Колонка редактора

Криза ніцшеанства

Дмитро ФІОНИК,
редактор відділу «Правила гри»

Років зо три тому я брав інтерв’ю в одного великого обласного начальника. Він надумався впровадити якісь псевдоакцизні марки «обласного значення» і навіть підготував проект рішення облради. На запитання «як ваша ініціатива узгоджується із законами та Конституцією?» чиновник здивовано подивився на мене й сказав: «А чому ми маємо страждати від недосконалості нашого законодавства?»

Дмитро ФІОНИК, редактор відділу «Правила гри»

Я, зізнаюся, так і не знайшов тоді, що йому відповісти. Адже не скажеш чоловікові у вічі, що місце йому за гратами — саме там, згідно з недосконалим законодавством, збираються його однодумці.

Чесно кажучи, я позаздрив цій надлюдині, яка наважилася відкрито нехтувати такою тисячолітньою умовністю цивілізації, як право й «цивільне сус-пільство». Можливо, якби на моєму місці був Фрідріх Ніцше, його «білява бестія» стала б маленькою, товстою, лисою й у недоладній краватці (великий філософ неодмінно змалював би свій ідеал з цього чиновника).

Історія людства знала немало періодів, коли напередодні «дива й катастрофи» з’являлися такі сильні духом. Українське суспільство з певної пори стало стабільнішим, а в уряді стверджують, що навіть намітилося економічне зростання. І я, грішний, подумав, що епоха надлюдини пройшла. Але помилився.

Спроба впровадження ПДВ-рахунків показала, що в нас чимало людей в уряді належать до таких, як сказав би Гумільов, пасіонаріїв. І хоча приємно, що найближчим часом нас не чекає податок з обороту в 16,67%, все ж шкода, що бунтівна воля «бестій в краватках» програла.

Адже, справді, що таке жалюгідні ПДВ-рахунки порівняно з феноменами людського духу?

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар