Тягар сімейних уз

Олена ДЬОМІНА dyomina@gc.kiev.ua

Тепер, вирішивши стати сімейною людиною, бажано спершу сходити до нотаріуса, а вже потім — до ЗАГСу

Тепер наречені багатих женихів частіше консультуватимуться з адвокатом

Сімейний кодекс, що набрав чинності з початку цього року, дозволив вашій «половині» самостійно управляти частиною вашого бізнесу. А в разі розлучення ця частина взагалі може бути безповоротно втрачена для вас. Добре, що всі майнові питання можна вирішити по-сімейному — у договірному порядку

Громадянський шлюб у законі

Відтепер зареєстрований у ЗАГСі шлюб вважається лише однією з форм створення сім’ї. Інакше кажучи, законодавець зрівняв у правах офіційно зареєстрований й так званий громадянський шлюби. А отже, у чоловіка й жінки, які спільно проживають і ведуть спільне господарство, з’являться майже всі права й обов’язки «зареєстрованих» сімей. «Якщо чоловік і дружина проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі, то майно, придбане ними за час спільного проживання, належить їм на правах загальної спільної власності, якщо інше не зазначено в письмовому договорі між ними», — розповідає Наталя Кочергіна, юрист EY Law.

Крім того, кожний із «громадянського» подружжя може вимагати від своєї «половини» утримання, причому як під час спільного проживання, так і після розірвання стосунків. Право на отримання аліментів мають і діти, народжені в «громадянському» шлюбі. «Один із членів сімейної пари втрачає право на утримання в разі: недовготривалого шлюбу; якщо непрацездатність або хвороба були приховані при реєстрації шлюбу; одержувач аліментів свідомо поставив себе в ситуацію, що вимагає утримання. Однак, оскільки Сімейний кодекс не дає визначення «недовготривалому шлюбу» та «свідомому доведенню до становища, що потребує утримання», питання призначення аліментів вирішуватиметься в суді», — говорить партнер у юридичній фірмі «С. К. О. Форум» Олена Сапожкова.

Дожити до весілля

Новий Сімейний кодекс оновив і порядок вступу до традиційного шлюбу. «Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку: жінки — з 17 років, чоловіки — з 18 років. Проте особі, яка досягла 14 років, рішенням суду може бути надано право на шлюб. При цьому сім’ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку», — пояснює Наталя Фуклєва, юрист EY Law. Законодавець звернув увагу і на здоров’я наречених. Особи, які мають намір подати заяву до загсу, повинні пройти медогляд і повідомити один одному про стан здоров’я. Приховування тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для чоловіка (дружини) або майбутніх дітей, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

У сімейному законодавстві з’явився інститут заручення — зарученими вважаються особи, які подали заяву на реєстрацію шлюбу. «Саме лише заручення не зобов’язує чоловіка або жінку одружуватися. Однак особа, яка відмовилася від реєстрації відносин, зобов’язана відшкодувати зарученому чоловіку чи жінці його чи її витрати на приготування до весілля. Щоправда, такі витрати мають бути засвідчені документально», — коментує Вікторія Добровольська, юрист юридичної фірми «С. К. О. Форум». Єдина можливість уникнути виплати компенсації — довести в суді аморальну поведінку нареченого (якщо компенсація призначена йому) або нареченої (якщо відступного вимагає вона). Поки що невідомо, як саме суди визначатимуть критерії аморальної поведінки. Тому, щоб отримати гроші, ініціатор процесу, найвірогідніше, дістане з шафи всю «брудну білизну». Особливо якщо приготування велися до гучного весілля.

Компаньйони мимоволі

Мабуть, одна з головних новацій нового Сімейного кодексу — перегляд підходів до регулювання майнових відносин подружжя. Загальне правило залишилося незмінним: усе нажите спільно належить однаковою мірою чоловікові й дружині, незалежно від того, що один міг займатися тільки хатнім господарюванням, а інший — вести бізнес. Правило спільної власності непорушне й щодо корпоративних прав. «Наприклад, якщо людина стала засновником господарського товариства до вступу в шлюб, то право власності на частку в статутному фонді такого господарського товариства належить їй одній; якщо ж після вступу в шлюб, то — обом, якщо тільки не буде доведено, що частку в статутному фонді було придбано за рахунок коштів, що належать особисто чоловіку або дружині», — пояснює Оксана Войнаровська, юрист АТ «Юридична фірма «Василь Кисіль і партнери».

Новелою Сімейного кодексу стало інше правило: якщо річ, яка належить одному з подружжя, приносить дохід (дивіденди), саме власник цієї речі й буде одноосібним власником такого доходу. «Відповідно до положень старого кодексу, дохід, який отримував власник корпоративних прав від діяльності господарського товариства, засновником якого він став до вступу в шлюб, був загальною спільною власністю подружжя (як отримана/нажита під час шлюбу). А тепер особа вже не може претендувати на отримання частки доходу від корпоративних прав «половини», якщо такі права були в неї до вступу в шлюб», — говорить далі Оксана Войнаровська.

І все ж бізнесменам не варто розслаблятися. Якщо майно, що належить одному з подружжя, за час шлюбу суттєво збільшилося внаслідок спільних грошових або трудових витрат, то таке майно в разі спору може бути визнане об’єктом права загальної спільної власності подружжя. «Наприклад, незначний бізнес, розпочатий особою до вступу в шлюб, згодом, після створення сім’ї, став вельми успішним (статутний фонд було суттєво збільшено, значно зріс прибуток). Це дасть можливість, приміром, дружині, посилаючись на «підтримку ділом і порадою», претендувати на половину бізнесу чоловіка», — коментує Оксана Войнаровська. Тож цілком можливо, що на одному із зборів засновників вашої фірми з’явиться ваша дружина (чоловік) і зробить вам бізнес-пропозицію, від якої неможливо буде відмовитися.

Проте дружина (чоловік) зможе впливати на ваші бізнес-рішення й не заходячи до офісу. Щоб укласти будь-який бізнес-договір, буде потрібна обов’язкова згода дружини (чоловіка). А для підписання контрактів, що вимагають нотаріального засвідчення або державної реєстрації, договорів щодо цінного майна, згоду другого з подружжя слід подати письмово, до того ж нотаріально засвідчити. «Наприклад, якщо ви захочете продати або придбати нерухомість і перебуваєте в шлюбі, то до нотаріуса вам доведеться вести ще й вашого чоловіка або дружину, щоб він дав письмову згоду на цю оборудку. Аналогічне правило діє у разі купівлі-продажу автотранспорту, цінних паперів, іншого майна, що дорого коштує. До речі, недотримання вимоги про наявність письмової згоди чоловіка чи дружини на угоду може стати основою для визнання її нечинною», — зазначає заступник директора ЮК «Тект-Реал» Владислав Ніколаєв. Доводячи цю норму до абсурду, можна припустити, що в магазині при купівлі телевізора або холодильника, у вас вимагатимуть письмову згоду дружини (чоловіка).

Щоправда, юристи вважають, що підприємці, які не мають бажання втаємничувати дружину (чоловіка) в свій бізнес, можуть спробувати це залагодити. «Законодавець нічого не сказав про те, чи потрібна згода половини на видачу довіреності, що дозволяє продавати чи купувати майно в інтересах довірителя. Іншими словами, одружена особа може видати довіреність на третю особу, яка купить чи продасть в її інтересах майно. При цьому для видачі такої довіреності згода другої половини не потрібна», — роз’яснює Владислав Ніколаєв.

Якщо ж ви взагалі не плануєте брати в компаньйони свою «половину», треба укладати шлюбний контракт. В іншому разі навіть розлучення не ліквідує права загальної спільної власності на майно, нажите під час шлюбу. А розпорядження цим майном здійснюватиметься виключно за обопільною згодою, якщо, звичайно, права не буде розділено.

Сім’я за контрактом

Новий Сімейний кодекс розширює можливості врегулювання майнових питань за допомогою шлюбного контракту. По-перше, тепер дозволено укладати шлюбний контракт як до, так і після реєстрації шлюбу. Попередній СК установлював, що контракт подружжя може укласти тільки до весілля. До того ж такий контракт не мав обмежувати права будь-кого з подружжя, надані чинним законодавством.

Тепер умови контракту — особиста справа кожного подружжя. Сімейний кодекс обмежує можливість урегулювання майнових правовідносин подружжя шляхом шлюбного контракту тільки забороною «надзвичайно невигідного матеріального становища другого з подружжя» і «моральними засадами суспільства».

«У шлюбному договорі може бути зазначений термін його чинності, а також терміни чинності окремих прав і обов’язків. Документ або його окремі положення можуть залишатися чинними і після припинення шлюбу. Сторони мають право домовитися про непоширення на майно, придбане під час шлюбу, режиму загальної спільної власності, і вважати таке майно спільною пайовою власністю або особистою приватною власністю. Або — про надання одному з подружжя утримання незалежно від його непрацездатності і потребування матеріального забезпечення. А в разі невиконання одним із подружжя майнового зобов’язання, взятого на себе шлюбним договором, стягнути встановлене інша сторона зможе на підставі виконавчого напису нотаріуса», — розповідає Наталя Фуклєва.

На інші можливості шлюбного контракту звернула увагу Оксана Войнаровська: наприклад, у шлюбному контракті подружжя може передбачити, що корпоративні права, що належать одному з них до вступу в шлюб, у разі їхнього збільшення належатимуть тільки йому незалежно від будь-яких інших обставин, з якими закон пов’язує зміну правового режиму майна подружжя. Або, скажімо, подружжя, яке спільно проживає, може укласти договір, за яким буде збережено роздільний правовий режим корпоративних прав, набутих за час «громадянського» шлюбу.

Проте ознайомлення з новим Сімейним кодексом без допомоги юриста навряд чи допоможе вберегти від можливих проблем. І, заощадивши на сімейному адвокатові, тепер цілком можна опинитися в ролі героя західного фільму, який втрачає весь родинний спадок через хвилинне захоплення.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар