Податок про всяк страховий випадок

Вікторія РАТНА

Новий порядок оподаткування прибутків фізосіб може призвести до відмови клієнтів від купівлі страхових полісів. Так вважають керівники страхових компаній. Чиновники думають інакше.

З початку року на страхові відшкодування фізособам запроваджено 13-відсотковий податок. На думку чиновників, додаткове фіскальне навантаження приведе до прозорості ринку, ускладнивши проведення тіньових схем у страхуванні. У Держкомісії з регулювання ринків фінансових послуг вважають, що страхові виплати часто використовуються з метою оптимізації оподаткування і є зручним інструментом переведення грошей у готівку. Натомість оподаткування дасть змогу підвищити вартість таких операцій, що зробить тіньову схему невигідною. Крім того, з погляду чиновників, новий порядок сприятиме боротьбі зі страховими шахраями. Тепер таким клієнтам не вдасться отримати страхові відшкодування, які значно перевищують реальну вартість збитку. Адже з різниці доведеться сплатити 13-відсотковий податок.

Принципово інша думка в учасників ринку. Як вважають страховики, таке нововведення знизить інтерес клієнтів до страхування та значно ускладнить роботу страхових компаній. Фіскальні заходи навряд чи зможуть ускладнити операції з готівкою. Оголошена боротьба зі страховим шахрайством навряд чи увінчається успіхом. Для того щоб не платити 13-відсотковий податок, клієнту компанії потрібно отримати документи, що підтверджують настання страхового випадку. Тобто несумлінному страхувальникові доведеться отримати потрібні довідки. Водночас, якщо затопило квартиру, сумнівно, що потерпілий викличе додому представників Міністерства надзвичайних ситуацій. У такій ситуації, ймовірно, необхідна довідка з жеку чи інших комунальних служб. Однак, на жаль, ці організації не входять до переліку відомств, уповноважених підтверджувати факт збитку.

А щодо випадків, коли виплачене страхове відшкодування перевищує реальну вартість втраченого майна, то тут держава покладається на сумлінність платників податків. Так, якщо у страхувальника згоріло особисте майно і він отримав страхове відшкодування, приміром, у 50 тис. грн, тоді як реальна його вартість оцінюється в 30 тис. грн, то він зобов’язаний задекларувати різницю й сплатити з неї 13-відсотковий податок. Ставка на свідомість громадян навряд чи себе виправдає.

Проте фіскальні органи зможуть обчислити розмір виплат з податкової звітності, що надається страховими компаніями. Але й тут не все просто.

Страховикам складно відповісти, як здійснюватиметься оцінювання реальної вартості, наприклад, пошкодженого майна, оскільки ця процедура надто заплутана. Так, Держкомфін установив порядок, що визначає, в яких випадках потрібно сплачувати податки, а в яких — ні. Тут йдеться і про реальну оцінку завданого збитку, який повинен визначатися в «звичайних цінах». Однак термін «звичайні ціни» існує в законодавстві лише щодо юридичних осіб. Тому страховим компаніям доведеться на свій розсуд трактувати цю норму при виплатах фізособам. Начальник управління врегулювання збитків НАСК «ОРАНТА» Андрій Слабинський пояснив: коли йдеться про страхування особистого майна, то воно може страхуватися як «збірне поняття». Отже, коли, наприклад, страхувальник заявить про псування якого-небудь предмета з цього майна, йому доведеться підтвердити його вартість на час укладання угоди страхування (наприклад, чеком, де буде зазначено вартість купівлі, чи паспортом предмета). З одного боку, це полегшить роботу страхової компанії та дасть змогу легко визначити реальну вартість пошкодженого майна, позбавивши страхувальника необхідності сплати податку. Але, з іншого боку, виходить, що клієнтові, який вирішив застрахувати особисте майно, доведеться збирати величезну кількість довідок, паспортів і чеків, аби довести своє право на «безподаткову страхову виплату».

Інакше страховій компанії доведеться залучати до оцінки майна фахівців (БТІ чи оцінювачів), чиї послуги недешеві. А страхувальника такі норми позбавляють гарантії отримати всю належну суму страхового відшкодування. Крім того, як випливає з нового порядку Держкомісії, страхувальникові потрібно витратити отримане відшкодування на поновлення пошкодженого майна. Іншими словами, у разі псування меблів — придбати нові, а пошкодження особистого транспортного засобу — витратити гроші на його ремонт чи купівлю нового. Якщо ж клієнт використовує виплачене страхове відшкодування не за призначенням, йому з усієї суми доведеться сплатити 13% податку. Кульмінація абсурдності — нікого не цікавлять плани страхувальника, що змінилися. У цьому разі, він зобов’язаний придбати нові меблі чи автомобіль.

---

Коментарі

Павло ФУРСЕВИЧ, голова правління ЗАТ «Укрінмедстрах»:

— Ураховуючи, що страховий ринок (особливо страхування майна і цивільної відповідальності) перебуває у стадії розвитку, обов’язки підтвердження факту настання страхового випадку і розміру нанесеного збитку, покладено і, згідно із Законом, на платника податку (страхувальника), можуть призвести до зменшення обсягів добровільного страхування.

Андрій СЛАБИНСЬКИЙ, начальник управління урегулювання збитків НАСК «ОРАНТА»:

— Для нашої компанії додасться роботи з уточнення методології страхування й урегулювання збитків з метою належного виконання порядку Держкомісії і якісного роз’яснення його вимог нашим клієнтам. Крім того, всі розпорядження Держкомісії врахувати складно, оскільки деякі норми можна трактувати неоднозначно і багато що залежатиме від того, як цей порядок сприйме ДПАУ.

---

NB!

П’ять актуальних питань, що з’явилися після затвердження Держкомісією з регулювання ринків фінансових послуг Порядку застосування п. п. 4.3.32.-4.3.33 п.4.3 ст.4 Закону «Про податок на доходи фізосіб» до страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум, одержаних платником податку за угодами страхування:

1. До яких угод страхування має застосовуватися порядок держкомісії (укладених цього року чи всіх)?

2. Як застосовувати термін «звичайна ціна» щодо майна фізосіб?

3. Як має визначатися «звичайна ціна» зіпсованого майна і чому це повинно проводитися на момент укладання угоди, а не з настанням страхового випадку?

4. Як бути у разі, якщо страхове відшкодування виплачується в результаті рішення, ухваленого пізніше за термін, установлений для подання інформації про страховий випадок і для сплати 13-відсоткового податку із зіпсованого майна?

5. Чому страхувальник має відновити майно, а не витратити страхове відшкодування на свій розсуд?

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар