Вогнем і мечем — по реверсу

Олена ГЕТЬМАНЧУК

Польща повністю «відрубає» фінансову і політичну підтримку проекту добудови нафтопроводу Одеса—Броди до Гданська, якщо Україна вибере реверс української частини труби.

До 1 лютого український Кабмін мав, нарешті, вибрати маршрут використання нафтопроводу Одеса—Броди. Принаймні таке завдання дав уряду Президент Леонід Кучма, нагадавши про відповідальність у разі зволікання з рішенням. На момент здачі номера до друку рішення уряду ще не було. Якщо прихильники реверсу (назавжди чи на кілька років) все ж візьмуть гору, то на блискучих досі перспективах продовження нафтопроводу польською територією можна буде поставити великий хрест — Польщі ця магістраль стане нецікавою. Навіть попри те, що буквально в середині січня у Варшаві було підписано договір про добудову нафтопроводу Одеса—Броди до Плоцька і створення відповідного СП. Підпис України під цим документом польська сторона розцінила як намір Києва використати нафтопровід у прямому режимі.

Як вважають і українські експерти, підписавши угоду про добудову нафтопроводу, Київ і Варшава ввели проект Одеса—Броди—Плоцьк у правове поле. Цей чинник набуває особливої важливості на тлі реверсних пропозицій росіян. У разі їх прийняття — на короткий або на тривалий час — українська сторона опиниться в суперечливому становищі перед польськими партнерами. У Польщі розуміють, якого тиску зазнає Україна з боку Росії. Водночас минулого тижня посол Польщі в Україні Марек Зюлковські заявив: «Для Польщі доцільно реалізовувати цей проект лише в напрямі з Одеси до Бродів. Тільки в цьому разі ми можемо говорити про його бізнесову та політичну підтримку з боку Польщі».

Один на нафтовому полі — не воїн

Однак такої думки Варшава дотримувалася не завжди. Аж до травня 2003 року позиція польської влади зводилася до формули: «Ми проект підтримуємо, але спочатку подайте його бізнес-план». Вищі посадовці Республіки Польща періодично давали зрозуміти, що питання про постачальників і покупців каспійської нафти ще не вирішено. Конструктивним такий підхід назвати важко, оскільки проект спільний і логічно було б опікуватися його розвитком разом. Тим більше, що енергетичні проекти такого масштабу без благословення геополітичних гравців масштабу США чи Євросоюзу реалізувати практично неможливо. А слово Варшави у Вашингтоні або Брюсселі важить більше, ніж аргументи Києва, який істотно дискредитував себе в очах західних столиць. Показово, що поляки не раз ставали жертвами «підступів» російського економічного лобі, що зберегло вплив навіть на території без п’яти хвилин члена ЄС. Голоси противників Одеса—Броди—Плоцьк—Гданськ (ОБПГ) стихали зі зростанням уваги до нафтопроводу з боку США і, дещо менше, Євросоюзу.

Два зайці для Польщі

Політичний радник польського віце-прем’єра Марека Поля (його незрідка називають головним лобістом будівництва нафтопроводу Одеса—Броди) Томаш Бартошевич заявив «Контрактам», що нині Варшава має дві позиції щодо добудови труби через польську територію: політичну й економічну. Політична полягає в тому, щоб за допомогою нафтопроводу Одеса—Броди—Плоцьк—Гданськ «поглибити польсько-українські відносини і спільно зі своїм стратегічним партнером (Україною. — Ред.) просуватися до об’єднаної Європи». Інакше кажучи, у Варшаві вважають, що, підключаючись до реалізації нафтопроекту, вони таким чином сприяють європейській інтеграції України.

В інтерв’ю впливовому польському виданню «Газета Выборча» Марек Поль, нагадуючи про те, що польсько-українська міжурядова угода про добудову нафтопроводу до Плоцька була підписана в Брюсселі у присутності віце-президента Європейської комісії Лойоли де Паласіо і додатково підкріплена спільним комюніке, заявив: «Цей проект має ширший вимір, ніж співпраця двох країн. Це співпраця України з Європейським Союзом». Втім, проект здатний стати непоганим прикладом співпраці з Брюсселем і самої Польщі. Варшаві, яка неабияк зіпсувала відносини з Берліном і Парижем під час іракської кризи, сьогодні важливо відновити діалог зі старою Європою. Чому б не скористатися для цього проектом, який, за словами представників Єврокомісії, має європейське значення?

Деякі польські експерти вважають, що для активізації діалогу в енергетичній сфері Україні й Польщі мало просто побудувати нафтопровід. Необхідно, щоб він почав діяти. Більше того, за словами польського експерта Інституту політичних досліджень професора Єжи Козакевича, «обсяги нафти, які буде прокачувати цей трубопровід, мають бути достатньо великими, щоб виправдати україно-польську співпрацю».

Потрійна економія від однієї труби

В економічному підході до реалізації проекту ОБПГ Польща, за словами Бартошевича, виходить з трьох найважливіших цілей. Перша — енергетична безпека країни як результат диверсифікації шляхів постачання нафти. Унаслідок продовження труби до Плоцька поляки зможуть додати до двох уже наявних шляхів доставки — нафтопроводу «Пшиязнь» і терміналу в Північному порту — третій. Директор програм польського Інституту громадських справ Яцек Кухарчик у розмові з кореспондентом «Контрактів» зауважив, що альтернативні джерела потрібні Польщі для того, щоб «Росія не могла грати свою роль на польській сцені й надалі використовувати нафту як інструмент тиску». «Будь-які процеси, що дають можливість диверсифікувати постачання джерел енергії й таким чином зламати монополію Росії — позитивні. Іноді навіть варто більше заплатити, але позбутися цієї монополії й виграти в довгостроковій перспективі», — вважає Кухарчик.

Друга польська мета — інвестиції, які, за словами Бартошевича, надійдуть до польської економіки в процесі реалізації проекту, й, вочевидь, зможуть сприяти економічному зростанню республіки. Третя — комерційна вигода проекту. За словами Бартошевича, польський уряд «вважає цей проект комерційно рентабельним — він може приносити прибуток польським акціонерам спільного підприємства».

Реверсні бої

І все-таки Польща має сумнів щодо вдалого завершення проекту ОБПГ. Щоправда, останнім часом більше непевності у газетних публікаціях, ніж в офіційних заявах тамтешніх «полісімейкерів». Польські журналісти запитують: чи не надто далеко зайшла Польща в своїй підтримці Європейсько-Азійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК), ядром якого є нафтова магістраль Одеса—Броди—Плоцьк—Гданськ? За словами Бартошевича, насправді питання звучить приблизно так: «Наскільки сьогодні Україна справді незалежна в прийнятті рішень за такого величезного тиску на неї з боку тих, хто виступає проти прийняття цих рішень?» Натяк зрозумілий: стурбованість Варшави (як, утім, й інших західних партнерів) можливістю використання нафтопроводу в реверсному режимі опосередковано позначається на всіх переговорах щодо реалізації ЄАНТК. «Польща виступає за те, щоб нафта прокачувалася тільки в напрямку від Одеси до Бродів, і в жодному разі не навпаки. Це питання суто політичне: якщо Україна будувала нафтопровід, аби знайти альтернативні джерела енергопостачання, то він не може використовуватися в іншому напрямку», — впевнений Козакевич.

Певною мірою сьогодні Україна й Польща помінялися місцями: якщо півтора роки тому польські обстоювачі проекту мусили працювати в умовах жорсткого тиску російського економічного лобі, то нині це доводиться робити їхнім українським партнерам, хоча рівень цього тиску порівняти неможливо. Те, як позначаються «реверсні бої» на українсько-польській енергетичній співпраці, український Кабмін продемонстрував під час ухвалення міжурядової угоди про добудову нафтопроводу до Плоцька. Діючи через своїх людей у секретаріаті Кабміну, українські лобісти реверсу змогли максимально затягти схвалення проекту, надавши цілком формальному питанню політичного забарвлення.

Водночас Польща дає зрозуміти українським партнерам, що в разі вибору реверсу наслідки для двосторонньої співпраці будуть жодним чином не позитивними. Як обережно зазначив Марек Поль, «невдала співпраця в такій сфері завжди впливає на весь спектр відносин». І навпаки: успішна кооперація позитивно налаштовує інвесторів з обох боків на роботу. «Кожна вдала інвестиція збільшує шанси на подальші вкладання коштів, оскільки водночас зростає й довіра», — наголосив віце-прем’єр в інтерв’ю «Німецькій хвилі». Деякі експерти у словах Поля почули натяк на те, що фіаско в проекті Одеса—Броди може спричинити невдачу і в питаннях приватизації Індустріальним союзом Донбасу польського металургійного підприємства «Гута Ченстохова». Нагадаймо: український ІСД став одним з двох фіналістів конкурсу (його суперник — міжнародний концерн LNM Holdings).

Натомість польський посол в Україні Марек Зюлковські минулого тижня висловив «Контрактам» сумнів, що в разі ухвалення рішення про реверс інші спільні українсько-польські проекти опиняться під загрозою. «Наслідки такого кроку для двосторонніх відносин ще треба проаналізувати. Так, для структури цих відносин характерна відсутність великих спільних стратегічних проектів, а товарообіг здійснюється за рахунок малого й середнього бізнесу. Тому можливе рішення про реверс ніяких змін у структуру товарообороту не внесе», — заявив Зюлковські. Коментуючи припущення щодо взаємозв’язку між спрямуванням нафти та приватизаційними намірами ІСД у Польщі, Зюлковські сказав: «Наші політики жодним чином не пов’язують ці факти один з одним».

Водночас він зазначив, що вибір прямого використання нафтопроводу принесе додаткові контракти й українським, і польським підприємствам. Унаслідок цього, вважає посол, товарообіг між двома країнами міг би збільшитися на кілька десятків відсотків.

Отже, нафтопровід Одеса—Броди нагадує підкинуту монету. Українці не знають, що випаде: лицьовий бік (аверс) чи зворотний — реверс. А Польща свій вибір зробила.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар