|
|
|||||
| 10 Січень 2009, Субота |
|
Українською На русском | ||||
![]() |
Ділові новини | Прес релізи | Бізнес-події | Форум | Власний рахунок | Авто | Нерухомість | Робота |
| Український дiловий тижневик "Контракти" / № 35 вiд 29-08-2005 | РЕКЛАМА | ПЕРЕДПЛАТА 2009 | ||
|
Колонка редактора Культурне питанняЦікаво, скільки вихована людина має терпіти незручності, щоб мати повноцінне право дати по пиці?
Це питання виникло не випадково. Нещодавні відвідини Парижа справили на мене подвійне враження: з одного боку, прекрасне місто з величезною кількістю шедеврів світової культури на квадратний метр, де прийнято вітатися з водієм автобуса і пропускати без черги інвалідів, а з іншого — помітна на кожному кроці присутність чужоземців, які всерйоз і надовго влаштувалися у французькій столиці, живучи згідно зі своїми культурними традиціями. На вузьких вуличках міста швидше можна почути арабські наспіви чи африканські ритми, ніж акордеон, шарманку чи скрипку. Серед великої кількості турецьких, грецьких, індійських, китайських та інших ресторанів вже не так просто відшукати заклад, що пропонує місцеву кухню. Та й там нарівні з цибулевим супом вам, напевно, запропонують рис басматі. Корінні парижани якось одразу виділяються у строкатому натовпі перехожих своєю гідністю, незворушним виглядом і елегантністю вбрання (і не обов’язково дорогого). Важко собі уявити, що ці люди стануть сидіти на капоті чужого раритетного авто чи бити пустий посуд об бруківку, і вже точно вони не хапатимуть за руки перехожих і не тягнутимуть до свого закладу, не кричатимуть у відкрите вікно автобуса, що всі «козли». Все це роблять інші. Не тому, що некультурні, а тому, що їхня культура це допускає. Мені скажуть — треба бути терпимішим, добрішим... Може, це так, але дуже не хотілося б, щоб замість Парижа з’явився ще один Каїр.
|
|
|
|
|
|
Редакцiя: т/ф:(044) 391-51-75. Iнтернет-проект: |
|