств нової компанії з метою залучення інвестицій у розвиток галузі.

Аргументуючи своє неприйняття пропозицій Укрполіметалів, восени 2003 року представники ДАК «Титан» заявили, що таке приєднання спричинить зниження якості їхньої продукції і відповідно виробничих та фінансових показників ефективно діючого комбінату.

Такі прогнози фахівці «Титану» пов’язували з незмінно низькою якістю і нестабільним складом іршанського ільменіту (Іршанський ГЗК на Житомирщині — головний постачальник ільменіту на внутрішній ринок). За словами представників ДАК «Титан», за часів СРСР Іршанський ГЗК постачав малозмінені концентрати ільменіту чотирьох марок, з яких виходив якісніший продукт. Тепер ГЗК постачає тільки одну марку концентрату ільменіту з великим інтервалом допуску за вмістом діоксиду титану: від 50-52 до 52-65%.

Іршанський ГЗК як камінь спотикання

Той факт, що Іршанський ГЗК останнім часом значно скоротив свої можливості з видобутку ільменіту, визнавали й Укрполіметали. Вони це пояснювали вибуттям діючих родовищ і браком коштів для розроблення нових. Це, а також і відсутність перспективи розвитку комбінату в умовах дефіциту коштів на модернізацію не викликали оптимізму в Мінпромполітики, куратора самої ДАК «Укрполіметали».

Профільне міністерство вже давно звертало увагу на стрімке зростання собівартості видобутку на Іршанському ГЗК. За даними Мінпромполітики, за останні роки собівартість видобутку одного кубометра зросла на 53% — з 3,1 грн 1998 року до 4,7 грн 2001-го. А вміст корисних компонентів у титановій руді скоротився в 1,5 разу. Ці обставини змусили державу 2002 року вдвічі зменшити для підприємства нормативи на використання надр.

Однак, попри всі складнощі видобутку і збагачення, останнім часом Іршанському ГЗК вдавалося працювати з прибутком і вести досить активну експортну діяльність. Так, 2002 року структура постачання ільменіту була такою: на внутрішньому ринку його продукцію споживали ДАК «Титан» (30% загального обсягу постачання комбінату) і ВАТ «Сумихімпром» (26,5%). На зовнішньому ринку іршанську продукцію купували хімкомбінати Чехії (25,7%) та США (11,5%).

Щоправда, 2003 року ДАК «Титан» — основний споживач продукції ГЗК на внутрішньому ринку — перейшов на індійську сировину, мотивуючи своє рішення недостатньою якістю вітчизняного ільменіту та неспроможністю можливості у виробника забезпечити необхідний обсяг поставок. Нині можна припустити, що цим рішенням ДАК «Титан» зробив свій внесок у розвиток конфліктної ситуації з київськими кураторами Іршанського ГЗК і відтак стимулював інтеграційні ініціативи Укрполіметалів.

Хоча добре поінформовані експерти на всіх стадіях розвитку полеміки між двома ДАКами зазначали, що кримчани не проти того, щоб поєднати сировинну базу і кримський хімкомбінат, але тільки за умови свого верховенства в новій структурі.

Таким чином, грудневе доручення Президента Кабміну вивести Іршанський ГЗК зі складу Укрполіметалів і приєднати його до ДАК «Титан» можна розглядати як результат виконання потаємних бажань кримських хіміків. Утім, пан Дмитрієв, генеральний директор ДАК «Титан», коментуючи на прес-конференції 26 січня факт появи доручення Президента, зазначив, що він до цього не причетний. Відповіді на запитання про того, хто міг би йому так «допомогти» в розвитку компанії, Євген Іванович не дав. Додавши, що Іршанський ГЗК — підприємство дуже складне і його більше влаштувала б безпосередня співпраця з комбінатом. Не зрозуміло наразі і як працюватиме в новому статусі Іршанський ГЗК зі своїм споживачем № 2 на внутрішньому ринку — ВАТ «Сумихімпром», яке є конкурентом кримського «Титану».

Прогнозувати наслідки змін у структурі українського титанового комплексу (якщо, звісно, буде відповідне рішення Кабміну) можна вже тепер. Передача Іршанського ГЗК у підпорядкування іншій компанії, вочевидь, буде пов’язана з ліквідацією ДАК «Укрполіметали» або її радикальною реорганізацією.

Поки що ніхто нічого не повідомляв і про долю Вільногорського ГЗК, якого в Україні іменують «блакитною фішкою» титанової промисловості країни. Це підприємство також входить до складу Укрполіметалів, але до ДАК «Титан» його не приєднуватимуть, оскільки сировина, що виготовляється в Дніпропетровській області, не використовується українськими хімкомбінатами з технологічних причин. Переважно продукція вільногорців експортується. Очікувати, що уряд залишить ГЗК у складі Укрполіметалів підстав нібито немає. Проте й розраховувати на те, що це унікальне підприємство залишиться «безгоспним», також не варто.

Вірогідно, в результаті перепідпорядкування титанових комбінатів істотно зміниться структура постачання української титанової сировини. У гіршому варіанті експерти прогнозують навіть виникнення конкуренції між українськими підприємствами на зовнішніх ринках.

$100 млн британських інвестицій

Другий сигнал про настання змін у титановій галузі — намір ДАК «Титан» створити спільне підприємство з компанією Occidental Titanium Company. Цю подію можна вважати знаковою для української титанової промисловості, підприємства якої — виключно державної форми власності. Можливість приходу зарубіжного інвестора, що заявив про своє бажання вкласти близько $100 млн у розвиток виробництва, — це не тільки комплімент команді менеджерів підприємства та в певному сенсі інвестиційному клімату країни, а й серйозна заявка на можливу реформу структури всієї власності галузі.

У цьому разі йдеться не про виняток, а швидше про нове правило. Сьогодні аналітики констатують надзвичайно високу корпоративну активність у сфері титанового виробництва на рівні глобальної тенденції. В Австралії та ПАР — країнах-лідерах з виробництва титанових руд — останнім часом відбуваються злиття, здатні привести до появи нових гравців на ринку титанової промисловості. Не залишається осторонь світових тенденцій і Росія. Проте в наших сусідів за наявності великих розвіданих родовищ фактично немає видобутку сировини і власного виробництва діоксиду титану (в Україні його виготовляють ДАК «Титан» і «Сумихімпром»). Більше того, експерти прогнозують незабаром прискорення процесів консолідації титанових активів з ініціативи наших північних сусідів, оскільки про свої інтереси в титановому секторі заявили два найбільші російські гірничо-металургійні холдинги «Норильський нікель» і «СУАЛ-холдинг», відомі своїми комплексними підходами у розв’язанні актуальних бізнес-завдань. У контексті таких тенденцій не можуть залишитися непоміченими п’ять українських державних підприємств титанової промисловості (див. таблицю).

Щоправда, нині, за інформацією керівництва ДАК «Титан», спільний проект зарубіжні партнери розглядають як альтернативний російському варіанту капіталовкладень (будівництво підприємства з випуску діоксиду титану в Амурській області). Втім, кримчани мають непогані шанси. Побудувати підприємство-аналог кримському «Титану» в Приамур’ї з нуля, без належної інфраструктури коштуватиме британцям у кілька разів дорожче.

ДАК «Титан», своєю чергою, планує за допомогою іноземних інвестицій здійснити масштабну реконструкцію і таким чином реалізувати довгостроковий план розвитку, який виведе підприємство у світову «вищу лігу» виробників діоксиду титану. Поки що продукція кримчан продається в середньому ціновому сегменті (в межах $1200). Для порівняння: продукцію світових лідерів купують від $1800 до 2400.

Для розв’язання цього «надзавдання» і створюється спільне підприємство під назвою «Кримський титан», через яке буде залучено інвестиції. Планомірно, упродовж 5 років мають надійти близько $100 млн.

Згідно з проектом створення СП, частки участі у статутному капіталі буде розподілено між партнерами так: 50%+1 акція за ДАК «Титан», а 50%-1 акція за Occidental Titanium Company. У проекті статутного договору зазначено, що «Титан» вносить до статутного фонду СП свій виробничий комплекс, а британська сторона — $60 млн.

Швидкість і якість змін у вітчизняній титановій промисловості безпосередньо залежать від українських чиновників: ФДМУ нині вивчає перспективу створення СП на базі «Титану», а Кабмін уже другий місяць перебуває в «процесі прийняття рішення» щодо належності Іршанського ГЗК.

---

Український титановий комплекс

Дані ДАК «Українські поліметали»

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар