Пенсія для «спрощенців»

Дмитро КУТАХ, Тетяна ЗАРВІЙ, «Російська аудиторська група»

Нове пенсійне законодавство вимагає реформування спрощеної системи оподаткування

Закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності 1 січня, суттєво змінює суть спрощеної системи оподаткування й фіксованих податків.

З нового року пенсійні внески не вважатимуться податковим платежем, тобто на них не будуть поширюватися «загальноподаткові» правила, встановлені Законом «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року (№ 2181-III). Це стосується і термінів подання звітності, які тепер визначатимуться Пенсійним фондом, і термінів сплати, а також накладення фінансових санкцій, що тепер установлено Законом про пенсійне страхування.

Якщо раніше юридична особа сплачувала внески до Пенсійного фонду у складі єдиного податку, то тепер вона ще нараховуватиме та сплачуватиме внески з фонду оплати праці працівників. Таким чином, юрособа сплачуватиме єдиний податок (на сьогодні — 6% або 10%), нарахування на фонд заробітної плати працівників (нині — 32%) та утримання із заробітної плати кожного працівника (зараз — 1% і 2%).

Якщо раніше фізична особа як суб’єкт підприємницької діяльності сплачувала внесок до пенсійного страхування у складі єдиного чи фіксованого податку, то тепер його доведеться платити окремо. Для нього вводиться поняття «фіксований пенсійний внесок». Таким чином, з нового року фізособі доведеться платити єдиний (на сьогодні від 20 до 200 грн) чи фіксований (нині від 20 до 100 грн) податки; 50% ставки єдиного чи фіксованого податку за кожного найманого працівника; фіксований розмір пенсійного внеску за себе та на кожного члена сім’ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, відповідний відсоток з фонду заробітної плати найманих працівників (зараз 32%) та утримання із заробітної плати кожного працівника.

Суб’єкти та об’єкти

З 1 січня 2004 року платниками страхових внесків до Пенсійного фонду стали наступні суб’єкти, зображені на схемі.

Нарахування страхових внесків здійснюється на суми, які не зменшені на суму податку на доходи фізичних осіб, інших обов’язкових платежів і внесків, що відповідно до законодавства сплачуються із зазначених сум, та суми утримань.

Страхові внески нараховуються у межах максимального розміру, що встановлюється законом про розмір страхових внесків. Максимальний розмір витрат на оплату праці, вище якої пенсійні внески не сплачуються (на сьогодні — 2660 грн), буде щороку встановлюватися на рівні семи середніх заробітних плат, що склався попереднього календарного року. Базою для утримання пенсійних внесків є всі суми сукупного оподатковуваного доходу найманих працівників — застрахованих осіб.

Якщо ж зазначені суб’єкти підприємницької діяльності ухиляються від надання Пенсійному фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків, не ведуть бухгалтерського обліку і в них немає відповідних первинних документів, Пенсійний фонд має право самостійно опосередкованим методом обчислити суму страхових внесків.

Підприємець зобов’язаний

Відтепер «спрощенцям» необхідно:

1) зареєструватися в територіальних органах Пенсійного фонду як платник страхових внесків у десятиденний термін з дня: отримання свідоцтва про державну реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності; отримання дозволу на провадження нотаріальної та іншої діяльності; зміни юридичного статусу чи адреси, укладення трудового договору з найманим працівником; зміни прізвища, ім’я та по батькові.

Платник страхових внесків зобов’язаний зареєструватися в територіальних органах Пенсійного фонду незалежно від того, чи веде він фактично господарську діяльність і провадить розрахунки з оплати праці, чи ні;

2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати ці дані за період до 1 липня 2000 року впродовж 75 років, а за період після цієї дати — впродовж усього часу сплати страхових внесків і п’яти років після припинення їх сплати на паперових носіях і в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа, після чого дані передаються до архіву на належне зберігання впродовж 70 років;

3) допускати посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду до перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок;

4) подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду.

5) надавати безоплатно застрахованій особі та — на вимогу — членам сім’ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суми сплачених страхових внесків та інші відомості, що стосуються застрахованої особи;

6) нараховувати, обчислювати й сплачувати у встановлені терміни та в повному обсязі страхові внески;

7) пред’являти на вимогу виконавчих органів Пенсійного фонду та застрахованих осіб, за яких страхувальник сплачує страхові внески, повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків;

8) вимагати в разі прийому на роботу або укладення відповідного договору із фізичною особою надання нею свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

9) повідомляти територіальному органу Пенсійного фонду про прийом на роботу або укладення відповідного договору з фізичною особою, яка не зареєстрована в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (зокрема й уперше приймається на роботу) або не пред’явила на вимогу страхувальника свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, й подавати необхідні відомості та документи для реєстрації зазначеної особи;

10) отримати в територіальному органі Пенсійного фонду від імені фізичної особи, яку він зобов’язаний зареєструвати у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування та видати його застрахованій особі;

11) повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду: про ліквідацію (реорганізацію) підприємства у десятиденний термін з дня прийняття відповідного рішення; про зміну облікових реквізитів, місцезнаходження, юридичної адреси в десятиденний термін з дня виникнення відповідних змін; про відкриття або закриття поточних рахунків, про чисельність найманих працівників, розмір їхньої заробітної плати (доходу) за встановленою формою звітності; про зміну відомостей, що вносяться до системи персоніфікованого обліку, про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються страхові внески, у десятиденний термін з дня одержання цих відомостей.

12) виконувати інші вимоги, передбачені Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Терміни сплати

Суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше як через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Як і раніше, пенсійні внески мають сплачуватися одночасно з виплатою зарплати. Але якщо виплата зарплати затримується, пенсійні внески повинні бути сплачені не пізніше 20 календарних днів після закінчення місяця, за який нараховано таку зарплату. Наприклад, якщо зарплата за лютий виплачується 11 березня, пенсійні внески сплачуються при виплаті зарплати, а ось якщо зарплата виплачується, скажімо, 27 березня, то пенсійні внески мають бути сплачені не пізніше 20 березня. Отже, пенсійні внески з нарахованої заробітної плати сплачуються у зазначені терміни навіть у разі її невиплати.

При цьому в разі здійснення впродовж базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, суб’єкти підприємницької діяльності одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

Якщо бракує коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів, виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції.

Перерахування страхових внесків здійснюється одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), зокрема в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Страхові внески, що підлягають сплаті із сум виплат (доходу) за період з дня виникнення зобов’язання щодо реєстрації як платника страхових внесків до дня реєстрації в органах Пенсійного фонду, сплачуються (стягуються) на загальних підставах за весь зазначений період.

Днем сплати страхових внесків вважають день перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунка суб’єкта підприємницької діяльності на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

У разі наявності у платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями зі сплати страхових внесків ще й зобов’язань зі сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання зі сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають перевагу над усіма іншими, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків повертаються суб’єктам підприємницької діяльності або за їхньою згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

Недоїмка та фінансові санкції

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків зазначені суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані самостійно обчислити ці внески й сплатити їх з нарахуванням пені.

Суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у терміни, зокрема й обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмка) стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Упродовж десяти робочих днів з дня одержання вимоги про сплату недоїмки суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. У разі несплати недоїмки разом із застосуванням до неї фінансових санкцій вона стягується відповідними державними виконавчими службами.

За рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, якщо сплачуються страхові внески за наявності несплаченої недоїмки, то страхові внески зараховуються в рахунок недоїмки, пені та фінансових санкцій.

У разі ліквідації або втрати юридичного статусу платника страхових внесків недоїмка сплачується за рахунок коштів та іншого майна такого суб’єкта підприємницької діяльності. За таких умов особами, відповідальними за погашення недоїмки, є:

а) ліквідаційна комісія — стосовно підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій — платників страхових внесків, що ліквідуються;

б) солідарно члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів — платників страхових внесків, що ліквідуються.

Якщо коштів чи майна недостатньо, то відповідальними за сплату недоїмки є:

а) засновники або учасники підприємства — платника страхових внесків, що ліквідується, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за їхніми зобов’язаннями;

б) правонаступники страхувальника, що ліквідується.

Передача платниками страхових внесків своїх обов’язків зі сплати страхових внесків третім особам, крім випадків, передбачених законодавством, забороняється. На недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання терміну відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення терміну перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

У разі оскарження страхувальниками вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу нарахування пені припиняється з дня подання скарги до органу Пенсійного фонду або позову до суду.

Про нарахування пені та накладення штрафів посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які упродовж трьох робочих днів з дня їх винесення надсилаються страхувальнику.

Суми пені та штрафів підлягають сплаті страхувальником упродовж десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей самий термін страхувальник має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов’язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє терміни їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Терміни сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов’язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою. Термін давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

У разі несвоєчасної або сплати не в повному обсязі страхових внесків застосовуються фінансові санкції, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Попередні висновки

Підсумовуючи всі зміни, які передбачає Закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», доходимо висновку: щоб компенсувати збільшення зобов’язань суб’єктів малого підприємництва у зв’язку з набранням чинності даного Закону, необхідно реформувати спрощену систему оподаткування так, щоб податкове навантаження на суб’єктів підприємницької діяльності було зменшене. Це можливо за рахунок перегляду ставок єдиного податку для юридичних та фізичних осіб і встановлення розумного фіксованого розміру внеску на пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», Верховна Рада повинна прийняти рішення щодо вилучення із законодавства про спрощену систему оподаткування положень, що стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду, а також щорічно передбачати в проекті закону про державний бюджет кошти для компенсації сільськогосподарським підприємствам — платникам фіксованого сільськогосподарського податку витрат, пов’язаних зі сплатою ними на загальних підставах страхових внесків до Пенсійного фонду.

Зменшення ставок єдиного та фіксованого податків, збереження простих правил обліку та звітності, перегляд Пенсійним фондом порядку звітності для спрощенців (наприклад, щокварталу) допоможуть зберегти можливість існування на ринку суб’єктів малого підприємництва та зменшити негативний ефект від збільшення обсягу платежів і звітності до Пенсійного фонду.

---

Проблема № 2 — минулося

Ще один «подарунок» міг зробити малому бізнесу новий закон про податок на доходи фізосіб. Були побоювання, що податківці інтерпретують ці законодавчі зміни таким чином, що і в цьому разі доходи приватних підприємців подвійно оподатковуватимуться — сплата водночас єдиного або фіксованого податку і податку на доходи фізосіб. Відповідно у власників підприємств виникали сумніви щодо вигідності подальшої «співпраці» з приватними підприємцями-спрощенцями задля зменшення навантаження на фонд заробітної плати. Тим більше, що одна з норм нового закону прирівнює до найманого працівника, з відповідним оподаткуванням отриманого ним доходу як заробітної плати, фізособу, яка як підприємець надає послуги в межах цивільно-правового договору на постійній та регулярній основі (упродовж більш як одного місяця) — угоди з підприємцями-«єдиноподатниками» юридичним особам довелося б укладати терміном на місяць, передоручати трудові функції, застосовувати схеми з використанням кількох приватних підприємців тощо.

Та все ж цього разу минулося. В листах-роз’ясненнях ДПАУ та Держкомпідприємництва (відповідно лист № 10278/6/ 17-0516 від 16.12.2003 та лист № 6264 від 31.10.2003) зауважують, що 2004 року виплати приватним підприємцям, які застосовують спрощену систему оподаткування — «єдиноподатники» — або сплачують фіксований податок, не обкладатимуться податком з доходів у розмірі 13%. Крім того, положення Закону про податок з доходів (ст. 1.8) щодо прирівняння фізособи-СПД, яка надає послуги замовнику в межах цивільно-правового договору, до найманої особи, не поширюється на всіх приватних підприємців, якщо вони одержують доходи в межах здійснення своєї підприємницької діяльності. Зауважмо, що такі правила діятимуть до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності (проект спецзакону наразі ще не зареєстровано у Верховній Раді).

---

Базовим звітним періодом є:

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар