Лютнева буржуазна еволюція

Андрій МИСЕЛЮК

Замість ставки на «доброго царя» — нового президента — українська бізнес-політична еліта обрала гарантії відмови від перерозподілу власності.

Геть самодержавство!

3 лютого конституційна більшість парламенту в 304 депутати вилучила значну частину повноважень у Президента й передала їх собі й уряду. Тим самим український політико-бізнесовий істеблішмент максимально чітко заявив про те, що більше не хоче перебувати у надзалежності від єдиного гаранта з надповноваженнями.

До цього моменту ще зберігалася дилема вибору: прихильники Президента Кучми і комуністи запевняли, що Конституцію необхідно змінити до президентських виборів. «Наша Україна» і блок Юлії Тимошенко виступали за проведення політреформи вже після виборів. Між цими двома таборами із «золотою акцією» в 20 голосів були соціалісти, лідер яких Олександр Мороз давно вбачає свою головну політичну місію у проведенні реформи влади. Однак в проекті № 4105 Медведчука-Симоненка, за який у грудні минулого року проголосували пропрезидентські фракції та комуністи, Мороза не влаштовувала відсутність всенародних виборів президента.

На цьому грунті й було знайдено компроміс. Більшість відмовилася від виборів президента в парламенті. В обмін соціалісти разом з «більшовиками» на позачерговій сесії проголосували за проект Медведчука-Симоненка без пункту про «парламентського президента». Після цього «адепти» реформи заявили, що у другому читанні цей проект на нинішній, п’ятій сесії ВР, гарантовано набере конституційну більшість.

Пояснюючи природу нинішнього збігу інтересів влади й лівої опозиції, політолог Дмитро Видрін зазначив: «Зараз реформа вигідна всім. Більшості треба, щоб президент не володів такими надмірними повноваженнями, які він має сьогодні. Зацікавлена в цьому й опозиція, бо вона не хотіла б на виході своєї боротьби мати дзеркальне відображення теперішньої ситуації, коли все залежить від однієї людини».

Фактично те саме підтвердив й Олександр Мороз. Він не вірить у те, що лідер «Нашої України» Віктор Ющенко в разі перемоги на виборах добровільно відмовиться від повноважень. «Наше голосування за проведення реформи — це вкрай необхідний крок, — пояснив Мороз поведінку СПУ. — І іншого вибору в нас не було: весь світовий досвід свідчить, що президент, вигравши вибори й отримавши великі повноваження, не вносить зміни до Конституції. Тому, якби СПУ зараз не підтримала реформу, вся країна залишилася б залежною від суб’єктивного чинника — особистості майбутнього президента».

«Наша Україна» на барикадах

Після «відколу» соціалістів «НУ» і БЮТ фактично залишилися один на один з «мейнстримом» — бажанням більшої частини еліти застрахувати себе від можливих ризиків «нового Кучми». Депутати від більшості й раніше не раз визнавали, що проти тих принципів, які проголошує Віктор Ющенко, вони зазвичай не заперечують. Але зразу ж додавали, що їм потрібні не прогресивні лозунги, а чіткі гарантії збереження власності. Оскільки таких гарантій немає, більшість і ліві, що долучилися до них, обрали значне ослаблення майбутнього президента. А це, як зазначає позафракційний депутат Олександр Волков, не влаштовує прихильників Ющенка: «Їм не потрібен президент, усі повноваження якого зводилися б лише до того, щоб піднімати прапор і перерізати стрічки на врочистих заходах». З цією думкою згоден і політолог Володимир Малинкович: «І сам Ющенко, і начальник його штабу Роман Безсмертний, явно хочуть керувати тими самими методами, які сьогодні є в розпорядженні нинішнього Президента, тобто за допомогою сильної адміністрації й потужного адмінресурсу. Передбачаю, що Безсмертний, який знає всю апаратну гру, зовсім не проти посісти місце нинішнього «сірого кардинала» Віктора Медведчука».

Однак Ющенко у відповідь на критику заявив, що «НУ» — не проти реформи, а проти тих методів, якими її «проштовхують». «За такого підходу, який продемонструвала більшість, через механізм позачергових сесій Конституцію можна міняти щотри дні», — сказав він.

Водночас схоже, що у «Нашої України» досі не з’явилася стратегія протидії реформі. Якщо не вважати такою намір опротестовувати в європейських інституціях кожне нове голосування щодо внесення змін до Конституції. Після нинішнього голосування «НУ» і БЮТ знову оскаржать рішення Верховної Ради в Парламентській Асамблеї Ради Європи. Ця тактика виявилась ефективною проти голосування 24 грудня, коли більшість і комуністи проголосували за зміни в Конституцiї руками. Після жорсткої реакції Ради Європи українська влада погодилася проголосувати за реформу законним шляхом, затвердити всенародні вибори президента, почати ротацію членів Центрвиборчкому тощо. Чи вдасться повторити варіант з ПАРЄ цього разу — запитання. «НУ» і БЮТ мали б переглянути свої погляди й не наполягати на тому, щоб реформу взагалі не проводити. Бо процес зайшов уже так далеко, що говорити «повернемося назад» неможливо. Лідери опозиційної частини парламенту були зобов’язані торгуватися з приводу кожного пункту реформи. Адже від її якості багато що залежить не лише в долі опозиції, а й у долі всієї країни. І якщо всі пропозиції законопроекту № 4105 пройдуть, нам загрожує чергова криза, яка принесе набагато більше втрат для України в політичному й економічному сенсі, ніж у нас є зараз», — говорить політолог Вікторія Подгорна.

Відсутністю стратегії в «Нашої України» можна пояснити й той факт, що 3 лютого радикальне крило фракції всіляко намагалося зірвати голосування щодо реформи, а наступного дня «НУ» проголосила заяву, в якій вітала скасування пункту про вибори президента в парламенті.

Даєш тимчасовий уряд!

Однак, здійснюючи боротьбу за всенародне обрання президента, «НУ» і БЮТ боролися, швидше, за фантом, ніж за посаду з реальними повноваженнями. «Наша Україна» — єдина політична сила, яка не дивиться вперед. Вони не звернули уваги на те, що в нового президента вже не буде багатьох прав, які має нинішній глава держави. Наприклад, він не зможе навіть зняти прем’єра», — зазначає Олександр Волков. Його колега з фракції «Трудова Україна» Григорій Дашутін пояснив, що для більшості пункт про вибори президента всенародно не мав принципового значення: «Якщо народ хоче обирати того, хто лише підніматиме прапор — що ж, вибиратимемо». Насправді Волков не зовсім має рацію: в «НУ» і БЮТ розуміють, «куди дме вітер». «Більшовики пішли на формальну легалізацію голосування 24 грудня з однією метою — передати сьогоднішні великі повноваження президента прем’єр-міністру. Це рішення — шлях до збереження режиму», — заявив Ющенко. «Після того як соціалісти підтримали законопроект № 4105, у влади з’явилося 300 реальних голосів для реформи. Це дає можливість фактично зберегти нинішній режим — пересадити наших керманичів з вулиці Банкової (Адміністрація Президента. — Ред.) на вулицю Грушевського (Кабінет Міністрів. — Ред.). Бо, згідно із законопроектом № 4105, усі повноваження, які сьогодні є в Президента, переходять до прем’єра», — доповнив один з лідерів БЮТ Олександр Турчинов.

Однак ставити знак тотожності між повноваженнями «дореформеного» президента й прем’єра після реформи також не можна. Оскільки у разі її завершення ні в прем’єра, ні в парламенту не буде «контрольного пакета» акцій. Не буде його й у президента, навіть якщо він буде не опозиціонером, а тричі «наступником» нинішнього глави держави.

Тому традиційне запитання Президенту Кучмі: «Чи ви претендуватимете втретє на посаду президента?» час переформулювати: «Чи погодитеся ви після жовтня-2004 обійняти посаду прем’єра вдруге?» Як нагадав сам Кучма перед голосуванням 3 лютого, «я вже в сотий раз кажу — я за жодних обставин не маю наміру брати безпосередню участь у президентських виборах. Моє завдання — забезпечити, щоб ці вибори пройшли прозоро, демократично, без суттєвих порушень». Якщо пригадати, як влада проводила вибори 1999-го і 2002 року, то звичайною мовою слова «провести вибори прозоро й демократично», вочевидь, треба розуміти як «з гарантованим успіхом для ставленика влади».

Є в еволюції початок...

Найгостріша боротьба, як очікується, тепер розвернеться навколо закону про вибори народних депутатів на пропорційній основі. Сам проект внесення змін до Конституції на нинішній сесії голосуватиметься постатейно. І вже цей факт гарантує реформі дуже великі проблеми з проходженням через парламент у другому читанні. Однак у віддаленій перспективі може статись якісна зміна самого поняття «ремонту» Конституції — з болючої, але одноразової дії воно ризикує перетворитися на «стан душі» українського парламенту. Принаймні один з лідерів «Нашої України» в неофіційній бесіді з кореспондентом «Контрактів» заявив: «Навіть якщо Конституцію змінять, після нашої перемоги на президентських виборах ми все повернемо «на круги своя». Причому це зробить не президент, а сама Верховна Рада».

Ініціатори реформи впевнені, що їм вдасться звести до мінімуму ризик такого розвитку подій і запобігти радикальному переділу сфер впливу в політиці та бізнесі у разі перемоги будь-якого кандидата на виборах-2004. Однак перевірити правильність цього вельми суперечливого твердження неемпіричним шляхом можна буде лише після жовтня цього року.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар