Без права на виліт

Вячеслав ДАРПІНЯНЦ

Канадське правосуддя вчить світ, як відбирати українську держвласність на прикладі літака «Руслан». Літак Ан-124-100 («Руслан») авіакомпанії «Антонов Дизайн Бюро» арештували 26 червня 2003 року в аеропорту міста Гузбей (Канада) за борги України. Це стало логічним наслідком рішення міжнародного арбітражу Стокгольмської торгової палати, який 30 травня 2002 року задовольнив позов кіпрської компанії TMR Energy Limited до Фонду держмайна України на суму $40 млн. До січня 2004-го ціна питання зросла до $62 млн і тепер обтяжена ризиками, неминучими при відчуженні держвласності за кордоном.

Фабула

За версією TMR, мотивом для судового розгляду в Стокгольмі стало порушення положень статутного договору ТОВ «Лисойл». Нагадаємо, 1992 року швейцарська компанія Mark Rich & Refining AG і українське держпідприємство Лисичанський НПЗ заснували СП «Бісмарк». За рік швейцарська сторона передала свою частку в статутному фонді СП кіпрській TMR, після чого спільне підприємство було перереєстровано в ТОВ «Лисойл», яке уклало контракт з TMR і НПЗ на модернізацію та експлуатацію підприємства. Далі — приватизація. На базі НПЗ виникло ВАТ «ЛиНОС» (російська група ТНК). ФДМУ став правонаступником 50% держчастки НПЗ у ТОВ «Лисойл», яке опинилося за межами інтересів ЛиНОСу. TMR, що начебто вклала кошти в модернізацію Лисичанського заводу й не отримала прибутку, почала судитися з ЛиНОСом і ФДМУ. 18 грудня 2001 року Стокгольмський арбітраж визнав претензії кіпріотів до росіян безпідставними, оскільки правонаступником зобов’язань, пов’язаних з НПЗ до приватизації, ЛиНОС не був. Крайнім у цій історії виявився Фонд держмайна. А найостаннішим, не маючи жодного стосунку до перипетій у Лисичанську, — АНТК імені Антонова.

Бекграунд

Приватизаційну завзятість української держави не порівняти з хвацькістю захисту державних інтересів у міжнародних арбітражах. Достатньо сказати, що ФДМУ в Стокгольмі представляли вітчизняні юристи (явище в практиці міжнародної юриспруденції ледь не виняткове), тоді як за компанією TMR стояли... ні, не французький нафтовий гігант Total і навіть не швейцарський металургійний титан Glinkor, а адвокати зі світовим ім’ям Salans.

У результаті двома суддівськими голосами проти одного Стокгольмський міжнародний арбітраж ухвалив рішення на користь TMR (зауважмо, що у 99,9% випадку третейська Феміда демонструє солідарність). «Особливу думку» на підтримку України висловив російський юрист Костянтин Лебедєв. Зараз його погляд надзвичайно важливий, оскільки, як стало відомо «Контрактам», ФДМУ збирається використати певні процедурні нюанси (позицію Лебедєва врахували не належним чином) у процесі апеляції в Стокгольмі. Результатів апеляції очікують наприкінці лютого.

Українські чиновники прокинулися в розпал процесу. У листопаді-грудні минулого року включилася в роботу структура Мін’юстиції — Департамент представництва інтересів держави в судах України та в зарубіжних юрисдикційних органах. З метою залучення професійних юристів-міжнародників у держбюджеті почали планувати кошти (цього року — 18,76 млн грн). До цього часу TMR на рівні національних юрисдикцій США, Франції, Бельгії розгорнула активну діяльність з прицілом на арешт української держвласності. У Канаді кіпріотам вдалося досягти очевидного успіху. 23 грудня минулого року протонотарій Федерального суду Мірель Табіб оголосила вердикт: арештований «Руслан» підлягає продажу на користь TMR. Україна відповіла на вердикт трьома апеляціями — від імені АНТК, ФДМУ та держави.

Процес

Зараз українська влада веде надскладний переговорний процес з представниками TMR і канадським судом. Від офіційних коментарів чиновники відмовляються. Тому інформацію, отриману «Контрактами», подаємо у вигляді кількох версій.

Версія 1-а. Представники України розраховують «зламати» рішення першої інстанції Федерального суду, вигравши в лютому апеляцію в Стокгольмі. Для цього необхідно принаймні затягти розгляд апеляцій в Канаді. Час в даному випадку явно грає на користь ФДМУ, Мін’юстиції та АНТК. Керівництво останнього, до речі, з посиланням на своїх адвокатів, уже заявило про те, що рішення щодо апеляцій в Канаді перенесено на квітень.

Версія 2-а. Далеко не всі в Україні вважають перенесення слухань у Канаді на квітень доконаним фактом. Слово «квітень» лунало в численних телефонних переговорах між TMR, українськими відповідачами та канадським суддею, однак офіційно дату не повідомляли (так само, як і ім’я судді). Джерела в МЗС, зокрема, вважають, що українські апеляції Федеральний суд Канади відхилить найближчим часом. Що, втім, не перешкодить оскаржити рішення в Апеляційній колегії Канади (остання інстанція).

Версія 3-я. Теоретично ніщо не заважає TMR реалізувати своє право на продаж українського «Руслана». За інформацією джерел в АНТК, покупця начебто знайдено. А Кабмін нібито готовий докласти всіх бюджетних зусиль, щоб повернути Ан-124-100 в Україну. Практично TMR навряд чи піде на такий радикальний крок, не дочекавшись остаточного відхилення українських апеляцій. По-перше, попит на підсудний «Руслан» не перевищує пропозицію. А по-друге, вся документація, без якої ціна літака дорівнює ціні брухту, — у руках АНТК.

Версія 4-а. Українська влада активно «обробляє» представників TMR. Арсенал аргументів у держави обмежений. Проте, з одного боку, ніщо не заважає спробувати щастя представникам АНТК (який не програвав справу в Стокгольмі і не ризикує іміджем). З іншого, — 29 січня — 1 лютого в Канаді в межах програми політичних консультацій перебували представники МЗС України. Не виключено, що в процесі консультацій обговорювалися особливості канадського правосуддя.

Версія 5-а. Для реалізації 4-ї версії створено всі умови. Інтереси ФДМУ та Мін’юстиції в Федеральному суді представляють авторитетні юридичні компанії, відповідно Davies Ward Phillipse Vineberg (Монреаль, Квебек) і Borden Lander Gervais LLP (Торонто). Україна в передапеляційний період активно шукає докази на свою користь. Сприятливий вердикт у Стокгольмі, за правильного докладання зусиль до TMR, можна спробувати «продавити».

На публіці уряд акуратно відпрацьовує легендарну версію: Стокгольмський арбітраж не зовсім має рацію, Федеральний суд Канади у своєму рішенні на 111-ти сторінках не врахував особливостей вітчизняного законодавства (зокрема, положень про імунітет), докладаються всі зусилля до того, щоб повернути «Руслан». А винен у всьому, як висловився голова ФДМУ Михайло Чечетов, «автограф одного українського чиновника».

Тим часом грошовий еквівалент претензій, пред’явлених Україні в міжнародних арбітражах, становить близько $1 млрд (до того ж, за даними джерела в ФДМУ, третина позовів більш ніж проблемна). Якщо «Руслан» продадуть за борги, то, на думку юристів, компанії, що працюють з держвласністю на зовнішніх ринках (зокрема й на правах оренди), очікує чимало неприємних сюрпризів.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар