«Згоріти» на роботі

Тетяна РИБКА

Медики відносять менеджерів до групи ризику щодо низки захворювань, зазначаючи, що це їхня плата за успішну кар’єру.

Більше, ніж утома

Віднедавна одним з найпоширеніших серед менеджерів захворювань (після інфаркту, виразки шлунка, гастриту, алкоголізму, психічних розладів) медики називають синдром хронічної втоми. Ще в 1930 роках науковець медичного університету Сікорський, вивчаючи реактивну космонавтику, описав синдром як фізіологічний стан людини в екстремальних умовах. 1950 року в Великій Британії було зареєстровано перший «спалах» невідомого захворювання, що дістав назву «синдром хронічної втоми»: тоді зі скаргами на знижений тонус організму до лікарів звернулися близько чотирьох тисяч осіб.

Тривалий час ця недуга вважалася недослідженою формою вірусної інфекції. Пізніше, на початку 1980-х, у Неваді проведені американськими медиками дослідження дали змогу докладніше вивчити природу невідомого науці синдрому і внести його до списку захворювань (періодично переглядається Всесвітньою організацією охорони здоров’я). Майже одночасно медики звернули увагу на незбагненну вибірковість нового «вірусу»: близько 75% хворих були керівниками компаній, а також представниками творчих і хелперських професій. Було встановлено безпосередній зв’язок між стресами на роботі, професійними перевантаженнями і синдромом. Відтоді захворювання дістало ще одну назву — «синдром менеджера».

Проте єдиної думки про причини виникнення синдрому хронічної втоми поки що немає. Можливо, тому, що серйозним вивченням хвороби зайнялися порівняно нещодавно. Науковці висувають різні версії: враження імунної системи, отруєння організму токсинами, особлива форма депресії, навіть припускають, що в усьому винен вірус. Однак член Київської асоціації практикуючих психологів і психотерапевтів та Української спілки психотерапевтів Олексій Шнеєр вважає, що все починається саме з утоми: «Синдром — це симптомокомплекс, який виникає внаслідок тривалих постійних стресів, перевантажень, пов’язаних з професійною діяльністю. СХВ власне проявляється тоді, коли людина займається не своєю справою, у неї немає схильності до того чи іншого виду діяльності. Такі люди не отримують від роботи жодного морального задоволення — людина швидко втомлюється, відчуває дискомфорт, вважає себе непотрібною ні собі, ні суспільству. Цієї різниці ніколи не помітять педантичні люди, які працюють лише тому, що це називається роботою. Вони перебувають у стані загнаності. І якщо цей стан став хронічним, до нього додалися болі різної локалізації та інші неприємні відчуття, можна стверджувати, що людина хвора на синдром хронічної втоми. І перший симптом — це втома».

На думку відомого в Україні психолога, професора Миколи Корольчука, віруси тут зовсім ні до чого: «Кожний, хто багато працює, відчуває втому, знижується ефективність роботи». Професор назвав кілька умов, які впливають на рівень працездатності і сприяють «зараженню» втомою: клімат, а також медико-біологічні й соціально-психологічні чинники. Микола Корольчук: «Доведено, якщо вони в певний час впливають на людину, та людина починає робити помилки, які призводять до негативних результатів діяльності. Людина, природно, все це сприймає близько до серця. Далі — втрата сну через переживання, втома від недосипання, неадекватна поведінка, загальмованість, невиконання поставлених завдань вчасно — це і є ознаки СХВ. Головні психологічні причини синдрому — втрата прагнення, інтересу до своєї діяльності, настрою, дискомфорт, незадоволення. Індивідуальні здібності не відповідають вимогам професії. І це тому, що людина зайнята не своєю справою».

«Синдром менеджера» — велика проблема для працедавця

Цікавий факт. Американські фахівці, дослідивши більш як дві тисячі випадків «зараження» синдромом, виявили такі закономірності його поширення. Хронічна втома уражає переважно людей працездатного віку — від 28 до 45 років. Емоційніші за своєю природою жінки «хворіють» на втому вдвічі частіше за чоловіків. Слабка стать більш схильна до чинників, які призводять до появи синдрому, — стресів, тривалих хвороб, інтенсивних розумових навантажень.

Медики відносять до групи ризику насамперед бізнесменів, менеджерів, журналістів, юристів, диспетчерів...

Одна з незрозумілих властивостей нового захворювання — його поширення у формі епідемії, що загалом не властиво психоматичним захворюванням. Звідси, напевно, і версія про вірус. Помічено, якщо симптоми хронічної втоми виявилися в одного з працівників, то незабаром на втому скаржитиметься весь офіс. Однак противники версії про «вірусну природу» синдрому пояснюють цей факт тим, що чужий приклад заразливий у тих компаніях, де є внутрішньокорпоративні проблеми. На практиці перевірено: підвищена схильність персоналу до хронічної втоми спостерігається в структурах з низькою культурою мотивації, наджорсткими вимогами керівників до підлеглих, а також в організаціях, де виявляється диктат топ-менеджера або власника. Психологи також наголошують на такій закономірності: здебільшого на синдром «хворіють» ті працівники, які несуть реальну матеріальну відповідальність (керівники фірм, головні бухгалтери, комерційні директори та ін.). І роблять висновок, що СХВ безпосередньо пов’язаний зі страхом перед покаранням.

Робота після роботи — також погано. Причому і для «трудоголіка», і для його працедавця. Згідно з дослідженнями групи My Voice, британські компанії щорічно втрачають близько 13 млн фунтів стерлінгів у формі виплат працівникам, які не працювали через хвороби, причина яких — професійні перевантаження. Крім того, згідно з дослідженнями американців, працівникам із симптомами хронічної втоми потрібно на виконання завдання в 10-15 разів більше часу, ніж здоровим. Тому, наприклад, американські бізнес-консультанти, встановивши, що причина погіршення фінансових показників компанії — «згоряння» менеджерів, дедалі частіше радять керівництву переглянути графік роботи персоналу, затвердивши більш демократичний. А тих, хто засиджується на роботі... штрафувати.

Утім, до «згоряння» «топи» схильні не менше, ніж менеджери нижньої ланки. Наприклад, особливо успішний для компанії BMW 2001 рік (оборот компанії зріс на 14%) ознаменувався відставкою її президента Йоахима Мільберга. Рекордні досягнення зажадали від «топа» завеликих зусиль. Психологи зазначають, що керівництво «згоряє» часто через те, що вже випробувало всі можливості для зняття внутрішнього напруження.

Захворювання XXI сторіччя?

За даними досліджень американського Національного інституту проблем здоров’я і професійної безпеки (NIOSH), нині понад 40 млн осіб у всьому світі страждають на клінічну форму СХВ. Як зазначають терапевти і невропатологи київських приватних клінік «Медиком» і «Борис», кількість пацієнтів, яким було поставлено діагноз «синдром хронічної втоми», за останній рік збільшилася в середньому в 3-4 рази.

Експерти зазначають, що є пряма залежність між професійними перевантаженнями і зростанням споживання легких стимуляторів, антидепресантів і тонізуючих засобів. Тобто індикатором хронічної втоми може слугувати стан premium-сегмента споживчого ринку засобів, що знімають симптоми втоми і підвищують працездатність.

Як зазначають провідні фармацевтичні компанії світу, цей сегмент за минулі два роки збільшився майже втричі. Щодо України таких даних немає. Однак «Контракти» провели невелике дослідження, опитавши продавців аптек, розташованих поблизу столичних бізнес-центрів, і з’ясували: нарівні зі знеболювальними препаратами найбільший попит нині на антидепресанти, заспокійливі, а також препарати, що підвищують працездатність.

У Росії, до речі, за підсумками минулого року спостерігалося 25-відсоткове зростання ринку енергетичних напоїв, який нині оцінюється в $10-15 млн. Даних про аналогічний український ринок поки що немає, однак сам факт, що в супермаркетах з’явилися стелажі з такою продукцією, є промовистим.

Зростання кількості «згорянь» на роботі психологи пов’язують насамперед з прискоренням ділових процесів і відповідним збільшенням обсягів інформації, на обробка якої відводиться дедалі менше часу.

---

Як лікувати

Лікарі, поставивши діагноз «синдром хронічної втоми», здебільшого радять змінити спосіб життя: менше працювати, активніше відпочивати, при цьому призначають комплексне лікування різними препаратами (кардіотонічними, антиангінальними, седативними, антиагрегаційними...). Психотерапевти радять пройти курс спеціальної психотерапії. Психологи, які зазвичай працюють з бізнесменами і менеджерами, використовують методи, які допомагають «тимчасово вийти зі звичної соціальної ролі і подумати про те, що є справжнім пріоритетом». Олексій Шнеєр: «Деякі лікарі вважають, що СХВ — це хронічна депресія, і радять приймати в необмежених кількостях антидепресанти, що, звісно, позитивно впливає на результати лікування, але не на здоров’я загалом».

Утім, втомі можна запобігти. Олексій Шнеєр: «Головне — знайти себе в улюбленій справі, замислитися і прислухатися до себе, жити, собі нічого не нав’язуючи, чинити так, як душа бажає. Тоді людина відчує себе комфортно і затишно».

Микола Корольчук дає поради, як «обдурити» стрес і «не підпустити» до себе синдром:

• «Вийти з «позиції страуса» — зрозуміти, що ти у стресовій ситуації, і спробувати вийти з неї.

• Побудувати для себе план дій, як чинити в тій чи іншій ситуації.

• Визначити для себе всі «плюси» і «мінуси» в цій ситуації.

• Проаналізувати всю ситуацію для зняття тягаря.

• Якщо відчуваєте, що не можна змінити обставини, спробуйте змінити своє ставлення до них».

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар