Як продавати? Наступ великого рітейлу.

Богдан МАЛИНОВСЬКИЙ

Найшвидше розширюються мережі, що вдало «схрестили» західний формат торгівлі й традиції локального ринку

Захід тисне

Відразу кілька мереж продовольчих супермаркетів оголосили про досить амбітні плани розширення. Мережа «Велика кишеня», що нараховує нині сім супермаркетів, оприлюднила плани збільшити утричі кількість своїх закладів впродовж двох років. Олександр Прядухін, комерційний директор ДП «Квіза-Трейд» (підприємство, що володіє мережею), пообiцяв, що половина майбутніх торговельних закладів вiдкриватиметься в регіонах.

Після приблизно дворічної перерви може поновитися розширення української мережі Billa — про переговори щодо будівництва двох супермаркетів у Києві повідомив нещодавно перший віце-президент ХК «Київміськбуд» Станіслав Мартинюк.

Про наміри підкорення столичного ринку оголосили регіонали — дніпропетровська мережа «АТБ-Маркет» (чи не найбільша регіональна мережа нині володіє 85 магазинами). Повним ходом готується до розширення своєї мережі в Україні SPAR: незабаром у Києві на Московському проспекті відкриється перший у СНД магазин Interspar, за форматом близький до гіпермаркету (площа — 7500 кв. м).

Отже, нинішній рік обіцяє бути багатим на новини на роздрібному ринку. Насамперед варто очікувати появу французької мережі Auchan. «З-поміж західних гравців рітейлу французькі мережі вирізняються тим, що незрідка про їхній прихід на локальний ринок конкуренти дізнаються тільки після відкриття першого магазину, — розповідає директор з розвитку компанії «Новий Проект» Ігор Малашенко. — Підвищений інтерес українців до Auchan зумовлено тим, що саме він традиційно приходить на нові ринки країн Східної Європи відразу після Metro». Працюючи в форматі гіпермаркету, який передбачає значні обороти завдяки обслуговуванню великої кількості покупців, і маючи відточені технології та багатий досвід «викручування рук» постачальникам, Auchan у Москві зробив фурор своїми низькими цінами.

Та Interspar з Auchan’ом випередив «Караван» — перший в Україні класичний гіпермаркет (площа торгового залу — 8 тис. кв. м, асортимент — 55 тис. позицій, серед яких частка непродовольчих товарів регулярного попиту сягає 35%). Торгово-розважальний комплекс, ядром якого є гіпермаркет, відкрився 31 жовтня минулого року. Керівник проекту ТРК «Караван» Олександр Грановський задоволений першими результатами роботи гіпермаркету й охоче ділиться планами відкриття ще трьох таких торговельних комплексів — у Харкові, Дніпропетровську та Запоріжжі.

Вітчизняні рітейлери навіть не приховують, що нинішні експансіоністські плани частково викликано бажанням якомога швидше «застовбити» вигідні місця. «Основна причина розширення — великі перспективи вітчизняного роздрібного ринку. Вони настільки великі, що Україною цікавляться міжнародні мережі, — розповідає Олександр Прядухін. — Через це саме зараз дуже важливо «застовбити» вигідно розташовану ділянку».

Перші втрати

Часи, коли для забезпечення конкурентоспроможності достатньо було перевести магазин на самообслуговування, відійшли в минуле. Іншого пояснення того, що одні мережі досягають національного масштабу, а інші рітейлери переживають застій або й загалом продають свої торгові площі, немає. «Відсутність конкуренції на вітчизняному ринку «цивілізованої» роздрібної торгівлі створювало до сьогодні ілюзію успіху майже всіх операторів ринку, — підтверджує Ігор Малашенко. — Однак ці часи минають».

Показовим прикладом є закриття дискаунт-маркет «Дача», який, попри назву, виставляв далеко не малі ціни, мав надто гарну, як для дискаунта, обстановку й заширокий асортимент.

Ще більше магазинів переживають застій або ж розвиваються набагато повільніше, ніж галузь загалом. Насамперед це стосується гастрономів, переобладнаних під самообслуговування. Зупинилися на досягнутому кілька років тому й деякі мережі — піонери сучасної торгівлі в Україні — Billa та «Євромарт».

Можливо, Billa випередила свій час, скрупульозно дотримуючись скрiзь одного формату, який робить основну ставку на культуру обслуговування. І якщо у респектабельних районах міста такий магазин мав великий успіх, то у недорогих «спальних» районах сподівання переманити покупців з базарів виправдалися не повністю. Тож, дорісши до восьми магазинів 2002 року, мережа зупинилася в своєму розвитку. Щоправда, торік у менеджменті «Білла-Україна» сталися зміни, які, можливо, й призвели до того, що цього року мережа планує продовжити експансію.

«Євромарт», навпаки, перенісши на український грунт досвід західних рітейлерів, «творчо» поєднав риси різних форматів, орієнтуючись відразу на всіх покупців. У результаті «середній клас» був невдоволений убогим виглядом закладiв, а малозабезпеченим, яких приваблювали низькими цінами, було далеко добиратися до магазинів громадським транспортом. Азарту конкурентної боротьби «Євромарту» додав прихід на ринок справжнього cash&carry — Metro. Якраз тодi «Євромарт» відкрив магазин формату «економ-супермаркет», з досить широким асортиментом i невисокими цiнами, розрахований на тижневу покупку. Керівництво мережі заявило: відтепер вiдкриватимуться магазини тільки такого формату. Однак відтоді жоден новий магазин не відкрився, а кореспондент, який намагався днями зв’язатися з менеджментом мережі, почув від секретарки: «Керівництво нещодавно залишило компанію майже в повному складі».

Формат — західний, особливості — наші

Нинішня ситуація з рітейлом доводить: шкідливо не тільки сліпо переносити на український грунт всі риси західних форматів, а й «винаходити велосипед» у сфері роздрібної торгівлі. І справа не в якомусь специфічному менталітеті, а в кількісних показниках українського ринку, що не дають реалізуватися деяким основним конкурентним перевагам західних форматів. Наприклад, низька кількість автомобілів на душу населення перешкоджає широкому загалу робити покупки за містом. Отже, на придбанні (оренді) «околичної» землі, як в Америці, у нас не зекономиш, а якщо спробуєш — магазин буде напівпорожнім. Тому супермаркети й змушені змагатися за жваві й людні місця. Частота покупок у нас вища, ніж на Заході, а це вимагає збільшення кількості касових боксів на одиницю площі магазину. Зате у нас вища густота міського населення. Тому, на думку консультантів, одного супермаркету достатньо на 20 тис. міського населення, отже, потреба Києва — 130-150 супермаркетів, а не 300-400, як прогнозувалося кілька років тому. Відповідно найкращі перспективи на вітчизняному ринку, на думку консультантів, у супермаркетів площею 1500-2500 кв. м.

Та загалом, як вважає Ігор Малашенко, у 99% випадків для успіху торгового підприємства потрібна відповідність одному з форматів, що вже себе виправдали. Недарма так активно розширюється «Велика кишеня», яку називають одним з найвідформатованіших супермаркетів.

Водночас у деталях цілком доречна творчість. Наприклад, у першому супермаркеті «Велика кишеня» біля входу, за порадою вітчизняних фахівців, було розміщено товари побутової хімії. І це спрацювало, хоча на Заході ніхто так не робить, бо тамтешній покупець ніколи не покладе шмат ковбаси в один кульок з пачкою прального порошку.

---

Донецький формат...

Дивно, але факт: до мільйонної «шахтарської столиці» загальноукраїнські мережі супермаркетів ще не додибали. Незалежні експерти стверджують, що причина цього — відносна «закритість» економіки індустрійного міста (та й усього регіону), що фактично контролюється одним неформальним фінансово-промисловим угрупованням. Мовляв, відома у ділових колах особа, що її поза очі йменують «директором Донбасу», до останнього часу притримувала цю перспективну нішу торговельного бізнесу «для своїх». Проте мережі гастрономів «Сарепта» та «Обжора» ані за способом організації бізнесу, ані за розміром торгових площ, ані за представленим там асортиментом до визначення «мережевий супермаркет» помітно не дотягували.

Тож цілком закономірно, що останніми тижнями в місті гучно дебютував великий (площею понад 6 тис. кв. м) продуктовий супермаркет «Амстор», «родовід» якого пов’язують з відомою російською мережею, створеною турецькими інвесторами. На урочистому відкритті магазину власники не приховували планів щодо спорудження найближчим часом на теренах Донбасу, слідом за первістком, ще 3-4 аналогічних торгових закладів.

Несподівану підтримку (а може, навпаки, сподівану) ентузіасти розвитку «Амстор» отримали від донецького голови Олександра Лук’янченка. Мер «шахтарської столиці» стверджує, що в місті нині налічується 87 різноманітних базарів, однак лише 12 із них відповідають мінімальним вимогам сучасного формату торгівлі. Вихід — саме в розвитку мережі супермаркетів.

...і львівський

Розвиток нових форматів торгівлі у Львові починався з гуртовень «cash & carry» «Торгової компанiї «Інтермаркет». Через три роки цей оператор відкрив перший з нової серії дискаунтних магазинів «Барвінок» з «аскетичним» асортиментом у півтори тисячі найменувань.

Нині дискаунтна мережа розрослася до дюжини «Барвінків», 10 з яких розташовані у Львові. Тепер «Торгова компанія «Інтермаркет» взяла курс на «дискаунтування» невеликих міст західного регіону України.

З відкриттям у Львові на початку 2002 року першого повноцінного супермаркету «ВАМ» площею 9 тис. кв. м, по суті, відбувся джентельменський поділ цього ринку між двома місцевими великоформатними операторами. Сьогодні в місті Лева налічується три супермаркети, які належать двом тутешнім структурам — «Торговій компанії «Інтермаркет» (2 супермакети «Арсен») та ТзОВ «Пам’ять», яке розкручує мережу ВАМів. Цього року остання планує відкрити два супермаркети.

Експансійних порухів операторів-варягів, українських або іноземних, на львівських теренах наразі не зафіксовано. Спостерігачі пояснюють це можливістю неофіційних полюбовних домовленостей між місцевими співвласниками супермаркетів — депутатами міськради. Оскільки остаточну згоду на дефіцитні земельні ділянки дає сесія міськради, то зацікавлені у наділах львівські оператори, мабуть, швидше знаходять шляхи до порозуміння з колегами-депутатами, ніж зайшлі претенденти на галицькі парцелі.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар