Нормативні резерви НБУ

Дмитро ГОНГАЛЬСЬКИЙ

Банківське законодавство на порозі корекції. Що і як треба змінити в законах, що стосуються банківської сфери, розповідає директор юридичного департаменту НБУ Василь Пасічник.

Василь Пасічник

— Минулий рік навряд чи можна назвати успішним з погляду прийнятих законопроектів, розроблених Нацбанком. У чому причина законодавчих невдач НБУ?

— Я не згодний з такою оцінкою. Вважаю, що минулий рік, навпаки, був надзвичайно успішним для законотворчої діяльності НБУ. Нацбанк посідає лідируючі позиції серед інших міністерств та держвідомств і за кількістю підготовлених нормативних актів, і за їхньою якістю. Звісно, можна критикувати НБУ за те, що було підготовлено дуже багато нормативних документів, які вносять певну нестабільність у нормативне регулювання. Проте нам доводиться оперативно реагувати на події, що відбуваються в економіці, зокрема й у банківській системі. Крім того, після зміни голови НБУ 2002 року змінилися й підходи до розв’язання деяких проблем. Перед Нацбанком було поставлено нові цілі, досягнути які можливо внесенням змін до нормативної бази.

— Чим тоді пояснити невелику кількість розроблених НБУ законопроектів, які так і не було ухвалено парламентом 2003 року?

— Якщо порівняти кількість законопроектів, розроблених Нацбанком, з кількістю ухвалених Верховною Радою, то, можливо, за цим критерієм банк буде одним з останніх держорганів, наділених правом законодавчої ініціативи. Проте це зовсім не свідчить про вади в роботі Нацбанку. Нині в Україні намітилася тенденція до ухвалення дуже великої кількості законів. Їх приймають навіть у тих випадках, коли потреби в цьому немає. Часто достатньо було ухвалити не закон, а нормативний документ нижчого порядку — постанову чи розпорядження. На мій погляд, така нормотворчість не сприяє розвитку економіки, і за рік-два вже не буде необхідності у прийнятті «зайвих» законів. Крім того, Нацбанк не прагне демонструвати свої нормотворчі амбіції, властиві депутатам і відомствам. Для НБУ важливіший результат, а не шлях досягнення мети.

Тому багато законопроектів, розроблених нами, подаються на розгляд до Верховної Ради не від імені Нацбанку. Адже не секрет, що НБУ неоднозначно сприймають різні політичні групи чи депутати. Іноді ми йдемо на компроміси із зацікавленими особами, щоб прискорити нормотворчі процеси і при цьому зберегти якість законів, що ухвалюються. На жаль, іншого виходу не існує. Нацбанк, ініціюючи законопроекти не від свого імені, зміг домогтися непоганих результатів. Було ухвалено Закони «Про забезпечення прав кредиторів», «Про фінансовий лізинг», пакет законів про іпотеку тощо.

— Чи є протиріччя між банківськими законами та іншими законодавчими актами? Говорять, що є нестиковки між Цивільним і Господарським кодексами. У чому вони полягають?

— Сумніваюся, що два нових кодекси — Господарський і Цивільний — поліпшать життя не лише банкам, а й їхнім клієнтам. На мій погляд, 2004 рік буде надзвичайно напруженим для юристів, суддів і підприємців. Уникнути плутанини не завжди вдасться. Протиріччя зумовлені некоректним визначенням окремих норм кодексів. Зокрема, регулювання деяких видів банківських операцій — банківських депозитів, банківських рахунків. Зараз на розгляд у Верховній Раді винесено законопроекти, що передбачають зміни і в Цивільному, і в Господарському кодексах.

Ми звернулися до банків з проханням розповісти Нацбанку про проблеми, що виникають після набрання чинності кодексами. Отриману інформацію буде узагальнено й розглянуто на одній з найближчих нарад керівників НБУ і банківських установ. Потім або НБУ надасть роз’яснення, або буде ініційовано законодавчі зміни.

Проте протиріччя існують не лише в кодексах, а й в інших законах. Наприклад, згідно із законом, Нацбанк має право призначати тимчасову адміністрацію банку. З іншого боку, на законних підставах можна заблокувати рішення НБУ про введення в банку тимчасової адміністрації чи ліквідаторів. У результаті в самому банку створюється ситуація, коли реальне керівництво вже не керує, а тимчасове — ще не керує. Настає безвладдя, наслідки якого можуть бути сумними. І є багато прикладів, коли люди звертаються до судів, нібито захищаючи свої інтереси, насправді ж вони блокують роботу адміністраторів. Після прийняття позитивного рішення кошти банку можуть зникнути безслідно.

— Які законопроекти треба прийняти насамперед?

— НБУ ініціював понад 20 законопроектів. Серед них — зміни до Закону «Про банки і банківську діяльність», що передбачають створення в Україні філій іноземних банків. Ми розробили законопроект «Про внесення змін до Закону «Про інститути спільного інвестування». У разі його прийняття парламентом банки зможуть створювати й керувати пайовими інвестфондами. Інший законопроект передбачає запровадження кримінальної відповідальності за розкриття банківської таємниці.

Крім того, є пакет законопроектів, спрямованих на захист прав кредиторів. НБУ спільно з іншими відомствами розробляє законопроекти «Про іпотечні цінні папери» і «Про похідні цінні папери».

— Чи планують внести зміни до Закону «Про Національний банк України»?

— Окремі статті закону давно не влаштовують Нацбанк. Це стосується структури балансу НБУ й порядку розподілу його прибутку, узгодженості окремих норм Закону «Про НБУ» з Бюджетним кодексом, питань золотовалютних резервів.

— Що ви маєте на увазі, говорячи про золотовалютні резерви?

— Наразі статус золотовалютних резервів чітко не визначено. Наприклад, учасником Міжнародного валютного фонду є Україна в особі Кабміну, а НБУ виконує функції агента уряду. Згідно з українським законодавством, отриманими від МВФ коштами розпоряджається Нацбанк. Водночас гроші надавалися державі, тому в управлінні ними має брати участь і Кабмін. Звідси запитання: хто має обслуговувати платежі за держборгом, яка процедура здійснення виплат і з яких джерел Нацбанку брати ці гроші. Крім того, не чітко визначено, чи є міжнародні валютні резерви частиною золотовалютних резервів або, навпаки, чи можна вважати ці кошти власністю НБУ, чи він здійснює лише управління ними.

— Які протиріччя виникли між законом про Нацбанк і Бюджетним кодексом?

— НБУ щороку після підтвердження аудиторами фінансового результату торішньої діяльності перераховує до бюджету суму перевищення валових доходів над валовими витратами. Проте на практиці при розробці проекту про держбюджет на наступний рік ще ніхто не знає розміру прибутку НБУ й уряд його визначає на власний розсуд. При цьому ніхто не може гарантувати, що фінансовий результат Нацбанку збігатиметься із сумою в бюджеті. Не секрет, що Нацбанк отримує максимальний прибуток в умовах дестабілізації фінансових ринків, коли проводяться інтенсивні операції, наприклад, з купівлі-продажу валюти. Відповідно за стабільного валютного курсу гривні доходи НБУ незначні. Тобто завищені показники прибутку в бюджеті змушують Нацбанк шукати додаткових джерел заробітку. Така політика може призвести до втрати НБУ зацікавленості у стабільності національної валюти. А це суперечить функціям Нацбанку. Проте й це ще не все.

Одного року НБУ може виплатити до бюджету велику суму, а наступного — його діяльність може бути збитковою. Тоді нам доведеться просити уряд записати в бюджеті кошти на погашення недостачі, що утворилася. Але ж це абсурд! Зрозуміло, у НБУ є чимало способів збільшити свій прибуток. У Нацбанку як у регулятора фінансового ринку конкуренції не може бути апріорі. Питання в тому, за рахунок чого будуть отримані високі прибутки. Можна, наприклад, у кілька разів підвищити облікову ставку НБУ, але тоді зросте вартість кредитів, що невигідно всій економіці. Адже мета НБУ не в тому, щоб отримати щонайбільший прибуток, а в тому, щоб надати таку можливість іншим суб’єктам господарської діяльності. Завдяки великим прибуткам підприємств бюджет також отримає додаткові прибутки.

— Що ви пропонуєте змінити в розподілі прибутку НБУ?

— Ми хочемо чітко визначити, з яких джерел формується прибуток і на які цілі його використовують, установивши сувору пропорцію розподілу коштів. Центральний банк повинен мати високий капітал, сформовані фонди під активні операції. Адже не секрет, що уряд — один з найбільших боржників Нацбанку. Відповідно на суму боргу мають бути сформовані резерви. Це не наша примха — це світова практика. Наприклад, у німецькому Бундесбанку, що є аналогом НБУ, чітко визначено суми й цілі фінансування, тобто після закріплення на законодавчому рівні схеми розподілу прибутку ніхто вже не зможе нав’язати Нацбанку функції, властиві комерційному банку. Нацбанк не повинен вирішувати оперативні завдання — такі, як отримання максимального прибутку, його мета — досягнення стратегічних і макроекономічних цілей. Адже НБУ — це не державний банк, і його інтереси мають бути вищими за державні. Якщо уряд виконує тактичні завдання (виконання бюджету, виплата зарплат, пенсій), то у НБУ інші функції — втримати стабільність національної валюти.

— Чи будете вносити зміни до валютного законодавства?

— Революційних змін у валютному законодавстві не буде. Наприклад, ми не плануємо створювати умови для вільного руху капіталу між Україною та іншими країнами. Наша країна наразі не готова до таких серйозних змін, тому всі новації носять косметичний характер. У Росії, щоправда, ухвалено нове валютне законодавство, яке передбачає відмову від моделі жорсткого регулювання ринку, але й там революційні зміни почнуть діяти лише з 2007 року.

— Чому досі не затверджено Комплексну програму розвитку банківського сектора до 2005 року, хоча її проект було представлено ще рік тому? Тим більше, що програма не вимагає затвердження ні у Верховній Раді, ні в Кабміні.

— Ми хотіли б, аби її затвердив Президент, тоді вона отримала б статус загальнодержавного документа. Проте не всі питання, пов’язані з розвитком банківської системи, — у компетенції Нацбанку. Не секрет, що державні органи часто використовували банки у своїх цілях, що в результаті породило чимало проблем у банківській сфері. Банківські установи мають бути незалежними у своїй діяльності. Крім того, необхідно вирішити проблему оподаткування банківських операцій, створення пільгових умов для припливу акціонерного капіталу і багато інших. Зусиль одного НБУ для досягнення всіх цих цілей ще не достатньо.

— Наскільки суттєвими є зміни, внесені до проекту програми?

— Перший варіант програми було розроблено ще за часів колишнього керівництва НБУ. Відтоді її не раз переробляли. Зміни, які вносяться до програми нині, викликані прийняттям Законів «Про іпотеку», «Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрації обтяжень», «Про фінансовий лізинг». Зараз Нацбанк затвердив заходи, спрямовані на розвиток банківської системи 2004-2005 років, які можуть щокварталу коригуватися з урахуванням змін економічної ситуації та нових пріоритетів.

---

Законопроекти, які розробляє Нацбанк 2004 року

1. Проект законів «Про внесення змін до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про аудиторську діяльність», «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінпослуг», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про цінні папери і фондову біржу» і Цивільного кодексу України. Зміни передбачають, зокрема, створення і формування банківських об’єднань, розширення функцій ради при визначенні стратегії розвитку банку, заборону на виведення акціонерами капіталу з банків у разі загрози інтересам вкладників тощо.

2. Проект закону «Про внесення змін до Закону «Про фонд гарантування внесків фізосіб». Документ покликаний удосконалити процедуру повернення вкладникам коштів, які стали недоступними через погіршення діяльності банку.

3. Проект закону «Про внесення змін до Закону «Про держбюджет України на 2004 рік». Зміни пов’язані з перерахуванням Нацбанком доходів від операцій з відсотковими облігаціями внутрішньої держпозики 2000 року.

4. Проект закону «Про внесення змін до Закону «Про Національний банк України». Передбачається надати НБУ право проводити гнучкішу відсоткову політику під час регулювання ліквідності банківської системи тощо.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар