Із святкових «теленотаток»

Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ

Дивне враження справляє вітчизняне телебачення останніх — святкових — його тижнів. Заповзявшись розважати свого глядача, воно втопило його зіницю у морі кітчу. Нашвидкуруч виготовленого-знятого, передусім російського, з напівімпровізованою участю тамтешніх зірок, вочевидь, переконаних у «справедливості» старовинної провінційної акторської мудрості: публіка, мовляв, усе проковтне... Зокрема й недбалу режисуру, бездарну у драматургії, таку ж музику й сценографію.

Зрозуміло, що ці, по суті, трохи згаслі «зірки» хочуть жити, тобто заробляти за наш з вами рахунок... Експлуатуючи нашу зіницю, наше вухо й загалом наше дозвілля. Проте незрозуміло, — рішуче незрозуміло! — чому ми маємо споживати-«реципіювати» цю бездарність, цю агонію колишнього таланту, вокальну й поведінкову катастрофу? Чому?!

І на додачу — дурнувата (якщо не більше) естрадна «іронія». На адресу навіть не уряду — а цілої країни. США, а чи ось і самої України. На українському ж екрані. З традиційним уже «суржиком», цією бридкою лінгвістикою-клоунадою на адресу української мови (яка взагалі сама впродовж цих тижнів зникла з українського телеекрана).

Звичайно, цей багатоденний телесеанс телебездарності можна було б витлумачити як похідне від родової бездарності самого кітчу, який має стійку тенденцію обов’язково дистанціюватися від доброго смаку й взагалі здорового глузду. На те він і «кітч» (німецькою — «халтура»).

Може, й так. Але ж водночас кітч завжди має хоча б «підпільну», «законспіровану», але по-своєму добре продуману стратегію. Грошово-комерційну. «Хтось», збуваючи ці помиї від естетики мільйонам й мільйонам, добре годується тією помийною комерцією. Але чому ми, оті мільйони і мільйони, маємо годувати того, як колись казала Леся Українка, «Хтося»?!

І останнє, але не найостанніше. Ба навіть — найважливіше. Ті мільйони від тих дурнуватих безконечних телеін’єкцій, без сумніву, не стають розумнішими і добрішими.

Громадянин має право на високоякісну естетику, нагромаджену тисячоліттями людської культури. А ті «телесезони», по-суті, те право брутально порушують і просто усувають-відбирають.

... Своєрідна репетиція «антиконституційного перевороту» — нібито несподіваними, але, на жаль, по-своєму ефективними «телезасобами»?

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар