Емісари

Андрій ЛАВРИК

Приватний капітал захищається від приватизації додатковою емісією. Цього року Фонд держмайна виставить на продаж державні пакети акцій ЗАТ «Укртатнафта», ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». Власники приватних пакетів опинилися на роздоріжжі: чи самим викупити державні акції (що доволі дорого), чи віддати їх конкурентам (що було б украй необачно), чи провести додаткові емісії, зменшивши вартість держпакета й масштаби можливої присутності небажаних сусідів.

Татарська навала

Цього року Фонд держмайна виставить на продаж державні пакети акцій ЗАТ «Укртатнафта», ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». Власники приватних пакетів опинилися на роздоріжжі: чи самим викупити державні акції (що доволі дорого), чи віддати їх конкурентам (що було б украй необачно), чи провести додаткові емісії, зменшивши вартість держпакета й масштаби можливої присутності небажаних сусідів.

З’ясування відносин між основними акціонерами ЗАТ «Укртатнафта» — Фондом держмайна України й татарськими власниками (компанія «Татнефть» та уряд Татарстану) — триває не один рік. І ФДМУ, і татари воліли бачити біля керма найбільшого в Україні НПЗ свою людину, що виливалось у гучні скандали навколо зборів акціонерів, які й призначають правління компанії. Зазвичай жертвою «розборок» акціонерів ставав топ-менеджмент. Зокрема, екс-голова правління компанії Володимир Матицин був звинувачений у кримінальних злочинах і потрапив за грати СІЗО.

Упродовж 2002-2003 років зусилля татар було спрямовано на концентрацію акцій. 2002 року це призвело до силового конфлікту: коли стала очевидною лояльність до татар двох міноритарних акціонерів Укртатнафти — Amruz Тrading AG (Швейцарія) і Seagrоup International Ink. (США), — ними зацікавилася Полтавська обласна прокуратура. Ба більше, 17 вересня 2002 року, коли керівники цих компаній прибули до Кременчука на чергові збори акціонерів Укртатнафти, їх намагалися затримати прокурорські слідчі.

На початку минулого року право власності швейцарців та американців на акції Укртатнафти підтвердили всі судові інстанції. Було також знайдено компромісну фігуру на посаду голови правління ЗАТ, тож на Кременчуцькому НПЗ (що є виробничою базою компанії) запанувала тиша. Однак менш ніж через рік «бойові дії» розпочалися з новою силою. 24 грудня 2003 року було оголошено чергові збори акціонерів Укртатнафти, питанням № 1 яких була додаткова емісія акцій на 1,066 млрд грн і збільшення статутного фонду до 1,806 млрд грн (наразі — 740 млн). Якби збори відбулися, ФДМУ не вистачило б його 43%, щоб заблокувати додаткову емісію, й держпакет «усох» би до непривабливих 18%. Тож «люди Чечетова» знову заблокували збори, не взявши в них участі (для кворуму потрібно не менш як 60% голосів). У такий спосіб ФДМУ може ігнорувати збори аж до самого конкурсу з продажу державного пакета Укртатнафти.

Про бажання викупити державну частку Укртатнафти, крім «Татнефти» і КО, заявили три фінансово-промислові групи. Перша — група «Приват», що уже присутня в компанії «Укрнафта», ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» і НПЗ «Галиччина». Укртатнафтою цікавиться також харківський «Укрсиббанк», почесний президент якого Олександр Ярославський вже є власником 1,154% акцій нафтокомпанії. Крім того, не проти стати співвласником Укртатнафти російсько-британський гігант ТНК — British Petroleum. Змагатися на приватизаційному конкурсі з цими акулами бізнесу татарським власникам буде вкрай важко. Програш означатиме остаточну втрату самостійності в управлінні Укртатнафтою.

Прикарпатський гамбіт

«Загроза» повної приватизації зависла над ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (Наддвірнянський НПЗ, Івано-Франківська обл.) ще рік тому: у березні 2003-го голова ФДМУ Михайло Чечетов заявив про намір виставити на конкурс 26% державних акцій «Нафтохіміка» до Нового року. Проте не склалося: в травні збори акціонерів ВАТ проголосували за проведення додаткової емісії акцій на 97 млн грн, до того ж статутний фонд компанії збільшувався з 3,28 млн грн до 100,3 млн грн. Отже, від 26% акцій, що контролює ФДМУ, за умови реєстрації емісії (з чим Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) поки що не поспішає) не залишається майже нічого. Фонд держмайна оскаржував рішення зборів спершу в Івано-Франківському господарському суді, потім — у Львівському апеляційному госпсуді. Обидва суди визнали додаткову емісію законною.

14 січня цього року за ініціативою Фонду держмайна було скликано позачергові збори акціонерів, на яких ФДМУ сподівався домогтися скасування додемісії. Однак безрезультатно — представники ПриватБанку і ТОВ «Альфа-Нафта», які консолідовано контролюють понад 70% акцій компанії, знову проголосували за проведення додемісії. Однак поразка не змінила настрою ФДМУ. «Ніколи держава всередині себе не програє комерційній структурі, — заявив наступного після зборів дня Михайло Чечетов. — Держава «переїде» будь-яку структуру, що зазіхнула на її інтереси». ФДМУ, незважаючи ні на що, заявляє про наміри продати 26% «Нафтохіміка» ще до квітня (на думку експертів, вартість цього пакета навряд чи перевищить 1 млн грн).

Чи вдасться ФДМУ втілити ці наміри — під великим питанням. У Фонду ще є можливість оскаржити додемісію у Вищому господарському суді, потім — у Верховному Суді України (ВСУ). Однак чи спрацює судова машина так швидко? Натомість один з ініціаторів додемісії — ПриватБанк — висловив готовність викупити 26% державних акцій. Однак це ще не означає, що дніпропетровці відмовилися від додемісії. По-перше, кошти, які сподіваються залучити від емісії, потрібні для модернізації НПЗ. По-друге, існує ймовірність, що ПриватБанк чи прихильні до нього структури не допустять до конкурсу з продажу державного пакета.

Зауважмо, що прихід на «Нафтохімік» ПриватБанку став причиною серйозного скандалу. Як відомо, 48% акцій компанії перейшли до банку від британської Watford Group, яка 2000 року отримала їх за борги підприємства. У жовтні минулого року директор Watford Group Майкл Вотфорд у заяві до Генпрокуратури України звинуватив ПриватБанк у привласненні акцій «Нафтохіміка» злочинним шляхом. Зазначмо, що самого Вотфорда у фінансових махінаціях підозрюють британські правоохоронці.

Інгулецький ГЗК: хід конем

Затягнута й нудна епопея з додемісією на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті (ІнГЗК) 14 січня пожвавішала завдяки гучному скандалу: ДКЦПФР зареєструвала додаткову емісію акцій компанії на 45 млн грн (33% статутного фонду, який поки що сягає 136 млн грн). Збори акціонерів ІнГЗК проголосували за емісію ще в квітні минулого року, причому за неї голосував і представник державної акціонерної компанії «Укррудпром» (50% +1 акція). Однак Фонд держмайна домігся скасування результатів зборів у всіх судових інстанціях, зокрема й Вищому господарському («емісари» подали апеляцію до ВСУ, але той досі своє рішення не ухвалив). Натомість юристи ІнГЗК зробили «хід конем»: у листопаді вони подали до Господарського суду Києва позов на ДКЦПФР з вимогою зареєструвати емісію. Контраргументів суду не було надано (ФДМУ участі в процесі не брав, оскільки не був його фігурантом), тож позов ІнГЗК задоволено. 14 січня ДКЦПФР офіційно заявила, що додемісію зареєстровано, після чого з подачі ФДМУ комісія стала об’єктом уваги Генпрокуратури.

Утім, скасування реєстрації додемісії — питання часу. Вищий господарський суд уже призупинив дію Київського господарського до вирішення справи по суті. Крім того, ще до початку конкурсу з продажу держчастки підприємства ФДМУ збирається провести на ньому «зачистку»: лояльний до приватних інвесторів менеджмент буде замінено на лояльний до держави.

Згідно з реєстром ДКЦПФР, чималими пакетами ІнГЗК сьогодні володіють запорізька «ТС ЛТД», панамська Frodo Commercial Limited і кіпрська Avacorn Trading Co Ltd. Експерти вважають ці комструктури афільованими з дніпропетровським ТОВ «Смарт-груп» (за повідомленнями ЗМІ, контролюється російським бізнесменом Вадимом Новинським), в управлінні якого до весни-2003-го було також 50% акцій ІнГЗК, що належать державі. Водночас деякі незалежні спостерігачі вказують на симпатії приватних акціонерів підприємства до групи «Приват». Такі припущення роблять на основі спостереження: ІнГЗК проводить недружню політику щодо меткомбінатів, що контролюються конкурентами «Привату» в металургії.

До речі, уже за кілька днів після скандалу про намір придбати держпакет ІнГЗК заявив Меткомбінат ім. Ілліча вустами голови правління комбінату народного депутата Володимира Бойка. За його словами, задля цього ММК ім. Ілліча готовий об’єднатися з меткомбінатом «Запоріжсталь». За підрахунками експертів, стартова ціна держпакета ІнГЗК сягне 80 млн грн.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар