Кредитний парадокс

Олександр ДМИТРЕНКО

У січні кредитування економіки знижувалося на тлі низької ціни ресурсів на міжбанківському ринку.

Минулого січня на спільному засіданні Нацбанку і УСПП голова НБУ Сергій Тігіпко заявив: «Нацбанк стимулюватиме невелике зростання інфляції в 2003-му — на рівні 6% за рік, підтримуючи достатній обсяг грошей в економіці, щоб допомагати зростанню виробництва. Ми й надалі підтримуватимемо достатню кількість грошей, і якщо ми знизимо ризики для банкірів... то матимемо більше довгострокових кредитів». Слова виявилися пророчими. Навіть занадто.

Уже в першій половині 2003 року Нацбанк, стимулюючи зростання грошової маси, змушував банки нарощувати кредитування, заразом підхльостуючи інфляцію, — за підсумками року її показник становив 8,2%. Підрахунок обсягів ВВП ще ведеться, але, схоже, останній прогноз першого віце-прем’єра Миколи Азарова щодо 9% економічного зростання недалекий від істини. Більшому успіху зашкодили зернова криза й «однойменна» інфляція. Саме вони стали причинами заходів, наслідки яких Кабміну і Нацбанку доведеться розплутувати все перше півріччя 2004 року.

2003-го зростання промвиробництва країни становило 15,8%, причому його темпи особливо прискорилися в IV кварталі. Поліпшення ринкової кон’юнктури було підтримане випереджальним зростанням комерційного кредитування економіки, що становило на 1 жовтня 60,5 млрд грн (плюс 17,74%). Очевидно, промисловці, що уважно стежили за станом озимих, виявилися передбачливіші за кабмінівських аналітиків і, побоюючись продуктової інфляції та подорожчання ресурсів, активізували пошук кредитів за «людськими» цінами. Це вдалося: наприкінці жовтня 2003-го чисті активи банківської системи становили 90 млрд грн (зростання з початку року — 41%). До кінця III кварталу сукупний кредитний портфель банківської системи зріс на 70% — до 66,1 млрд грн. Особливо швидкими темпами зростало довгострокове кредитування, його частка становила 37-38%. Зауважмо, що за три квартали минулого року банки країни отримали прибуток 0,7 млрд грн (за весь 2002 рік — 0,447 млрд грн). Комерційне кредитування забезпечувало банкам від 68-71% прибутку.

Тим часом чіткої кореляції динаміки монетарних агрегатів з активізацією кредитування виявити не вдалося. Очікувалося, що банки, активно позичаючи бізнесу, водночас залучатимуть депозити, забезпечуючи баланс кредитного портфеля та капіталу. У жовтні ставки залучення коштів населення зросли на 1-2%, але це майже не допомогло: за жовтень депозити юросіб знизилися на 4,6%, а внески населення збільшилися лише на 600 млн грн.

Літній інфляційний перепочинок нікого не обманув. У результаті наприкінці жовтня Держказначейство і Мінфін здійснили радикальні, але нехитрі дії — заморозили на рахунках казначейства близько 4,5 млрд грн бюджетних грошей. Логіка фінансових чиновників була простою: з порожньою кишенею ні до супермаркету, ні на біржу не підеш, а позбавлені попиту ціни не зростатимуть. Здавалося, інфляцію приборкали, але дефіцит гривні вдарив по ресурсному ринку: ставки за міжбанківськими кредитами overnight на середину листопада зросли до 30-60% річних, зростання кредитування економіки майже зупинилося (за жовтень лише 1,6%). Крім того, гривневу дієту від Казначейства посилив природний спад на ринку позик.

Активізація ринку облігацій (2003-го позикових паперів емітовано на суму близько 3,4 млрд грн) засвідчила незадоволення внутрішнього ринку ні кількістю кредиту, ні його ціною. Проте порушувати закони економіки, нескінченно накачуючи її ресурсами, не можна. Головна перешкода подальшого зростання фінансових ін’єкцій — вичерпані засіки, з яких формувалися довгі кредити. Поточні рахунки юросіб давали змогу кредитувати на короткі терміни, що не задовольняло бізнес. Серцевиною кредитних проблем стало відставання зростання капіталів банків від збільшення їхніх активів, здебільшого кредитних.

За півтора місяця (кінець жовтня — початок грудня минулого року) з активного життя країни виключили 4,5 млрд грн, а полегшення на ринку міжбанківського кредитування настало лише наприкінці першої декади грудня — ставки overnight знизилися до рівня 6-15% річних. До кінця грудня монетарна база зросла на 30,1% (за грудень на 4,8%) — до 40,1 млрд грн, грошова маса збільшилася на 46,6% (за грудень на 7,6%) — до 95 млрд грн, а обсяг готівки поза банками зріс на 25,3% (за грудень на 5,8%) — до 33,1 млрд грн. Скористатися таким «достатком» мало хто зміг. Перерва (з ласки Казначейства) у кредитуванні позбавила фінансову систему зворотного зв’язку, хоча повернення дивідендів від зростання ВВП у банківський капітал могло забезпечити друге дихання втомленому кредитному ринку. Графік зростання грошової маси порушився — замість гострої інфляції країна отримала гривневий голод. Поява гривні до кінця року вже не могла допомогти ще й тому, що банки, виконавши план 2003 року, готувалися до нових проблем 2004-го, серед яких і підвищення вимог до достатності капіталу на тлі дефіциту ресурсної бази. До 1 квітня 2004 року слід збільшити норматив достатності капіталу (визначального співвідношення капіталу й активів, зваженого на рівень ризиків) з 8 до 10%, а до кінця року — до 12%.

Нацбанк, за словами Тігіпка, весь перший квартал боротиметься з інфляцією. З погляду на те, що за першу половину січня (щоправда, були довгі різдвяні канікули) грошова маса зменшилася на 2,4 млрд грн (до 92,6 млрд грн), кількість готівки поза банками знизилася до 32,5 млрд грн (- 0,5 млрд грн), монетарна база «просіла» на 0,4 млрд грн (до 39,7 млрд грн), Нацбанк боротьбу вже почав. Головна особливість січня — кредитна стриманість банків на тлі низької ціни ресурсів на міжбанківському ринку (ставки за гривневими кредитами overnihgt не перевищують 1-3,5% річних). Поточна валютна політика НБУ (штучне зміцнення гривні на тлі домінування попиту на безготівковий долар у листопаді-січні) за всього його позитиву для економіки мимоволі стимулює попит на гривню (до речі, в бюджеті-04 Кабмін узаконив 1,5%-й збір до Пенсійного фонду з операцій купівлі безготівкової валюти, даючи старт підвищенню цін на імпорт).

Наприкінці січня стало відомо про створення кабмінівського підрозділу з формування цінової політики. У рік президентських виборів і Кабмін, і офіційна статистика зроблять усе для утримання цін на соціально прийнятному рівні, однак наслідки цього адмінпресингу для ВВП будуть неприємними. До того ж неминучі соціальні блага в рік виборів зроблять антиінфляційну боротьбу, з одного боку, безглуздою (зростання добробуту електорату зумовить адекватне зростання попиту і, отже, цін на роздрібному ринку), з іншого — адмінобмеження рентабельності виробництва якщо й не покалічить внутрішній ринок, то вже напевно виштовхне в тінь його значну частку. Побоювання з цього приводу висловив Тігіпко, натякнувши, що торішнє зростання ВВП, головним чином — промвиробництва, забезпечила «політика невтручання» Кабміну в економіку, де основний менеджмент здійснювали директори підприємств, спираючись на кредитну підтримку фінансової системи країни. Отже, корекція (свідома або мимовільна) цих двох чинників криє в собі головні ризики зростання ВВП поточного року.

---

Динаміка показників грошово-кредитного ринку 2003 року, млрд грн

За даними НБУ

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар