Енергетичний пасьянс

Дмитро КОШОВИЙ

Президент вирішив відмовитися від приватизації енергетики. Тимчасово. Указ глави держави про створення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» завершив черговий етап у формуванні розстановки сил в електроенергетиці країни. Офіційна причина появи указу: «з метою створення цілісного енергетичного комплексу для забезпечення економічної та енергетичної безпеки держави... підвищення ефективності управління корпоративними правами держави» тощо

До Чубайса...

Указ глави держави про створення Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України» завершив черговий етап у формуванні розстановки сил в електроенергетиці країни. Офіційна причина появи указу: «з метою створення цілісного енергетичного комплексу для забезпечення економічної та енергетичної безпеки держави... підвищення ефективності управління корпоративними правами держави» тощо. Головна ідея: закріплення за державною власністю ще неприватизованих пакетів акцій енергокомпаній і передавання їх до статутного фонду НАК. Як наслідок — задекларований колись як офіційна політика процес приватизації цієї галузі, що означало відмову держави від безпосереднього управління енергобізнесом, — тепер у минулому. А в майбутньому — невідомість: нової «енергополітики» ще не запропоновано. Проте більшість експертів уже встигла оцінити появу указу як посилення в галузі державного впливу.

«Я — за те, щоб структуру в енергетиці, аналогічну російській, було створено в Україні — українську акціонерну енергетичну компанію. Я за те, щоб забрати відповідні повноваження у Міністерства палива й енергетики, яке повинно займатися політикою, а не лічити й рухати грошові потоки, й передати їх акціонерній компанії, яка захистить себе», — цю, тепер майже історичну, заяву Леонід Кучма зробив за два тижні після бліц-візиту до України голови правління РАТ «Єдині енергетичні системи Росії» Анатолія Чубайса.

І хоча цей візит мав яскраво виражений характер піар-акції Союзу правих сил напередодні виборів до російської Думи, саме заяви Чубайса про стратегічне рішення стати великим власником української електроенергетики були першим поштовхом, що сколихнув, здавалося б, сталу розстановку сил у галузі.

Напередодні заяв керівника РАТ «ЄЕС Росії» українська електроенергетика складалася приблизно на три чверті з формально підконтрольних державi компаній, керованих Мінпаливенерго, і на чверть — з компаній, де контрольні пакети акцій уже цілком офіційно були у приватних власників. Своєю чергою, експерти галузі ділять приватизовані або новоутворені недержавні енергокомпанії ще на п’ять груп.

Перша група — пущені на приватизацію міноритарні пакети Полтава-, Суми-, Чернігів-, Львів- і Прикарпаттяобленерго. В українській пресі її часто пов’язують з Григорієм Суркісом і київським ФК «Динамо», однак жодних документальних підтверджень цього немає.

Друга група — Севастопольенерго, Житомир-, Херсон-, Кіровоград- і Одесаобленерго. Власників цієї групи тепер уже неофіційно називають «словаками», оскільки навесні 2001 року саме словацька енергопостачальна держкомпанія Vychodoslovenske Energeticke Zavody S. Р. придбала на конкурсах перші чотири з названих обленерго. Згодом та сама команда менеджерів взялася управляти й Одесаобленерго. Утім, уже 2003 року тижневик «Дзеркало тижня» вперто називав їх «лужниківцями», зараховуючи до власників голову ради директорів московського футбольного клубу ЦСКА Олександра Бабакова, нещодавно обраного депутатом Держдуми. Однак і тут визначити достовірність інформації доволі складно.

Третя група — Київ- і Рівнеобленерго, які тепер називають «А. Е. С. Київобленерго» та «Ей-І-Ес Рівнеобленерго». Назви говорять самі за себе — обидві компанії на тих-таки весняних конкурсах 2001 року придбала американська корпорація AES, яка після деяких роздумів про втечу з українського ринку на початку минулого року ухвалила стратегічне рішення залишитися.

Четверта група — «донецькі», які створили енергопостачальну компанію «Сервіс-інвест» та енергогенеруючу Східенерго на базі проданих за борги потужностей відповідно Донецькобленерго та Донбасенерго. Експерти називали ці компанії сферою впливу голови парламентського Комітету з ПЕК Андрія Клюєва, який з кінця минулого року ще й віце-прем’єр з питань ПЕК і промисловості.

П’ята група — це взагалі не група, бо складається з однієї компанії — ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» (ЛЕО), утвореної після продажу за борги енергомереж Луганськобленерго. Її, як згодом фактично визнав Чубайс, контролює група «Інтерпайп» на чолі з Віктором Пінчуком. Утім, до групи можна включити також «неконтрольні» пакети акцій ще близько десяти обленерго, залишені у спадок від енергоімперії Костянтина Григоришина, а його самого назвати одним із співвласників.

Зробімо застереження: вплив приватних власників поширюється ще й на низку обленерго, що формально належать державі. Наприклад, експерти вважають дуже сильними позиції «Інтерпайпу» в найбільших компаніях галузі — енергогенеруючій Дніпроенерго та енергопостачальній Дніпрообленерго, а до першої, умовно кажучи, «динамівської», групи компаній часом додають Тернопіль- і Харкiвовобленерго. Однак «Інтерпайп» таку інформацію офіційно не підтверджує, клуб «Динамо» або Григорій Суркіс такі дані, поза сумнівом, спростують, а Мінпаливенерго лише іноді прохопиться словом про проблеми в управлінні державними енергокомпаніями.

... від Чубайса до указу...

Та ось 4 грудня до Києва приїхав Чубайс і заявив, що стратегічним завданням РАТ «ЄЕС Росії» та її партнерів є отримання контрольних пакетів у 10 українських обленерго. «Наша мета — не володіння акціями в енергосистемах, а участь у подальшій приватизації енергосистем. Ми хотіли б довести нашу частку до контрольних пакетів, що дають змогу сформувати менеджмент цих компаній», — сказав Чубайс, зазначивши, що нарощування частки планують і шляхом придбання пакетів акцій на вторинному ринку, і під час приватизації держвласності цих компаній, передбаченої в майбутньому.

Інформацію про партнерів Чубайс, звикши до відкритості російського фондового ринку, не приховував: «Нашого партнера названо — це компанія «Енергетичний стандарт». Якщо я правильно розумію, в результаті модернізації власності основними її акціонерами є російський громадянин пан Григоришин і український громадянин пан Пінчук. Це наші партнери. Ми в цій компанії працюємо в рівних частках».

Сутність оборудки, що готується, така: РАТ купує третину холдингу, що створюється, до якого ввійдуть корпоративні права 10 обленерго в розмірі від 16 до 100% акцій у кожній. Як вважає Чубайс, у Полтава-, Суми-, Чернігів- і Тернопільобленерго новій структурі належатиме понад 40%, а в ЛЕО — 100%. Хоча експерти ринку мають сумнів, що в реєстрах чотирьох обленерго після відомого тиску на бізнес Григоришина в Україні партнерам РАТ справді належить понад 40%, керiвник «ЄЕС Росії» сказав, що застрахувався від несподіванок. Мабуть, це стосується й інших пакетів, права власності на які також оскаржуються.

За підсумками зустрічей з Леонідом Кучмою і Віктором Януковичем, на яких обговорювалися перспективи приватизації енергетики в Україні, Анатолій Чубайс зробив також недвозначну заяву: «Головне — було зрозуміти, рухаємося ми чи ні. І ми отримали відповідь: «Так, Україна планує здійснювати приватизацію в енергосистемах; так, Україна не проти участі РАТ ЄЕС... Це те, що ми й хотіли отримати — конкурентні рівні умови». За наявною інформацією, російська компанія продовжує реалізовувати ці плани. На її замовлення міжнародні експерти вже начебто почали оцінювати вартість пакетів акцій, що беруть участь в оборудці. Паралельно рада директорів РАТ днями, можливо, розгляне питання про виділення на експансію в Україну після отримання результатів оцінки близько $200 млн.

Натомість дії української влади ніяк не відповідають тим враженням, які отримав у Києві Чубайс. Керівник РАТ ще не встиг вилетіти з Києва, як Леонід Кучма заявив, що про продаж акцій українських обленерго «ЄЕС Росії» сьогодні мови бути не може, оскільки Україна не готова розглядати це питання. Крім того, він підтримав зроблену напередодні візиту Чубайса заяву міністра палива й енергетики Сергія Ермілова про те, що в питанні приватизації стратегічних активів законодавство України потребує вдосконалення, особливо тоді, коли пакети акцій купують компанії зі значною часткою державної власності. «У таких випадках фактично йдеться про міждержавну оборудку, яка відповідно повинна проводитися за загальною схемою міждержавних угод», — ось вам і рівні умови.

А за два тижні після візиту Чубайса український Президент узагалі заявив, що він категорично проти приватизації обленерго, і повідомив про плани створити тоді ще безіменну електроенергетичну НАК за прикладом НАК «Нафтогаз України» чи РАТ «ЄЕС Росії».

Показово, що відразу ж ворожу позицію щодо РАТ зайняв і голова Фонду держмайна Михайло Чечетов, який підтвердив нібито неможливість участі «ЄЕС Росії» в українській приватизації. Хоча насправді нинішнє законодавство жодних обмежень на участь іноземних держкомпаній в українській приватизації не містить. Лише наполовину державне РАТ, а також 100-відсотково державна Electricity de France без проблем брали участь у приватизації українських обленерго 2001 року, а на той момент 100-відсотково державна словацька VSE навіть купила чотири обленерго.

Михайло Чечетов, щоправда, ще додав, що в Україні вже забагато російського капіталу, натякаючи на групу «словацьких» або «лужниківських» обленерго, а також залишки енергоімперії Григоришина. Проте й тут формально все чисто — ні Фонд держмайна, ні інші держоргани офіційно підтвердити належність значної частини енергоактивів росіянам не можуть. За останніми даними Антимонопольного комітету, власником чотирьох «словацьких» обленерго є тепер малайзійська Sandos International Power Company Limited, хоча останнім часом вони числилися за голландською VS Energy, в якій понад 90% належало словацькій VSE — тій самій переможниці конкурсів. А тепер АМК України дозволив уже люксембурзькій Vacuna International S. А. придбати Sandos. Зрозуміло, виникає питання — чи прийняли нові власники всі зобов’язання щодо приватизаційних угод? Фонд держмайна точної відповіді не дає, хоча й підтверджує, що з ним такі перепродажі повинні узгоджуватися.

У цьому плані треба віддати належне зареєстрованій у Донецьку компанії Рината Ахметова «Систем Кепітал Менеджмент» (СКМ), за якою нині числяться майже всі активи президента ФК «Шахтар» і яка офіційно отримала в АМК дозвіл на придбання понад 50% Східенерго. Можливо, Ринат Ахметов за взаємною домовленістю просто рятує від удару земляка віце-прем’єра Андрія Клюєва, а може, готується до участі в енергетичній приватизації.

... після указу

В останньому випадку йдеться про довгострокові плани. Оскільки указ Президента про створення НАК «Енергетична компанія України» означає цілковиту зупинку приватизації енергетики (до останнього часу ФДМ все ще планував виставити на продаж блокуючі пакети акцій Прикарпаття-, Львів-, Чернігів-, Полтава- і Сумиобленерго). Достатньо пригадати всі історії зі створенням Агенції з управління державними корпоративними правами, всіляких ДАК і НАК. За десятиріччя боротьби з держхолдингами Фонду держмайна лише торік вдалося домогтися продажу пакетів акцій ДАК «Укрпапірпром». Хоча й тут ФДМ виступає лише радником при організації біржових аукціонів. (Що все одно великий крок порівняно з продажем на початку 2001 року «Українськими поліметалами» акцій Орджонікідзевського і Марганецького ГЗК, про який Фонд дізнався лише з преси.) А про спроби зазіхати на такі бастіони держвласності, як НАК «Нафтогаз України» або «Укрзалізниця», краще і не згадувати...

Перед останнім висновком про те, що після указу Президента в українській електроенергетиці розстановка сил на певний — досить тривалий — час стабілізується з очевидною перевагою держвласності, треба зробити кілька застережень.

По-перше, під час створення «Енергетичної компанії України» до неї можуть потрапити не всі пакети державних енергоакцій. Наприклад, мунiципалiтету Києва вдасться втримати держпакет акцій Київенерго.

По-друге, нині ведеться пошук керівника НАК. Напевно, всі залучені в енергетику бізнес-групи (крім хіба що AES) спробують проштовхнути на цю посаду свою людину. І якщо комусь це вдасться, то замість посилення державного впливу Україна отримає приховану приватизацію всієї енергетики. Тож кандидатура Олега Дубини, яку називають сьогодні, справді є компромісною.

По-третє, є ще й міжнародні фінансові організації, яким Україна ще вчора обіцяла провести приватизацію електроенергетики. Навряд чи вони готові до настільки швидкої зміни політики Києва.

По-четверте, створення НАК не вирішує питання боргів у галузі і, наприклад, ніяк не впливає на процес банкрутства Дніпроенерго. Тому «боргова» приватизація, можливо триватиме.

По-п’яте, попереду президентські вибори...

---

Які компанії можуть увійти до НАК «Енергетична компанія України»

* компанії мають пройти корпоратизацію

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар