Колонка редактора

Про правду брехні

Костянтин СИМОНЕНКО

«Частіше кажіть людям правду, — радив один мій знайомий, — і тоді разом з нею набагато непомітніше прослизне ваша брехня».

Він виявився чесною людиною, а його слова — правдою. Я перевіряв. Люди не люблять дурисвітів і брехунів, гірше яких можуть бути тільки ті, хто ріже правду-матку, не зважаючи на особи, статуси й посади. Жоден із нас не бажає бути ошуканим, проте залюбки готовий обманутися. Та ще й з будь-якого приводу — перспективами на врожай, сімейне щастя, політичну стабільність у світі.

Цією особливістю людської психіки успішно користуються не тільки лицеміри-кар’єристи, розмаїті шахраї, а й цілком шановні члени суспільства — політики, депутати. Ці люди вже майже звично обіцяють народові високу платню, гідну старість і світле майбутнє, яке все ніяк не настає. Іноді вибори, трапляючись вряди-годи, перетворюють струмочки їхніх солоденьких побрехеньок на каламутні ріки відвертого ошуканства, що заливає очі й вуха пересічного обивателя. Проте у кожного із них на виправдання власної брехні припасено свою шляхетну мету, або як нині модно говорити, місію, принадно загорнену у відповідний меседж. Це легко можна пояснити, якщо взяти до уваги, наскільки мало часу знадобилося багатьом, щоб отримати владу й багатство.

Можливо, їм навіть сниться ночами персонаж з казки Джанні Родарі — король Джакомон Перший, який, щоб бути упевненим, що нікому ніколи не спаде на думку сказати про нього правду, наказав своїм міністрам здійснити реформу словника, змінивши значення всіх слів. Наприклад, слово «пірат» означатиме — чесна, порядна людина. Таким чином, коли люди називатимуть короля піратом, новою мовою це означатиме, що він гарна людина.

На жаль, тільки в казці один сильний голос може перемогти державу брехунів. Та віднедавна я раптом виявив, що не можу брехати, навіть з добрих намірів. І не тому, що став таким уже правильним, а просто тому, що мені ліньки це робити. Шкода витрачати сили на вибудовування складної версії, а потім ще і пам’ятати все, що вигадав минулого разу і кому це розповідав. Обман врешті — дуже нерентабельна річ. У цьому вже змогли пересвідчитися деякі бізнесмени, які не погоджуються з тим, що бізнес — це найчесніша гра. Бо коли ти дуриш когось, приготуйся, що з тобою вчинять так само. Це обов’язково трапиться, рано чи пізно. Те саме й у політиці: раптом з’ясовується, що чесність — найкраща політика.

Редактор відділу «Правила гри»

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар