|
|
|||||
| 05 Грудень 2008, П'ятниця |
|
Українською На русском | ||||
![]() |
Ділові новини | Прес релізи | Бізнес-події | Форум | Власний рахунок | Авто | Нерухомість | Робота |
| Український дiловий тижневик "Контракти" / № 05 вiд 02-02-2004 | РЕКЛАМА | ПЕРЕДПЛАТА 2009 | ||
|
Герої нашого часуКиїв — невдячне місто. Тут досі немає ні вулиці, ні площі, названої на честь студентів і гімназистів, які в січні 1918 року боронили українську столицю від більшовиків. Їх було небагато: кількасот молодих ідеалістів, які прийняли свій перший і останній бій поблизу залізничної станції Крути. Фінал цієї битви був заздалегідь відомий: значно більші за чисельністю «революційні матроси» вщент розбили невимуштруваних юнаків. Герой кожен, кого показують по телевізору. Кому цікаві загиблі під Крутами, коли є Дмитро Нагієв з його гіпернахабними «Окнамі», брудна білизна у «Пранні» Малахова? Часом думаєш, а може, й добре, що ті герої існують поза сучасним інформаційним простором. Телебачення спаплюжило б світлу пам’ять про них. У «Подвійному доказі» на «1+1» з’явився б який-небудь псевдоісторик, який з піною біля рота доводив би, що під Крутами ніякої битви не було, а мало місце лише «непорозуміння» між братніми народами. А гумористи у «Золотому Гусаку» втнули б якогось цинічного анекдота, як, приміром, про Олександра Матросова та ожеледь. Боже борони від такої «вдячності» нащадків! Нехай уже краще пам’ять про героїв живе у малотиражних книжках і на куцих патріотичних посиденьках, проте поза попсово-скандальним контекстом.
|
|
|
|
|
|
Редакцiя: т/ф:(044) 391-51-75. Iнтернет-проект: |
|