Як крутити кіно...

Ольга ВОЛОДЧЕНКО

Кінобізнес потребує серйозних фінансових вкладень, але при цьому дає непогані прибутки з тенденцією до зростання

До початку 90-х кожний українець відвідував кінотеатр у середньому 15 разів на рік, сьогоднішній показник — 0,5

Українському ринку сучасного кінопрокату трохи більше п’яти. І сьогодні заробити на кіноманах може кожний, хто вкладе гроші в реконструкцію кінотеатру або збудує новий. Середня рентабельність такого бізнесу — 35-40%, попит — величезний, і у столиці, і в регіонах, а конкуренція невисока. Поки що...

Час вкладати в кінопрокат

Якісний кінопрокат можна назвати одним з найпривабливіших об’єктів вкладення інвестицій. Передусім тому, що ця ніша залишається майже незайнятою в регіонах. А отже, реальної конкуренції поки що можна не боятися. До кінця 2003 року в Україні, за даними компанії «КiноСвiт», налічувалося лише 111 кінозалів, що працюють у системі Dolby, і, як зазначають оператори ринку, їх явно недостатньо для наших кіношанувальників. Натомість за правильної організації бізнес може давати непогані прибутки з тенденцією до зростання. Приміром, якщо 2002 року демонстрація «Зоряних війн» і першої частини «Володаря кілець» дала змогу вітчизняним кінотеатрам зібрати трохи більше ніж $500 тис. кожний, то минулого року «Матриця: Перезавантаження» успішно подолала бар’єр в $1 млн. У великих київських кінотеатрах місячні збори цього фільму сягали $150 тис.

Однак, попри зростання інтересу до кінобізнесу й професіоналів, і дилетантів, серйозних структурних змін на ринку поки що не відбувається. Наприклад, сьогодні в Києві, як і півроку тому, лідерами є «Україна», «Київська Русь» і «Батерфляй». Це пояснюється кількома причинами. Насамперед тим, що той, хто вирішив зайнятися кінобізнесом, має зробити серйозні фінансові вкладення. Зокрема, у придбання приміщення. Як свідчить практика, охочих інвестувати в неї не так багато. Наприклад, свого часу столичний кінотеатр ім. Довженка було продано за 3,7 млн грн, що лише на 200 тис. вище за стартову ціну об’єкта, виставленого регіональним відділенням ФДМ Києва, а київську «Аврору» — за 2,5 млн грн за початкової ціни 2,148 млн грн. В інших великих містах ціни приблизно такі самі.

Звичайно, можна й заощадити, приміром, не викупивши приміщення, а орендувавши його. Однак у цьому разі майбутній власник кінотеатру потрапляє в жорстку залежність від номенклатурних розкладів — бажання підприємця не завжди збігається з бажанням місцевої влади, від якої залежить рішення про передачу того чи іншого об’єкта в оренду. Тому ті, хто вже займається кінобізнесом, воліють або будувати новий кінотеатр, або переобладнувати під нього один з наявних довгобудів. Однак і ці варіанти не ідеальні. У першому разі майбутній власник кінотеатру наштовхнеться на досить складну проблему землевідведення, у другому — йому знову-таки доведеться добиватися потрібних дозволів у місцевої влади.

Проте компаніям усе ж вдається долати можливі перешкоди. Бо сьогодні майже щомісяця в столиці відкривається новий або реконструйований кінотеатр. На підході — старт сучасних кінотеатрів у київських торговельних центрах «Україна», «Караван», «Аладдін», «Курені». Не відстають і регіони. Очікується, що цього року кількість кінотеатрів збільшиться там ще на 50. До речі, потенційний інтерес до створення сучасних кінотеатрів є навіть у містах з населенням 20 тис. жителів. Щоправда, середня відвідуваність кінотеатру за всіма підрахунками тут може становити лише 3%. Утім, як стверджують фахівці, успіх матиме кожний оператор, який вчасно займе своє місце на ринку. «Ця галузь щороку зростає на 70-80%, оскільки є однією з найпривабливіших в інвестиційному сенсі», — підсумовує Олег Фокша, аналітик компанії «КiноСвiт».

Чотири варіанти «навести красу»

Далі придбане приміщення кінотеатру треба переобладнати. Приміром, орендарям київського кінотеатру «Україна» ця операція коштувала приблизно $5 млн. Однак суми можуть бути й скромнішими. Тут можна вибирати з кількох варіантів: «під ключ» або поетапний реінженіринг. «Київські проекти зазвичай передбачають повну реконструкцію залу (з можливим розбиттям на декілька залів), встановлення нового проекційного та акустичного обладнання, екрана, крісел, а також ремонт туалетів, фойє, вентиляції, добудову додаткових приміщень, — пояснює Сергій Стронов, директор компанії «КiноСвiт». — Це найдорожчий варіант — від $500 тис., але саме він найкраще окуповується. У регіонах внаслідок менших інвестицій багато хто вибирає поступове переобладнання й починає здебільшого зі звуку й екрана».

Дещо простіший варіант ($80-100 тис.) передбачає встановлення сучасної звукової системи й добудову допоміжних приміщень, але без капітальних будівельних робіт. Можливе збереження наявного проекційного обладнання, якщо воно зможе працювати ще років десять.

Переобладнання може зводитися також до роботи тільки із залом: встановлюються акустичні та спеціальні зчитувальні системи на вже наявні проектори. Крісла залишаються в тому ж самому стані, але наново перетягуються. Можливі компроміси з установкою звуку — цифрового ($40 тис.) або ж аналогового ($15 тис.).

А просте відновлення життєздатності кінотеатру та кінопоказу з наявними монозвуком, кріслами, обладнанням або хоча б із заміною проектора обійдеться до $1 тис.

Як зазначили фахівці, у разі закупівлі технологічного начиння кінотеатру сьогодні бажано звертати увагу на американський ринок обладнання. З огляду на зростання курсу євро нинішня вартість американського обладнання виявляється на 40% меншою порівняно з початком минулого року й значно нижчою за європейське.

Тонкощі бізнесу на кіноманах

У грошовому еквіваленті український ринок кінопрокату оцінюється в суму близько $15 млн. Середня рентабельність — від 35-40%. Однак, щоб досягти такої рентабельності, власнику кінотеатру доведеться заглибитися в усі нюанси цього бізнесу.

Інші питання, які доводиться вирішувати компанії, що відкрила модний кінотеатр, — побудова відносин з кінопрокатником і добір фільмів для показу. Як пояснює Олександр Щелущенко, директор компанії KinoMedia, в усьому світі каса зборів ділиться порівну. Якщо ж прокатник не довіряє кінотеатру, то виставляє твердий рахунок — кінопрокатнику приходить сума передоплатою, він на певний час дає право демонструвати фільмокопію тільки в цьому конкретному кінотеатрі, на певному сеансі, за домовленою заздалегідь ціною квитка. Такий підхід не дає змоги кінотеатру демпінгувати на ринку. Якщо кінотеатр «слабкий», то відсоток збору змінюється у бік прокатника. «Виняток становить рекламний бюджет (друк флаєрів, теле-, радіо- і зовнішня реклама, акції та радіо) — за нашими даними, прокатник виставляє інший відсоток — 15-10% валу», — говорить Олександр Щелущенко.

Сьогодні вітчизняний ринок дистрибуторів фільмів ділять лише кілька гравців: 40% належать компанії «Синергія» та її підрозділу компанії KinoMedia (Warner Brothers, New line — фільми «Гаррі Поттер», «Матриця», «Володар кілець», «Остін Пауерс»), решту в частках ділять ЗАТ «ВИН» (Disney, Parmount — «Пірати Карибського моря»), «Геміні» (20th Century FOX — «Зоряні війни»), Київоблкіно (Sony Pictures — «Термінатор», «Люди в чорному») та одеська компанія «Альфа» (європейське кіно, найуспішніший проект — «Таксі-3»).

Велика свобода вибору надається кінотеатру щодо вибору стрічок для демонстрації. Щоб отримати очікуваний прибуток, треба не помилитися при доборі фільмів. Зазвичай добрі гроші збирають продовження блокбастерів або те, що мало особливий попит на західному кіноринку. Решта, як стверджує керівник рекламної служби компанії «Геміні» Анатолій Базильчук, розкрутці майже не піддається: «Хоча бувають винятки — якщо заздалегідь було проведено вдалу рекламну кампанію. Наприклад, абсолютно не комерційний, не відомий нашому глядачеві і складний фільм «Господар морів» зібрав повні зали й мав хороші результати за прокатом».

Інші ж оператори ринку зазначили, що звичку кіноманів постійно «засвічуватися» на показах було викохано переважно розмаїттям рекламних акцій і регулярними передпрем’єрними шоу — виступами акторів, співаків і діджеїв, різними розіграшами та вікторинами. Наприклад, у «Київській Русі» (Київ) такі заходи організовують і власними силами, і за допомогою столичних спеціалізованих агенцій. Проводяться вони й у столичних «Батерфляй», «Кінопалац», «Київ». Щоправда, за бажанням прокатника ціна вхідних квитків у цьому разі, як, утім, і в перші кілька днів показу, може збільшуватися на 10-15 грн.

В іншому столичному кінотеатрі — «Кінопанорамі» — після перегляду стрічки «Діти шпигунів» глядачам роздавали морозиво, а також вручали фірмові кашкети та футболки з логотипом фільму кожному 100-му відвідувачеві. У більшості кінотеатрів стандартним методом залучення аудиторії залишаються знижки 20-25% для учнів і студентів на ранкові та денні сеанси.

Щоправда, за визнанням більшості директорів кінотеатрів, обсяг кінозборів, як і раніше, залежить від пакета фільмів. Тому місячні прибутки кінотеатру можуть коливатися від $25 тис. до 100 тис. Непогано зарекомендували себе й фільми, що показуються в межах фестивалю «Молодість», який ще кілька років тому вважався малоприбутковим, навіть попри значний ціновий демпінг. Хітом цього року, а відповідно найприбутковішими, на думку фахівців, можуть стати треті частини «Гаррі Поттера» й «Володаря кілець», «Троя», «Останній самурай».

Кожному глядачеві — по дивану й попкорну

Якщо розумно підійти до вибору потужності свого бізнесу, то різноманітними маркетинговими, рекламними, PR-заходами й управлінськими методами можна добитися середньої заповнюваності кінотеатру, яка варіюється від 25 до 35% усієї кількості місць — показник, що дає змогу виходити на досить високий рівень рентабельності.

Середня ціна квитка залежить від рівня конкуренції, який склався в певному регіоні й від добробуту й кількості потенційних глядачів. Стрімке зростання кількості кінотеатрів в Україні має привести до зниження цін на квитки вже наступного року. «На моє переконання, квиток коштуватиме в Україні два долари — 10-12 грн, — говорить Анатолій Базильчук. — Кіно все-таки масова культура й чим вона «масовіша», тим краще самим кінотеатрам. А сьогодні середня ціна квитків у Києві — 18-20 грн. У регіонах — 12 грн (найвища в Одесі — 15 грн, а найдешевші квитки в Харкові — 9 грн)».

Щоправда, при цьому не варто забувати, що для кінотеатру поки що залишиться непорушним інше джерело прибутку — продаж напоїв, попкорну та інших дрібниць. Зауважмо, що рентабельність, приміром, продажу повітряної кукурудзи, як визнають оператори, досягає 300%, не набагато менша й рентабельність продажу тієї-таки коли.

Цей бізнес має й інші важливі «плюси», зокрема, наявність завжди гарантованого продукту, що має незмінний попит. Кіно, власне, те саме — представлене Голлівудом, Європою, Росією. У будь-якому разі всі торгують тим самим продуктом і конкурують тільки за кількість відвідувачів у кінотеатрах, але не за ТМ. Не треба ламати голову, як поліпшити цей продукт. Попит на якісне кіно завжди буде, якщо дотримуватися чітких технологій ведення цього бізнесу.

---

Довідка

Основні витрати на переобладнання кінозалу на 250 місць, $

Кінопроекційне обладнання 10-40 тис.
Звукове обладнання Dolby 10-22 тис.
Акустика 13-15 тис.
Крісло (за шт.) 75-220
Екран 1,7 тис.
Кондиціювання залів і всього кінотеатру 25 тис.
Розробка дизайну фойє — обличчя кінотеатру (за м2) 15-30
Електронна система продажу квитків (2 робочих місця, з ПЗ) 5 тис.
Плюс: витрати на спорудження або ремонт гардеробу, точок традиційного або швидкого харчування, сучасних туалетів, кімнат для паління тощо.

За даними операторів ринку

---

Кінотеатри в містах-мільйонерах

Дані компанії «КіноСвіт»

Кінопрокат за кордоном

Дані «Невафільм»

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар